Справа №127/21289/17
Провадження №1-кс/127/9066/17
09 жовтня 2017 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Лівобережного ВП Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кізя, Каменець-Подільського району, Хмельницької області, громадянина України, зі слів працюючого водієм таксі в Uber, з повною загальною середньою освітою, одруженого, який зареєстрований АДРЕСА_1 та зі слів проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 3, 4 ст. 190 КК України, за відсутністю клопотання учасників процесуальної дії про застосування технічних засобів, -
Слідчий звернувся до суду із вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором ОСОБА_3 .
Клопотання мотивоване тим, що 27.01.2017 року приблизно о 13:24 год. ОСОБА_5 , маючи умисел на заволодіння чужими грошовими коштами, заздалегідь склавши план своїх дій, під приводом обміну валюти, перебуваючи в приміщенні будинку побуту «Ювілейний», що розташований за адресою: місто Вінниця, проспект Коцюбинського, 58, погодив із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обмін валюти у розмірі 11000 (одинадцять тисяч) доларів США на 302 000 (триста дві тисячі) гривень. В подальшому ОСОБА_7 передав ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 302 000 (триста дві тисячі) гривень для їх перерахунку, однак останній перерахувавши вищевказані грошові кошти, реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив та мету, усвідомлюючи явну протиправність своїх дій, заради того, щоб ОСОБА_7 втратив пильність декілька разів надав йому грошові кошти, що не відповідали обумовленій сумі. Після цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 почергово, по декілька разів кожний, здійснили повторний перерахунок грошових коштів. В подальшому ОСОБА_5 врешті надав ОСОБА_7 раніше обумовлену суму грошових коштів, однак скориставшись неуважністю останнього, непомітно здійснив підміну наданих ним же грошових коштів на 311 (триста одинадцять) доларів США, наступними купюрами: дві купюри номіналом по 100 доларів США та 111 купюр номіналом 1 долар США.
Реалізувавши свій злочинний умисел ОСОБА_5 разом з наданими грошовими коштами у розмірі 302 000 гривень зник з місця вчинення кримінального правопорушення, а викраденими коштами розпорядився на власний розсуд, завдавши таким чином ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму в розмірі 293 000 (двісті дев'яносто три тисячі) гривень, що на момент вчинення злочину в 366 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, тобто в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненим у великих розмірах.
Окрім цього, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи умисел на заволодіння чужими грошовими коштами, заздалегідь склавши план своїх дій, 22.02.2017 приблизно о 12:45 год. під приводом обміну валюти запросив раніше знайомого йому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до приміщенні кабінету № 602, що знаходиться за адресою: місто Вінниця, вулиця Київська, 16. Після цього, приблизно о 13:30 год. ОСОБА_5 узгодив із ОСОБА_8 обмін грошових коштів в розмірі у розмірі 28000 (двадцять вісім тисяч) доларів США на 756 000 (сімсот п'ятдесят шість тисяч) гривень. В подальшому, ОСОБА_5 , отримавши від ОСОБА_8 грошові кошти в розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) доларів США, діючи умисно та повторно, переслідуючи корисливий мотив та мету, усвідомлюючи явну протиправність своїх дій, надав останньому заздалегідь наповнену сумку, в якій частково містилися грошові кошти в сумі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень, купюрами по 200 гривень, а частково аркуші паперу у вигляді купюр номіналом по 200 гривень, які являються сувенірами. Після цього, ОСОБА_5 , скориставшись тим, що ОСОБА_8 зосередився на перерахунку грошей, під приводом телефонного дзвінка вийшов з приміщення разом з раніше отриманими грошовими коштами та зачинив ОСОБА_9 у вищевказаному кабінеті на замок.
Реалізувавши свій злочинний умисел ОСОБА_5 , разом з отриманими грошовими коштами у розмірі 28000 доларів США зник з місця вчинення кримінального правопорушення, а викраденими коштами розпорядився на власний розсуд, завдавши таким чином ОСОБА_8 матеріального збитку на загальну суму в розмірі 738 000 (сімсот тридцять вісім тисяч) гривень, що на момент вчинення злочину в 922 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, тобто в заволодінні чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайстві), вчиненим у особливо великих розмірах та повторно.
04 вересня 2017 року ОСОБА_5 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, ч.4 ст.190 КК України.
Окрім цього, причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 27.01.2017; протоколами огляду місця подій від 22.02.2017; показами потерпілого ОСОБА_7 ; показами потерпілого ОСОБА_8 ; показами свідка ОСОБА_10 ; протоколами пред'явлення до впізнання за участі потерпілого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , іншими матеріалами кримінального провадження.
Слідчий вказав, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, ч. 4 ст. 190 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ч.4 ст.12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочином.
Крім того, у вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, в нього відсутнє постійне місця проживання та стійкі соціальних зв'язки такі як сім'я чи робота; Також, варто зазначити, що відразу після вчинення злочину ОСОБА_5 зник з місця події, виїхав до іншої області, де і знаходився до цього часу. Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_5 попередньо, на протязі 2010-2015 років перебував у розшуку, в зв'язку із вчиненням ним особливо тяжкого злочину; незаконного впливу підозрюваного на потерпілого чи свідків, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 особисто знайомий із потерпілими та свідками, йому відомі їхні контактні дані та місце роботи, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину на території Тернопільської області, однак він продовжуючи свою злочинну діяльність знову обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України та неможливість запобігання цим ризикам, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні зв'язки. Також не може запобігти вищевказаним ризикам запобіжний захід у виді особиста порука, оскільки в ОСОБА_5 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу; запобіжний захід у виді застави, не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки сума завданих збитків перевищує 1000 000 мільйон гривень, а органу досудового розслідування не відомо про інші можливі епізоди злочинної діяльності ОСОБА_5 . Тобто сплативши навіть максимальну суму застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів ОСОБА_5 без будь-яких перепон може продовжити свою злочинну діяльність; оскільки ОСОБА_5 мешкає в іншій області, немає постійного місця проживання та стійких соціальних зв'язків, а також враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час запобіжного заходу у виді запобіжного заходу у виді домашнього арешту вказаний запобіжний захід також не може бути застосований в даному випадку.
В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання за обставин вказаних в ньому, просив застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 заперечили стосовно даного клопотання, просили застосувати до нього більш м"який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінальної провадження № 1201702002000285 від 28.01.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3, ч.4 ст.190 КК України, заслухавши думку учасників процесуальної дії, суд находить, що клопотання обґрунтоване та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 притягується до кримінальної відповідальності за тотожнє кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України, справа перебуває на новому судовому розгляді після скасування вироку в Луцькому міському суді, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна, сам ОСОБА_5 проживає за межами Вінницької області, на виклики слідчого в кримінальному провадженні не з"являвся, на телефонні дзвінки не відповідав, тому наявні ризики вважати, що підозрюваний і в подальшому може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому є підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним вище ризикам, а відтак до нього з огляду на положення ст. ст. 177 КПК України слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні “Летельє проти Франції” від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Врахувавши фактичні обставини справи, слідчий суддя схиляється та приймає за грунтовні доводи прокурора про те, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможуть запобігти його спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке являє собою значну суспільну небезпеку у сфері злочинів проти власностіта враховуючи вимоги ст.ст. 177,178 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що більш м'які запобіжні заході ніж тримання під вартою будуть недостатніми.
Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання.
Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу, не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.
Передбачений ст.181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Беручи до уваги наведені вище обставини, враховуючи, що ОСОБА_5 проживає за межами Вінницької області, на виклики слідчого в кримінальному провадженні не з"являвся, суд вважає за неможливе застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки є обґрунтована підозра вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може спробувати переховуватися від органів слідства та суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом, враховуючи, що кримінальним правопорушенням завдано шкоду у особливо великих розмірах, тому ОСОБА_5 необхідно визначити заставу в розмірі 1000000 (один мільйон) гривень .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 196, 197 КПК України, -
Клопотання задоволити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з моменту затримання в межах досудового розслідування до 24:00 години 04 грудня 2017 року.
Одночасно визначити розмір застави у межах в сумі 1 000 000 ( один мільйон ) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області (одержувач ТУ ДСАУ в Вінницькій області, на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Реквізити рахунку: Депозит 37 315 033 000 401; ЄДРПОУ 26286152; Банк Державне казначейство України, м. Київ МФО 820 172.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 виконувати обов'язки, передбачені пунктами 1-3, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
-прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
-носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
Упродовж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою утримувати ОСОБА_5 у Вінницькому СІЗО Вінницької установи виконання покарань №1 УДПтСУ у Вінницькій області.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: