Справа № 2-3305/17
760/4691/17
28 вересня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Кізюн Л.І.
при секретарі: Продан М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 15 017 гривень за відшкодування матеріальної шкоди внаслідок вчинення ДТП, стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 1 300 гривень за оплату послуг проведення суб'єктом оціночної діяльності «ОСОБА_3.» незалежної оцінки визначення вартості матеріального збитку, стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 7 000 гривень за оплату послуг адвоката ОСОБА_4, також просив стягнути судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.04.2016 року близько 11:20 год. у м. Києві по вул. Героїв Севастополя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Hyundai Tucson, державний номер НОМЕР_1, яким керував позивач, та Audi А4, державний номер Литовської Республіки НОМЕР_4 під керуванням відповідача ОСОБА_2, в результаті чого автомобіль позивача зазнав пошкоджень у вигляді: пошкодження переднього бамперу, переднього правого крила, накладки переднього крила, накладки обох правих крил та заднього правого крила, пошкодження лакофарбового покриття з правого боку.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 15.06.2016 року відповідача було визнаний у винною у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності.
На момент пригоди у відповідача був відсутній поліс про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності автовласників, у зв'язку з чим відносно відповідача працівниками поліції, які прибули на місце події, було винесено відповідну постанову та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 16.04.2016 року, автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень та позивачу було заподіяно матеріальні збитки у сумі 15 017 грн., що підтверджується Звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 15.07.2016 року, проведеного суб'єктом оціночної діяльності «ОСОБА_3.» на замовлення позивача. Також за проведення суб'єктом оціночної діяльності «ОСОБА_3.» незалежної оцінки визначення вартості матеріального збитку позивачем було сплачено за послуги з оцінювання 1 300 гривень.
Відповідач не відшкодував завдані матеріальні збитки, тому позивач вимушений звернутись з позовом до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував, просив розглядати справу за його відсутності, про що надав відповідне клопотання, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 66).
Відповідач у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про день, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Тому суд, відповідно до ст. 224 ЦПК України вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, врахувавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 16 квітня 2016 року близько 11 год. 20 хв. по вулиці Героїв Севастополя, 35, в м. Києві, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Audi A3», д.н.з. НОМЕР_3, порушила вимоги п.п. 2.3 д, 15.13 Правил дорожнього руху України, а саме - здійснила зупинку, не переконавшись у безпеці дорожнього руху, відкрила двері транспортного засобу і створила перешкоду автомобілю НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_1, внаслідок чого відбулось зіткнення, що спричинило механічні пошкодження обох транспортних засобів.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року ОСОБА_2 визнаною винною у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу (а.с. 12).
Відповідно до частини третьої ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.04.2016 року, є відповідач ОСОБА_2
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю позивача було завдано механічних пошкоджень.
Як зазначив позивач у своїй позовні заяві, цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля марки «Audi A3», д.н.з. НОМЕР_3, на час дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була.
На підтвердження розміру матеріальної шкоди позивачем надано Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 15.07.2016 року, проведеного суб'єктом оціночної діяльності «ОСОБА_3.» на замовлення позивача, відповідно до якого позивачу завдано матеріальних збитків на суму 15 017,00 грн. (а.с.а.с. 13-41).
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, окрім іншого, на підставі письмових доказів.
Вказаний Звіт про оцінку суд вважає належним і допустимим доказом, складений з врахуванням даних, отриманих під час огляду автомобіля позивача.
У звіті спеціаліст, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача і зареєстрований у Державному реєстрі оцінювачів, керуючись Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», провів ідентифікацію транспортного засобу, визначив ринкову вартість автомобіля на момент пошкодження, коефіцієнт його фізичного зносу на момент ДТП, обсяг і номенклатуру робіт з відновлювального ремонту транспортного засобу, перелік необхідних складових та матеріалів, та вартість відновлювального ремонту.
Жодних доказів, які б дали підстави поставити під сумнів висновки спеціаліста, відповідачем не надано.
Судом також встановлено, що окрім збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу, позивач поніс витрати за проведення суб'єктом оціночної діяльності «ОСОБА_3.» незалежної оцінки визначення вартості матеріального збитку, а саме позивачем було сплачено за послуги з оцінювання 1 300 гривень., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 5504/4 від 25 липня 2016 року (а.с. 41).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Ст. 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Виходячи з наведених законодавчих норм, можна зробити висновок, що повне відшкодування шкоди можливе лише у випадку відшкодування потерпілій стороні всіх витрат, які вона понесла у зв'язку з конкретною дорожньо-транспортною пригодою (відшкодування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу та втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля).
Оскільки за змістом ст.ст. 1166, 1192 ЦК України особа, яка винна у заподіяні шкоди, зокрема, у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої транспортний засіб потерпілої особи отримав механічних пошкоджень, зобов'язана відшкодувати потерпілій особі всі витрати, які ця особа понесла у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню 15 017,00 грн. на відшкодування матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 1 300,00 грн. витрат за оплату послуг проведення суб'єктом оціночної діяльності незалежної оцінки визначення вартості матеріального збитку.
Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача завданої майнової шкоди є такими, що ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Щодо вимог в частині стягнення з відповідача витрат на за оплату послуг адвоката в сумі 7 000,00 грн. слід зазначити наступне.
Правову допомогу, відповідно до приписів ст. 56 ЦПК України, може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
Ст.79 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відшкодування витрат на правову допомогу здійснюється судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
На підтвердження розміру витрат на правову допомогу, позивачем долучено Договір-доручення від 04 травня 2016 року про надання правової допомоги, укладений між адвокатом ОСОБА_4 та ОСОБА_1, копію квитанцію до прибуткового касового ордеру №117/16 про оплату послуг адвоката в розмірі 7 000,00 грн. (а.с.а.с. 42-43, 44).
Разом з тим, позивачем в обґрунтування стягнення витрат на правову допомогу не надано суду доказів на підтвердження здійснення фактичної оплати наданих послуг, а також даних про розрахунок витрат на правовому допомогу під час вчинення окремих процесуальних дій.
Тому вимога позивача про стягнення з відповідача таких витрат задоволенню не підлягає.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 640,00 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 16, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 27, 31, 56, 57, 60, 61, 79, 84, 88, 209, 214, 215, 224 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 15 017 (п'ятнадцять тисяч сімнадцять), витрати за оплату послуг проведення незалежної оцінки визначення вартості матеріального збитку в розмірі 1 300 (однієї тисячі триста) гривень, та судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.
В решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Л.І. Кізюн