ун. № 759/9022/17
пр. № 1-кп/759/560/17
12 жовтня 2017 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання -ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016100080009372 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, освіта вища, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - ОСОБА_6 ,
інші учасники: потерпіла - ОСОБА_7 ,
представник потерпілої - ОСОБА_8 ,
ОСОБА_3 16.09.2016 року приблизно о 18.45 год. на автомобілі марки «Ауді А4» під'їхав до рогу буд.6 по пр-ту Ак. Корольова в м. Києві де, побачивши свою колишню дружину ОСОБА_7 , вийшов із автомобіля, підбіг до останньої та став викрикувати до неї нецензурні слова з приводу створення перешкод у спілкуванні та зустрічах з їхньою спільною дитиною.
В подальшому ОСОБА_3 , відчуваючи до ОСОБА_7 раптово виниклу особисту неприязнь, схопив останню за праву руку, а своєю лівою рукою в цей час наніс удар ОСОБА_7 в обличчя, від якого ОСОБА_7 впала на асфальтове покриття, вдарившись при цьому головою, та на деякий короткий проміжок часу, втратила свідомість.
Після того, як ОСОБА_7 отямилася та намагалася підвестися на ноги, ОСОБА_3 кулаком своєї правої руки, вдарив останню в область грудної клітини з лівої сторони та наніс удар ногою по лівій нозі ОСОБА_7 , заподіявши своїми діями їй легкі тілесні ушкодження.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України не визнав та суду показав, що ввечері 16.09.2016р. проїжджаючи повз будинок по пр.Корольова побачив свою колишню дружину ОСОБА_7 . Зупинився, підійшов до потерпілої, оскільки хотів поговорити з приводу засідання опікунської ради, де б вирішувалось питання щодо виховання їх спільної дитини. Потерпіла відразу почала кричати, нецензурно висловлювалась і він, не стримавшись, наніс їй рукою ляпас по обличчю. Інших ударів не наносив та поїхав. З висновками медичної експертизи не погоджується, вважає, що потерпіла його оговорює, оскільки між ними склалися погані відносини. Зробив для себе належні висновки та в подальшому має намір уникати конфліктів із колишньою дружиною.
Не дивлячись на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, суд вважає, що його вина підтверджується зібраними у справі доказами.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 суду показала, що ОСОБА_3 є її колишнім чоловіком, відноси між ними напружені, вони розлучилися в січні 2015 року, окремо проживають з жовтня 2014 року, мають спільну малолітню дитину. 16.09.2016 року приблизно о 18.45 год., вона вийшла з під'їзду свого будинку АДРЕСА_2 . На розі даного будинку вона побачила свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 , який під'їхав на своєму автомобілі, підійшов до неї, схватив за руки, спитав чи вона отримала лист з опікунської ради. Після цього ОСОБА_3 вдарив її кулаком у скроню, вона впала та на декілька секунд втратила свідомість. Коли вона піднялася, ОСОБА_3 вдарив її в ліву частину грудної клітини, після чого вдарив ногою по лівому бедру. Перехожі почали кричати на ОСОБА_3 , який сів до автомобіля та поїхав, а вона викликала поліцію. В той же день звернулась за медичною допомогою.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що з обвинуваченим та потерпілою не знайома. Повертаючись ввечері додому бачила, як ОСОБА_3 вискочив з машини, кричав, підбіг до потерпілої, схватив її за руку та вдарив в обличчя, від чого вона впала. Потім обвинувачений вдарив потерпілу в груди і ногою по її нозі, сів в машину та поїхав. Вона, свідок, ці події спостерігала з приблизно 20 метрів, підійшла до потерпілої, запропонувала свою допомогу та залишила свій номер телефону, а в подальшому її викликали до поліції, де вона надавала свідчення.
Також судом безпосередньо досліджені наступні письмові докази:
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16.09.2016 р., відповідно до якого ОСОБА_7 повідомила про те, що 16.09.2016 року о 18.50 годин по пр-ту Корольова, 6 колишній чоловік ОСОБА_3 спричинив фізичну біль (а.с.41);
- протокол пред'явлення особи до впізнання за фотознімками від 14.03.2017 року, згідно з яким, свідок ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_3 , як особу, який заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_7 (а.с. 42-44);
- висновок спеціаліста № 2337/ж від 19.09.2016р. відповідно до якого, ушкодження у вигляді синців спричинені тупим предметом (предметами), могли утворитися 16.09.2016 та відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я) (а.с. 50);
- висновок судово-медичної експертизи №393/е від 11.04.2017 року, відповідно до якого під час звернення за медичною допомогою 16.09.2016 о 20.55, у ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження: синці в нижньощелепній ділянці зліва, в верхнє-внутрішньому квадраті лівої молочної залози, на зовнішній поверхні лівого стегна в нижній третині. Кожне з виявлених тілесних ушкоджень відноситься до легкого тілесного ушкодження. Характер виявлених тілесних ушкоджень, відомі часові дані та обставини події, дозволяють стверджувати про те, що вказані тілесні ушкодження утворилися за рахунок ударної дії тупих твердих предметів, можливо у строк, 16.09.2016. Кожне з виявлених тілесних ушкоджень не є небезпечним для життя. Локалізація виявлених тілесних ушкоджень виключає ймовірність утворення за рахунок падіння на площину ( а.с.52-56).
Таким чином в судовому засіданні достовірно встановлено та підтверджується зібраними у справі доказами, що 16.09.2016 за обставинами, встановленими судом, ОСОБА_3 заподіяв легкі тілесні ушкодження ОСОБА_7 . Так, показання потерпілої не суперечать висновку судово-медичної експертизи, є послідовними, логічними, узгоджуються та підтверджуються сукупністю зібраних в кримінальному провадженні доказів, в тому числі показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 та письмовими доказами, які суд визнає належними та допустимими та такими, що мають значення у даному кримінальному провадженні. Відтак, суд кладе їх в основу обвинувального вироку і, виходячи із позиції ЄСПЛ, визнає їх досить переконливими, щоб на підставі їх розумної оцінки визнати ОСОБА_3 причетним до заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 .
Стороною захисту не надано суду належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин вчинення злочину, показання ОСОБА_3 про те, що він не наносив ударів ОСОБА_7 , а тільки дав їй ляпаса, потерпіла його оговорює, суд вважає недоведеними та оцінює критично, оскільки зазначені обвинуваченим обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, його захисна версія жодним доказом не підтверджена, як і не встановлена в судовому засіданні.
Отже, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведена та кваліфікація його дій за ч.1 ст.125 КК України вірна, оскільки він умисно заподіяв ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості, відношення до скоєного, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно не працює, має на утриманні малолітню дитину.
Обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
ОСОБА_3 заявив клопотання про звільнення його від покарання на підстав п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, з огляду на те, що він має неповнолітню дитину.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, які не заперечували щодо задоволення клопотання, дослідивши матеріали справи, суд вважає доцільним задовольнити клопотання, виходячи з наступного.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного злочину невеликої тяжкості та має неповнолітню дитину ОСОБА_10 , 2013 року народження, відносно якого батьківський прав не позбавлявся.
Підстав, передбачених Законом України «Про амністію у 2016 році» та Законом України «Про застосування амністії в Україні», за яких до ОСОБА_3 неможливо було б застосувати амністію, судом не встановлено, отже ОСОБА_3 може бути звільнений від відбування покарання.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373- 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень на користь держави.
Звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м.Києва через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: