печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27840/17-ц
Категорія 32
24 липня 2017 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді Гладун Х.А.
при секретарі Чепізі Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування майнової і моральної шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів прокуратур,
Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 14191,64 грн. та моральної шкоди в розмірі 270000,00 грн., заподіяної незаконними діями органів прокуратури та суду, що полягає у незаконному притягненні його до кримінальної відповідності.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, вказує, що станом на березень 2014 р. займав посаду старшого слідчого відділу з розслідування особливо важливих справ та злочинів учинених організованими групами і злочинними організаціями СУ УМВС України в Чернігівській області.
07.03.2014 р. прокуратурою Чернігівської області йому повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.ч. 1, 3 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 42013260000000106 від 10.12.2013 р.
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.10.2014 р. його визнано невинним та виправдано за відсутністю в діях складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.ч. 1, 3 ст. 191 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 05.05.2015 р. вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 14.09.2015 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області.
Таким чином незаконне притягнення Позивача до кримінальної відповідальності тривало з 07.03.2014 р. по 14.09.2015 р., що становить 18 місяців 7 днів.
В судовому засіданні Позивач доводи позовної заяви підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Зазначив, що заявлений ним розмір морального відшкодування є співмірним та справедливим заподіяним йому моральним стражданням та є достатнім для відновлення порушених його прав.
Представник Відповідача, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Подав письмові заперечення, що долучені до матеріалів справи, в яких з посиланням на необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що позивачем в належний спосіб не доведено факт завдання йому шкоди у розмірах, вказаних у позовній заяві, а наведений ним розрахунок морального відшкодування є необґрунтованим.
Заслухавши пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Звертаючись до суду з позовними вимогами до Відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, суду, Позивач посилався на те, що незаконними діями вказаних органів йому було завдано матеріальної та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Загальний порядок відшкодування матеріальної та моральної шкоди регламентований положеннями ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України.
При цьому, правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані положеннями спеціального закону - Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Закон) та спільно розробленим Міністерством юстиції України, Генеральною прокуратурою України та Міністерством фінансів України на його виконання «Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (затверджено наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.96 р. № 6/5/3/41 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.03.1996 р. за № 106/1131) (далі - Положення).
Згідно ст. 1 Закону відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Згідно ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, постановлення виправдувального вироку суду
Судом встановлено, що 07.03.2014 р. слідчим в ОВС прокуратури Чернігівської області Вакуленко А.М. у кримінальному провадженні № 42013260000000106 від 10.12.2013 р. Позивачу вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.ч. 1, 3 ст. 191 КК України.
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.10.2014 р. Позивача визнано невинним та виправдано за відсутністю в діях складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.ч. 1, 3 ст. 191 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 05.05.2015 р. вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 14.09.2015 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області.
Положеннями пунктів 1, 4, 5 ст. 3 Закону встановлено, що громадянинові відшкодовуються (повертаються), заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.
В обґрунтування заявлених вимог про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді недотриманої заробітної плати за березень-травень 2014 р., Позивач зазначає, на виконання рішення слідчого судді його було відсторонено від виконання службових обов'язків строком на два місяці внаслідок чого ним за березень, квітень, травень 2014 р. отримана заробітна плата не в повному обсязі, загальний розмір якого становить 3191,64 грн.
За правилами ст. 4 Закону розмір сум заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
Аналогічні положення містяться у п. 8 Положення.
Крім того, вказаним пунктом встановлено, розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади),
Судом встановлено, що на виконання ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.04.2014 р. наказом Управління МВС України в Чернігівській області від 21.03.2014 р. № 53о/с Позивача з 21.03.2014 р. відсторонено від виконання службових обов'язків за посадою старшого слідчого відділу з розслідування особливо важливих справ та злочинів учинених організованими групами і злочинними організаціями СУ УМВС України в Чернігівській області строком на два місяці.
Підпунктом 1 п. 9 Положення встановлено, що середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється для робітників і службовців - у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та від 05.05.95 р. № 348 «Про внесення змін і доповнень до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100».
Пунктом 8 вищевказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 11 ЦПК України).
Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, наведений в позовній заяві Позивачем розрахунок недовиплаченої йому заробітної плати вказаному вище розрахунку не відповідає, а отже, не може бути прийнятий судом до уваги як належний доказ заявлених вимог, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо заявлених Позивачем вимог про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді понесених витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно п. 10 Положення відповідно до п.4 ст.3 Закону громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
Представництво як форма правової допомоги в суді є способом реалізації суб'єктом його прав та обов'язків у разі, якщо він з певних причин не має можливості безпосередньо взаємодіяти з іншими учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою суб'єкт права уповноважує фізичну або юридичну особу представляти його інтереси у правових стосунках з судом і учасниками судового провадження.
В даному випадку інтереси Позивача у кримінальному провадженні представляв адвокат Якуба Г.О. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 339, видане на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Чернігівський області від 18.10.2007 р. № 3) на підставі Договору із адвокатом про участь у кримінальному провадженні від 15.04.2014 р., що є формою правової допомоги.
Згідно долучених Позивачем квитанцій на оплату правової допомоги 15.04.2014 р. Позивачем на підставі вказаного Договору сплачено адвокату 8000,00 грн., 20.12.2014 р. - 3000,00 грн.
Таким чином, понесені Позивачем витрати на оплату правової допомоги в сумі 11000,00 грн. знайшли своє документальне підтвердження в ході розгляду справи та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.
Обґрунтовуючи свої позовній вимоги в цій частині Позивач вказував, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності в період з 07.03.2014 р. по 14.09.2015 р., що становить 18 місяців 7 днів, йому завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативі переживання та спогади, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи та обурення, швидка втомлюваність, тривога з приводу майбутнього.
Зазначає, що листами ГСУ МВС України до відома кожного співробітника МВС України була доведена інформація щодо притягнення його до кримінальної відповідальності, про що дізналися всі його друзі, колеги, знайомі, що в свою чергу негативно вплинуло на його ділову репутацію, робочі взаємовідносини з колегами, втрачено можливість кар'єрного росту. Так, протягом 7 місяців керівництво безпідставно відмовляло Позивачу в підписанні подання для отримання чергового звання підполковника міліції, внаслідок чого він не отримав грошову надбавку за чергове звання, відчував емоційну напругу у спілкуванні з керівництвом та виникало почуття образи та обурення. Наслідком притягнення Позивача до кримінальної відповідальності - є нераціональне використання його життєвого часу (виклики до прокуратури та суду), що призвело до позбавлення його нормального і достойного способу життя, реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин із знайомими та інших негативних наслідків та обумовило залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів.
Відповідно до ст. 4 Закону моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно ст. 13 Закону питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування шкоди.
Положеннями Закону передбачено, що стягнення відшкодування проводиться за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Одночасно, даним Законом не встановлено, що у випадку, якщо строк перебування під слідством чи судом включає в себе неповний місяць, вказані дні не враховуються при розрахунку відшкодування.
З матеріалів справи достовірно встановлено, що Позивач перебував під слідством та судом з 07.03.2014 р. (дата вручення Позивачу повідомлення про підозру) по 06.10.2015 р. (дата постановлення виправдувального вироку Новозаводським районним судом м. Чернігова), тобто 7 місяців.
Таким чином доводи позовної заяви про те, що позивач перебував під слідством та судом протягом 18 місяців 7 днів з 07.03.2014 р. по 14.09.2015 р. є безпідставними.
Згідно пункту 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі № 6-2203цс15 від 02 грудня 2015 року, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Згідно ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік», мінімальна заробітна плата в місячному розмірі на день розгляду справи 3200,00 грн.
Оскільки Позивач перебував під слідством та судом в цілому 7 місяців, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню, становить 22400,00 грн. (3200,00 грн. х 7 місяців).
Однак, відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що досудове та судове слідство стосовно Позивача тривало 7 місяців, Позивач був вимушений докладати зусиль для доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, приймати участь в процесуальних діях на стадії досудового розслідування та в судових засіданнях, що призвело до зміни його звичного укладу життя, неможливості нормально працювати через постійну зайнятість, негативно вплинуло на його сімейний стан та сталий уклад життя та свідчить про завдання останньому моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.
Враховуючи тривалість та глибину моральних страждань, суд вважає, що розмір моральної шкоди у майже мінімальному розмірі не є справедливим по відношенню до позивача і вважає необхідним збільшити розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодування за рахунок коштів державної бюджету України, до 25000 грн., що відповідає засадам розумності та справедливості, враховуючи обставини справи, в зв'язку з чим, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст.10. 11, 61, 209, 212, 213 ЦПК України , суд
позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування майнової і моральної шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів прокуратур - задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 11000,00 грн. та у відшкодування моральної шкоди 25000,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Х.А. Гладун