печерський районний суд міста києва
Справа № 757/64183/16-ц
Категорія 53
30 серпня 2017 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Москаленко К.О.,
при секретарі Ольховській М.Г., Березовській К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
21.12.2016 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Укрзалізниця», в якому просив поновити його на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця»./а.с.2-6, т.І/
Заявами від 29.05.2017, 17.07.2017 позивач змінив предмет вимог, просив суд поновити його на вказаній посаді, видавши наказ про поновлення позивача на відповідній посаді та зробивши запис в трудовій книжці згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, МЮ України та Мінсоцзахисту населення України від 29.07.1993 №58, та стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.12.2016 по 17.07.2017 у розмірі 446 574 грн. 48 коп., та з урахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати просив стягнути суму усього у розмірі 649 716 грн. 32 коп./а.с.223-224, т.І, а.с.30-31, 46-49, 51-53 т.ІІ/
Ухвалою суду від 30.08.2017 за заявою позивача вимоги в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати - залишено без розгляду./а.с.59, т.ІІ/
Разом з тим, 30.08.2017 позивач неодноразово збільшував розмір вимог в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в останнє, за період з 13.12.2016 по 30.08.2017 усього у розмірі 551 451 грн. 82 коп., виходячи з суми середньоденного заробітку у розмірі 3 383 грн. 14 коп. за 163 робочих дня./ а.с.60, т.ІІ/
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що з 08.08.2016 року позивач працював у відповідача на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця». 23.12.2016 позивача було звільнено з вказаної посади наказом від 12.12.2016 на підставі п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з припиненням повноважень.
Позивач вважає звільнення незаконним з наступних підстав.
Позивач стверджує, що на день звільнення він перебував на лікарняному, що виключає можливість звільнення з ініціативи відповідача відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України. Також в день звільнення позивачу не було вручено наказ про звільнення та трудову книжку, як того вимагає ст.47 КЗпП України.
Крім того, позивач стверджує, що видаючи зазначений наказ відповідач не врахував, що відповідача згідно займаної посади директора не відносився до посадових осіб в розумінні ч.2 ст.89 ГК України, а тому вважає відсутніми підстави для його звільнення осіб, без будь-яких формальних підстав, на підставі п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України.
Крім того, позивач посилається на те, що, підпунктами 5, 22 п. 99 Статуту ПАТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року за № 735, далі Статут, передбачено, що звільнення працівників, прийняття рішення про накладення дисциплінарних стягнень та звільнення з посади фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з Товариством, відносяться до компетенції Правління Товариства. Рішення Правління, відповідно до п.111 Статуту, приймаються колегіально на засіданнях Правління та оформлюються протоколом. Також, положенням про Наглядову раду ПАТ «Укрзалізниця», передбачено надання Наглядовою радою попереднього погодження на звільнення керівників, у тому числі директорів.
Таким чином, як стверджує позивач, виданню наказу про звільнення позивача мало передувати засідання Правління і прийняття на ньому, у відповідному порядку, рішення; погодження такого рішення Наглядовою радою. Однак, направлений позивачу наказ «по особовому складу» від 12.12.2016, ані надісланий разом з ним лист від 13.12.2016 не містили посилання на прийняте Правлінням рішення, також не містили посилання на підстави для припинення повноважень позивача, як то закінчення строку дії повноважень чи інших. Крім того, якщо б відповідне засідання відбулось, у протоколі засідання Правління були б зазначені ініціатор розгляду питання, доповідач, дані про наявність підстав для прийняття відповідного рішення.
Також, позивач посилається на те, що наказ про звільнення підписаний головою та членами Правління, хоча відповідно до п.122 (11) Статуту, наказ як розпорядчий документ підписується головою на підставі відповідного рішення Правління.
У судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову, враховуючи змінений предмет позову та збільшений розмір позовних вимог підтримали у повному обсязі, посилаючись на викладені в позові та письмових поясненнях обставини.
Представник відповідача ПАТ «Укрзалізниця» проти вимог позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на викладені в письмових запереченнях на позов обставини./а.с.198-203, т.І/
Так, відповідач заперечує звільнення позивача під час тимчасової непрацездатності, оскільки у день звільнення позивач перебував на своєму робочому місці, що підтверджується актом від 12.12.2016 року, а також інформацією знятою з системи турнікетів входу до адміністративної будівлі ПАТ «Укрзалізниця». У зв'язку з чим, відповідач посилається на звернення позивача до лікаря та оформлення лікарняного вже після його звільнення в цей же день.
Також, відповідач вважає позивача згідно займаної ним з 08.08.2016 і до звільнення посади директора з правових питань і корпоративного управління, який наділений організаційно-розпорядчими обов'язками по здійсненню керівництва ввіреними йому департаментами, одночасно службовою і посадовою особою, визначення яких вважає тотожними, в розумінні примітки ст.364 Кримінального кодексу України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.4.2002 № 5, а також враховуючи роз'яснення Державної інспекції праці в листі від 24.07.2017 та в рішенні НАзПЗК України №3 від 11.08.2016.
У зв'язку з чим, відповідач вважає повноваження позивача належним чином припиненими наказом Правління № 2367/ос від 12.12.20116 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП як посадової особи товариства.
Також, згідно визначеної Статутом відповідача компетенції, Правління здійснює призначення та затвердження організаційної структури товариства та його штатного розпису, встановлення чисельності працівників, прийняття та звільнення працівників апарату управління товариства, прийняття рішення про їх заохочення та накладення дисциплінарних стягнень; призначення на посаду та звільнення з посади фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з товариством згідно із законодавством.
При цьому, згідно протоколу № 3 засідання Наглядової ради ПАТ «Укрзалізниця», що мало місце 18.08.2016 року, підпунктом «b» пункту 8 ч.11 передбачено призначення та звільнення інших керівників, посадових осіб Товариства (крім ключових посадових осіб) здійснюється Правлінням без попереднього погодження Наглядової ради за умови дотримання внутрішнього порядку вирішення кадрових питань, що було здійснено відповідачем. У зв'язку з чим, відповідач вважає, що звільнення позивача не вимагало погодження Наглядової ради відповідача./а.с.199-203, т.І/.
Заслухавши пояснення осіб у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.
На підставі наявних в матеріалах справи доказів та пояснень осіб у справі встановлено, що згідно Наказу № 1210/ос від 15.06.2016 ОСОБА_1 прийнято на посаду помічника члена Правління відділу забезпечення діяльності членів Правління та директорів Департаменту адміністративного забезпечення ПАТ «Українська залізниця».
08.08.2016 ОСОБА_1 на підставі наказу № 1609/06 (розпорядження) про переведення на іншу роботу переведено на посаду директора з правових питань і корпоративного управління відділу забезпечення діяльності членів Правління та директорів Департаменту адміністративного забезпечення.
Наказом № 2367/06 від 12.12.2016 року за підписом Голови ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2 та членів Правління ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_1 звільнено з посади директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця» з 12.12.2016 року, у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи згідно з пунктом 5 частини першої ст. 41 КЗпП./а.с.8, т.І/
Відповідно до ч.1 ст.89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Особливості управління господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, визначаються законами України.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про господарські товариства» управління товариством здійснюють його органи, склад, порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.
Посадовими особами органів управління товариства є фізичні особи - голова та члени виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, наділені повноваженнями з управління товариством, якщо утворення такого органу передбачено установчими документами товариства.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про акціонерні товариства» діяльність державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.
Відповідно до п.15) ч.1 ст.2 зазначеного Закону посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени Наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.
Відповідно до п.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року №735 (далі - Статут), та ч.3 ст.2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» ПАТ «Укрзалізниця» утворено у формі акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності.
Відповідно до п.52 Статуту та ст.6 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» органами товариства є: загальні збори, Наглядова рада, Правління та ревізійна комісія.
Інших органів ПАТ «Укрзалізниця» зазначеним Законом та Статутом відповідача не передбачено.
Таким чином, виходячи з положень законодавства та Статуту ПАТ «Укрзалізниця» посадовими особами ПАТ «Укрзалізниця» є члени Наглядової ради, голова та члени Правління та члени ревізійної комісії.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивач, згідно займаної ним до звільнення посади директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця» не відноситься до посадових осіб ПАТ «Укрзалізниця».
При цьому, суд не приймає протилежних доводів представника відповідача та тверджень про тотожність понять термінів службова та посадова особа, які ґрунтуються на положеннях примітки ст.364 Кримінального кодексу України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2002 № 5, а також роз'ясненнях Державної інспекції праці в листі від 24.07.2017 та в рішенні НАзПЗК України №3 від 11.08.2016.
Так, роз'яснення, надані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2002 № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво», а також положення ст.18, примітки ст.364 КК України передбачають визначення терміну службової особи, якими у тому числі можуть бути певні посадові особи, як спеціального суб'єкту злочину, саме для цілей цього кримінального закону, про що зазначено у змісті вказаних статей.
Відповідно до п.3 роз'яснень, затверджених рішенням НАзПЗК України №3 від 11.08.2016, у цілях визначення суб'єктів декларування, надано визначення терміну посадових та службових осіб на яких поширюється дія п.п. и) п.1 (посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;) та п.п.а) п.2 ч.1 (посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, особи, які входять до складу Наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку) ст.3 Закону України «Про запобігання корупції»./а.с.211, т.І/
Аналогічно, за змістом статей КУпАП термін посадова особа застосовується в значенні спеціального суб'єкта відповідного адміністративного правопорушення.
У зв'язку з вказаним, відсутні підстави застосовувати наведені положення кримінального та антикорупційного законодавства для визначення терміну посадова особа, який застосовано в п.5 ст.41 КЗпП України та на цій підставі тлумачити положення цієї статті через тотожність понять посадова та службова особа.
Поряд з цим, суд, виходячи з фактичних обставин справи, вважає за належне застосування для визначення посадових осіб відповідача ПАТ «Укрзалізниця» в розумінні положень п.5 ст.41 КЗпП України наведених вище положень п.15) ч.1 ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.23 Закону України «Про господарські товариства», ч.1 ст.89 ГК України як спеціальних норм, якими передбачено визначення посадових осіб акціонерного товариства.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав у відповідача для звільнення позивача з займаної ним посади на підставі п.5 ст.41 КЗпП України.
Крім того, відповідно до п.81 Статуту колегіальним виконавчим органом ПАТ «Укрзалізниця», який здійснює управління його поточною діяльністю, є Правління.
Відповідно до п.п. 5 п. 99 Статуту до компетенції Правління належить визначення та затвердження організаційної структури товариства та його штатного розпису, встановлення чисельності працівників, прийняття та звільнення працівників апарату управління товариства, прийняття рішення про їх заохочення та накладення дисциплінарних стягнення.
Підпунктом 22 п. 99 Статуту передбаченого, що до компетенції Правління належить призначення на посаду та звільнення з посади фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з товариством згідно із законодавством.
Відповідно до п. 101 Статуту основною формою роботи Правління є засідання, які можуть бути проведені за допомогою технічних засобів зв'язку (в тому числі за допомогою телефонної або відеоконференції). Допускається також прийняття рішень Правління шляхом проведення заочного голосування (письмового опитування) або іншими допустимим способом відповідно до законодавства.
Порядок заочного голосування визначений п.114 Статуту, разом з тим, на відповідний порядок розгляду і вирішення питання про звільнення позивача відповідач не посилався і таких обставин судом не встановлено.
Відповідно до п.111 Статуту передбачено, що рішення Правління приймаються колегіально на засіданнях Правління та оформлюються протоколом. Протокол та інші документи, затверджені Правлінням товариства, підписують усі присутні члени Правління.
Отже, в силу положень Статуту рішення Правління ПАТ «Укрзалізниці» за результатами розгляду будь-якого питання, що віднесені до компетенції, оформлюється протоколом за підписом голови та членів Правління.
При цьому, прийняття Правлінням товариства рішення у формі наказу не передбачено Статутом, відсутні підстави стверджувати про наявність підстав для прийняття Правління рішення у формі наказу згідно законодавства.
Так, відповідно до п.п.1), п.11) п.122 Статуту голова Правління організовує виконання рішень Правління товариства та підписує від імені товариства розпорядчі документи (накази) у межах своїх повноважень.
Пунктом 28 Статуту встановлено, що Наглядова рада є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної законодавством і цим Статутом, контролює та регулює діяльність Правління. Наглядова рада діє на підставі положення про неї.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.07.2017 № 258 затверджено Положення «Про Наглядову раду Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», далі Положення.
Пунктом 6.1. Положення передбачено, що до компетенції Наглядової ради належить вирішення питань передбачених законодавством, статутом товариства, а також переданих на вирішення Наглядової ради вищим органом товариства.
Згідно п. 6.4. Положення Наглядова рада на власний розсуд здійснює контроль за діяльність Правління, зокрема, але не виключно, у таких формах як: надання попереднього погодження на призначення на звільнення керівників та виконуючих обов'язки керівників відокремлених структурних підрозділів та структурних підрозділів апарату управління Товариства (в т.ч. директори, керівника регіональних філії, філій та представництв), а також членів Наглядових рад, виконавчих органів та ревізійних комісій залежних інших господарських товариств, в який Товариству належить частка у статутному капіталі або акції.
Разом з тим, відповідно до п.п.8) п.1 рішення Наглядової ради, оформленого протоколом від 18.08.2016 №3-1, передбачено можливість звільнення Правлінням осіб з посад директорів товариства, які відповідно до цього Рішення визначаються як ключові посадові особи, без попереднього погодження Наглядової ради згідно з внутрішнім порядком вирішення кадрових питань.
Суд не приймає протилежних доводів представника позивача щодо необхідності мовчазної згоди з посиланням на п.1.2 цього Рішення, як безпідставних і таких, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень цього пункту Рішення, яким регламентовано порядок розгляду Наглядовою радою питань, що потребують погодження згідно п.5, 7, і 8 п.п.1.1 цього Рішення.
Таким чином, виходячи зі змісту наведених положень Положення та Рішення Наглядової ради, Статуту відповідача, ст.47 КЗпП України питання про звільнення позивача з займаної посади директора з правових питань і корпоративного управління підлягало вирішенню у відповідності до процедури, визначеної Статутом та Положенням, без попереднього погодження Наглядової ради, на засіданні Правління шляхом прийняття відповідного рішення, оформленого протоколом засідання Правління, з наступним прийняттям відповідного наказу (розпорядження) головою Правління про звільнення позивача з зазначенням підстав такого звільнення.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про звільнення позивача без законних на те підстав та наявність підстав згідно ст.235 КЗпП України для його поновлення на займаній до звільнення посаді.
При цьому, вимоги позивача про зобов'язання відповідача видати наказ про поновлення позивача на відповідній посаді та зробивши запис в трудовій книжці згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, МЮ України та Мінсоцзахисту населення України від 29.07.1993 №58, задоволенню не підлягають як необґрунтовані. Ці вимоги по суті стосуються визначення порядку та способу виконання рішення суду, разом з тим, порядок поновлення працівника на попередній роботі визначений законодавством, однак суду не обґрунтовано необхідність на даний час визначення порядку виконання рішення суду щодо цієї частини вимог.
Також, суд не вбачає достатніх підстав стверджувати про порушення відповідачем при звільненні позивача вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України.
За змістом ч. 2 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши надані суду докази, заслухавши показання допитаної свідка ОСОБА_7 /а.с.50, 51-53, т.І/, суд приходить про висновку, що позивачем суду не надано достатніх та належних даних, які б вказували на те, що на момент вирішення відповідачем питання про звільнення позивача ОСОБА_1 12.12.2016 останній був тимчасово непрацездатний.
Так, згідно наданих даних за місцем лікування позивача - ККЛ на залізничному транспорті №2, відсутні дані про точний час звернення позивача до лікаря ОСОБА_8 у години її прийому з 8-00 до 15-42 год./а.с.221, т.І/
Відповідно до п.п. 2.5, п..п.2,6 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом МОЗ України N 455 від 13.11.2001, 2.5. Листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й, побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі. 2.6. Особам, які звернулися за медичною допомогою та визнані непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня.
При цьому, суд приймає до уваги надані відповідачем в матеріали справи дані, які вказують на те, що позивач 12.12.2016 перебував на своєму робочому місці в ПАТ «Укрзалізниця» і здійснював свої функціональні обов'язки./а.с. 192-195 т.І/
Суд не приймає доводів представника позивача про недопустимість та неналежність наданих відповідачем доказів як необґрунтованих і таких, що засновані на припущеннях, разом з тим, доказів, які б спростовували обставини, дані про які надано відповідачем, позивачем суду не надано.
Зокрема, позивачем не надано суду даних про те, що на момент перебування на робочому місці 12.12.2016 лікарем вже було установлено його непрацездатність та видано йому листок непрацездатності. Відсутні дані і про те, що позивач, перебуваючи на робочому місці 12.12.2016, повідомив відповідача про вказані обставини та про погіршення стану його здоров'я.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
З урахуванням абзацу 2 і 3 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Пунктом 5 Розділу IV Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Враховуючи дані Довідки про доходи позивача за останні два місяці роботи (жовтень-листопад 2016 року) на підприємстві №899, виданої відповідачем від 03.07.2017, розрахована у відповідності до Порядку КМУ середньоденна заробітна плата, становить суму у розмірі 3 383 грн. 14 коп./а.с.46, т.ІІ/
Таким чином, за визначений позивачем в межах вимог час вимушеного прогулу після звільнення у кількості 163 дні за період з 13.12.2016 по 30.08.2017, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу усього у розмірі 551 451 грн. 82 коп.
Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню сума судового збору за задоволені немайнову та майнову вимоги, усього у розмірі 6 065 грн. 71 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись п.п. 2.5, п..п.2,6 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом МОЗ України N 455 від 13.11.2001; порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100; статутом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735; ч.3 ст.2, ст.6 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»; ч.1 ст.23 Закону України «Про господарські товариства»; ч.2 ст.1, п.15) ч.1 ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства»; ст.89 ГК України; п.5 ст.41, ст.47, ст.ст.233-234, 235 КЗпП України, ст.ст.3, 10-11, 57-61, 79, 88, 169, 208-209, 212-215, 218, 223, 291-292, 294, 367 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» про поновлення на роботі, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора з правових питань і корпоративного управління Публічного акціонерного товариства «Українська залізниці».
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 551 451 (п'ятсот п'ятдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят одна) гривень 00 копійок.
В іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» в дохід Держави судовий збір у розмірі 6 065 гривень 71 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення суми середнього заробітку за один місяць у розмірі 70 110 (сімдесят тисяч сто десять) гривень 91 коп.
Суми вказані у розмірі нарахування без виключення сум відрахування на податки тощо.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляцій на скарга подається Апеляційному суду м. Києві через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Печерського
районного суду м. Києва К.О. Москаленко