Справа № 361/3760/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/1014/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 34 09.10.2017
Іменем України
09 жовтня 2017 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
при секретарі ОСОБА_6
з участю прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.06.2017 року, яким :
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куйбишев РФ , українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, працюючого ст.адміністратором в ТОВ «Бирема», одруженого, має двох неповнолітніх дітей, зареєстрований АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимого, засуджено ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на 1 рік, у відповідності до ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 1 рік.
Стягнуто зі ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 у відшкодування матеріальної шкоди- 35 397,86 грн., у відшкодування моральної шкоди - 60 000 грн., а всього стягнуто 95 397,86 грн..
Стягнуто з ПрАТ'УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» на користь ОСОБА_10 у відшкодування матеріальної шкоди - 23515,07 грн.
Вироком також вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати по справі.
Колегія суддів, -
Згідно вироку суду, ОСОБА_9 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.
02.03.2016 близько 20.00 години ОСОБА_9 , керуючи автомобілем марки «ТОУОТА СЕLIСА», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у лівій смузі руху по 43 км + 400 м автодороги «Київ-Чернігів», що на території Броварського району Київської області, у напрямку від м. Чернігів до м. Київ, зі швидкістю більшою ніж 57-61 км/год., був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, чим порушив п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, не обрав безпечну швидкість руху та не врахував дорожню обстановку, чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, при виявленні небезпеки для руху,у вигляді транспортного засобу, який рухався попереду, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, чим порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України та перед зміною напрямку руху праворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив виїзд на праве по напрямку свого руху узбіччя, де керований ним автомобіль зіткнувся з нерухомим вантажним автомобілем марки «DAF 85», державний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом марки «TRAILOR», державний номерний знак НОМЕР_3 . Після зіткнення, автомобіль марки | «ТОУОТА СЕLIСА», державний номерний знак НОМЕР_1 , почало розвертати і він здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який знаходився на правому узбіччі біля кабіни автомобіля марки «DAF 85», державний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом марки «TRAILOR», державний номерний знак НОМЕР_3 .
В результаті порушення ОСОБА_9 пп. 2.3 «б», 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, транспортні засоби було механічно пошкоджено, а потерпілий ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: двох ран на передній поверхні правої гомілки, відкритого уламкового перелому обох кісток правої гомілки в середній та нижній третинах зі зміщенням уламків.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок скасувати, кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п. 3 ч.1 ст. 284 КПК України. Обґрунтовуючи своїх вимоги зазначає, що при ухваленні вироку суд повністю не взяв до уваги його показання і безпідставно дав їм критичну оцінку, хоча він давав правдиві показання щодо обставин ДТП, причиною якої став різкий виїзд на його смугу руху іншого вантажного автомобіля, в результаті чого він був змушений застосувати екстрене гальмування, швидкість його автомобіля була не більше 69 км/год., він керувався вимогами п. 12.3 ПДР, однак його автомобіль занесло. Суд неналежним чином оцінив висновок експерта від 29.06.2016 року. Під час досудового розслідування йому було відмовлено у проведенні слідчого експерименту на місці ДТП, в результаті чого було допущено не повне з'ясування всіх обставин справи, що також було і допущено і судом у ході судового слідства по справі. Вважає, що судом було безпідставно задоволено цивільний позов по справі.
Заслухавши суддю доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили в разі відмови в задоволенні апеляційної скарги застосувати до обвинуваченого Закон України “ Про амністію у 2016 році ”, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, однак не заперечила стосовно застосування амністії, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчинені інкримінованого йому злочину та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та детально наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв'язку, і такі висновки, на думку колегії суддів, відповідають дійсності і є правильними, а тому посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого, що судом було допущено неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність не відповідають дійсності.
Потерпілий по справі ОСОБА_10 в судовому засіданні конкретно зазначив обставини, за яких сталося ДТП. Зокрема він пояснив, що припаркував свій автомобіль з причепом на обочині, інших автомобілів на обочині не було, коли повернувся, щоб сісти в кабіну автомобіля, то побачив, що зі сторони Чернігова в сторону Києва рухається вантажний автомобіль, коли вантажний автомобіль майже проїхав, раптово на нього налетів легковий автомобіль. Ці обставини підтверджуються сукупністю досліджених у справі доказів.
Доводи апеляційної скарги про те, що під час досудового розслідування йому було відмовлено у проведенні слідчого експерименту на місці ДТП, в результаті чого було допущено не повне з'ясування всіх обставин справи, колегія суддів вважає необгрнутованими.
Згідно ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження. Суд першої інстанції при постановленні вироку відповідно до ст. 94 КПК України дав оцінку зібраним доказам з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку. Зокрема, суд у вироку послався на показання потерпілого в судовому засіданні, протокол огляду місця пригоди від 02.03.2017 року, протоколи огляду та затримання транспортних засобів від 02.03.2017 року, висновок судово-медичного експерта від 22.04.2016 року, висновки експерта від 27.04.2016 року та від 29.06.2016 року.
Безпідставними є доводи обвинуваченого, що судом не взято до уваги його показання. Судом дано оцінку цим показам з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, в результаті чого суд дійшов висновку, що ці показання спрямовані на ухилення від відповідальності і спростовуються показаннями потерпілого та висновком експерта від 27.04.2016 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Крім цього, судом першої інстанції досліджувалася вся сукупність доказів по справі і саме ця сукупність наявних доказів дала суду можливість зробити висновок про винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; ч.2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, яким є також користування транспортним засобом, відшкодовується особою, яка на правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Задовольняючи цивільний позов потерпілого в частині відшкодування матеріальної шкоди частково, судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги представлені суду докази, а саме розрахунок втраченого ним доходу внаслідок втрати працездатності, в розмірі 33970,86 грн . Даний розмір позивачем визначено у відповідності до ст. 1197 ЦК України, виходячи з його середнього заробітку 255,42 грн. в день, і стягнення втраченого заробітку(доходу) повинно здійснюватись на час його непрацездатності з 02.03.2016 по 12.07.2016 року. Крім того стягнуто з ОСОБА_9 витрати ОСОБА_10 на правову допомогу в розмірі 2000 грн..
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції достатньо врахував те, що в результаті вчиненого злочину, потерпілий ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, в зв'язку з чим переносить біль та моральні страждання, також був порушений нормальний ритм його життя та суспільні зв'язки.
З урахуванням викладених обставин, виходячи з принципів розумності та справедливості, матеріального стану обвинуваченого, суд першої інстанції належним чином мотивував та обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 , в частині стягнення моральної шкоди частково, стягнувши в його користь 60 000 грн.
Цивільний позов судом першої інстанції був розглянутий з дотриманням вимог ст.ст. 1166, 1167 ЦК України. Істотних порушень кримінального процесуального законодавства під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, які б стали підставою для скасування чи зміни вироку, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин колегія суддів вважає вирок суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Натомість, колегія суддів знаходить за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_9 . Закон України “ Про амністію у 2016 році ” та звільнити його від відбування основного та додаткового покарання, в зв'язку з тим, що він має двох неповнолітніх дітей та звернувся до суду з клопотанням про застосування до нього амністії.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.06.2017 року щодо нього, без змін.
На підставі п. “в” ст. 1 ст.ст. 15 Закону України “ Про амністію у 2016 році ” звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного судом основного та додаткового покарання.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.