1-кп/381/293/17
362/2136/14-к
06 жовтня 2017 року м.Фастів
Колегія суддів Фастівського міськрайонного суду Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
потерпілої - ОСОБА_14 ,
перекладача - ОСОБА_15 ,
провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 12014110140000189 від 18.02.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , кожного, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 289, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -
встановив:
14 липня 2017 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області з Апеляційного суду Київської області після визначення підсудності надійшов обвинувальний акт із додатками та інші матеріали у кримінальному провадженні № 12014110140000189 від 18.02.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , кожного, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 289, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду від 17 липня 2017 року обвинувальний акт призначено до підготовчого судового засідання.
Вирішуючи питання, пов'язані з підготовкою до судового розгляду прокурор, якого підтримала потерпіла ОСОБА_14 просить призначити судовий розгляд на підставі зміненого в порядку ст. 338 КПК України обвинувального акту в редакції від 14 вересня 2015 року у відкритому засіданні, вважаючи також, що по справі дотримані всі вимоги, передбачені ст. 291 КПК України.
До того ж, прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , кожного окремо міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб. Клопотання обґрунтував тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними, тим, що останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, з метою запобігти ризикам переховування обвинувачених від суду, оскільки усі є жителями інших регіонів і можуть залишити межі Київської області та вчинення іншого кримінального правопорушення, вчинення тиску на свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни їх показів, перешкоджання кримінальному провадженню шляхом затягування розгляду справи в суді. Просив суд клопотання задовольнити.
Захисник ОСОБА_10 , яку підтримав її підзахисний ОСОБА_7 , не заперечувала проти призначення обвинувального акту в редакції 14 вересня 2015 року до судового розгляду, відмітивши, що змінений обвинувальний акт за своїм змістом ідентичний первинному обвинувальному акту від 15 травня 2014 року. Заявила окремо суду клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 на домашній арешт за адресою АДРЕСА_1 . Проти клопотання прокурора заперечила, оскільки реальність існування вказаних прокурором ризиків не доведена, її підзахисний хоча і притягувався до кримінальної відповідальності, однак не судимий, має постійне місце проживання в м. Києві. Крім того, посилалась на недотримання прокурором вимог ст. 29 КПК України щодо надання її підзахисному копії клопотання про продовження строку тримання під вартою у перекладі на мову, яку він розуміє, а саме, азербайджанську.
Захисник ОСОБА_11 та його підзахисний ОСОБА_9 не заперечували проти призначення зміненого обвинувального акту до судового розгляду, з приводу клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - покладались на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_13 та її підзахисний ОСОБА_6 вважали за можливе призначення судового розгляду зміненого обвинувального акту, щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою заперечили та просили змінити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід на домашній арешт. При цьому посилались на тривалість перебування ОСОБА_6 під вартою.
Захисник ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_8 не заперечували проти призначення зміненого обвинувального акту до судового розгляду, заперечили з приводу клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , вважали за можливе обрати щодо нього менш суворий запобіжний захід, у тому числі, домашній арешт. При цьому, обвинувачений ОСОБА_8 окремо подав суду клопотання про обрання йому запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання. Клопотання обгрунтував тим, що ризики на які вказує прокурор у своєму клопотанні є необгрунтованими та формальними. Також посилався та тривалий термін перебування під вартою.
Клопотань від обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 щодо здійснення кримінального провадження судом присяжних в рамках підготовчого судового засідання не надходило.
Заслухавши думку прокурора, обвинувачених, їх захисників, потерпілої, вивчивши наявні в матеріалах справи обвинувальні акти та долучені до них додатки, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За загальним правилом судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. У разі, якщо суддя позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, він має бути замінений іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому ч.3 ст. 35 КПК України. Після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку. Суд за вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювались під час судового розгляду до заміни судді за умови дотримання таких вимог: 1) сторони кримінального провадження, потерпілий не наполягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійснені судом до заміни судді; 2) суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді. У такому випадку докази, що були досліджені під час судового розгляду до заміни судді, зберігають доказове значення та можуть бути використані для обґрунтування судових рішень (ст. 319 КПК України).
Обвинувальний акт в редакції в редакції 14 вересня 2015 року, який прокурор, обвинувачені, їх захисники та потерпіла просять призначити до судового розгляду, був змінений прокурором в порядку ст.. 338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення за наслідками судового розгляду у Васильківському міськрайонному суді Київської області.
Разом з тим, після внесення прокурором зміненого обвинувального акту у зв'язку із неможливістю створити колегію у Васильківському міськрайонному суді Київської області підсудність кримінального провадження була визначена Фастівському міськрайонному суду Київської області. У даному випадку відбулась не заміна судді, а було визначено новий склад колегії суддів у іншому суді.
При цьому, рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювались під час судового розгляду у Васильківському міськрайонному суді Київської області відповідно до положень ст. 319 КПК України, колегією суддів Фастівського міськрайонного суду Київської області не приймалось.
За даних обставин, призначення до судового розгляду зміненого в порядку ст.. 338 КПК України обвинувального акту, незважаючи на позицію сторін кримінального провадження та потерпілої, буде суперечити положенням ст.. 319 КПК України та принципу безпосередності (ст. 23 КПК України).
Перевіривши на відповідність вимогам КПК України первинний обвинувальний акт від 15 травня 2014 року, колегія суддів приходить до висновку, що його слід повернути прокурору у зв'язку із наступним.
Відповідно до вимог ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України, яка в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити на ряду із іншим, такі відомості: анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4. ст. 291 КПК України до обвинувального акта зокрема додається розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу).
Вказані вимоги органом досудового розслідування виконані не були, а тому суд, не виходячи за межі ст. 314 КПК України, дійшов висновку, що обвинувальний акт складений в порушення вимог ст. 291 КПК України.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК.
При цьому як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
Європейський суд з прав людини у ряді рішень зазначав на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: (рішення «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 р., «Камасінскі проти Австрії» від 19 грудня 1989 року; рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії»; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії»).
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Разом з тим, як вбачається зі змісту з обвинувального акту затвердженого прокурором 15.05.2014 року у ньому міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Разом з тим, у обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ..
Також, як вбачається з обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є азербайджанцем та громадянином Азербайджану.
Згідно ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК.
Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження в них міститься лише переклад обвинувального акту від 15.05.2014 року на російську мову (т. 1 а.с. 14-26).
При цьому, матеріали справи не містять будь - яких відмостей чи є даний переклад офіційним, оскільки не засвідчений перекладачем. Крім цього, залишається не зрозумілим чи є російська мова для ОСОБА_7 мовою, якою він володіє, адже на стадії судового провадження було залучено перекладача з азербайджанської мови. Крім того, на необхідності отримання її підзахисним ОСОБА_7 процесуальних документів у перекладі саме на азербайджанську мову неодноразово наголошує захисник ОСОБА_10 .
Враховуючи, що в матеріалах кримінального провадження не міститься відомостей про отримання ОСОБА_7 копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, письмового роз'яснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних, перекладених рідною або іншою мовою, якою він володіє, колегія суддів приходить до обгрунованого висновку, що прокурором у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а також до усталеної практики ЄСПЛ, ОСОБА_7 не висунуто обґрунтоване та зрозуміле обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Також, як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження у ньому міститься паспорт громадянина Азербайджану, який нібито належить ОСОБА_7 (т. 3 а.с. 103-107). Разом з тим, в матеріалах даного кримінального провадження відсутній офіційний переклад даного документа на українську мову, а тому у даному конкретному випадку суд взагалі позбавлений будь- якої можливості встановити особу цього обвинуваченого.
Завданням кримінального провадження є захист будь-якої особи від кримінальних правопорушень, охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час закінчення досудового розслідування та звернення до суду прокурора з обвинувальним актом.
Недотримання цих принципів є перешкодою у встановленні істини в даному кримінальному провадженні, забезпечення дотримання законності, правильного правозастосування та винесення обґрунтованого судового вироку, а тому є неприпустимим.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України, зокрема такими порушеннями у даному провадженні суд визнає відсутність обвинувальному акті формулювання обвинувачення та незабезпечення прокурором визначеного ст.. 29 КПК України права на отримання процесуальних документів у перекладі на рідну мову, що призводить до порушення прав обвинувачених на захист.
Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України обвинувальний акт від 15.05.2014 року разом із додатками необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Крім того, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання з приводу клопотання прокурора про продовження обраного щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та клопотань сторони захисту та обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну раніше обраного запобіжного заходу, колегія суддів виходить із наступного.
Так, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов'язаного із застосуванням насильства та погрозою його застосування, за який у разі визнання кожного із обвинувачених винним може бути призначене покарання від семи до дванадцяти років позбавлення волі. Крім того, щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, за який у разі визнання кожного із обвинувачених винним може бути призначене покарання від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі, у тому числі і довічне позбавлення волі.
Колегія судів оцінює згадані обставини в сукупності із даними про особу обвинувачених, а саме.
Обвинувачений ОСОБА_7 є громадянином Азербайджану, непрацюючий, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки в місті ймовірної постійного проживання. Суд критично ставиться до доводів захисника ОСОБА_10 про наявність у ОСОБА_7 зареєстрованого місця проживання в АДРЕСА_1 , так як документально це нічим не підтверджено.
Обвинувачений ОСОБА_16 раніше несудимий, хоча і має зареєстроване місце проживання на території Київської області с. Лобачів Володарського району, проте згідно наявної в матеріалах справи довідки - характеристики № 153 від 12.05.2014 року (Т.4 а.с.36) проживає та працює за межами с. Лобачів у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_17 , дітей немає. Інформація, яка би свідчила про його працевлаштування в матеріалах справи відсутня, в судовому засіданні не надана. Виходячи з викладеного у ОСОБА_16 відсутні засоби для існування та міцні соціальні зв'язки по місцю проживання.
Обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий, непрацюючий, неодружений, зареєстрований в Очаківському районі Миколаївської області. Посилання захисника ОСОБА_12 та обвинуваченого на його місце можливого перебування по договору найму житла у с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області не підтверджена належним письмовим доказом.
Обвинувачений ОСОБА_6 несудимий в силу ст. 89 КК України, зареєстрований АДРЕСА_2 , не працевлаштований, одружений, має малолітнього сина. Зі слів з 2002 року проживає в м. Києві, в даний час родина проживає АДРЕСА_3 , разом з тим дана інформація належними доказами не підтверджена.
Виходячи із вищенаведеного, усі обвинувачені є мешканцями населених пунктів поза межами територіальної юрисдикції суду, якому передане кримінальне провадження, тому колегія суддів, вважає, що ризик того, що опинившись на волі, обвинувачені можуть ухилитись від суду під час судового провадження, є дуже високим. Це свідчить про існування ризику, передбаченого ч.1 ст.177 КПК України, що в подальшому може призвести до порушення процесуальних строків розгляду кримінального провадження.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_8 двічі 26.09.2017 року та 03.10. 2017 року в категоричній формі відмовився від конвоювання до суду для участі у підготовчому судовому та від проведення засідання в режимі відеоконференцзв'язку, а обвинувачений ОСОБА_6 категорично відмовився від конвоювання до суду та від засідання в режимі відеоконференцзв'язку 03.10.2017 року .
Такими діями обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_6 допустили порушення визначеного п.1 ч.7 ст. 42 КПК України обов'язку прибувати за викликом до суду, що свідчить про їх неналежну процесуальну поведінку.
Оцінюючи розумність строку тримання під вартою усіх обвинувачених, як про це вказує сторона захисту, на думку колегії суддів в даному кримінальному провадженні з огляду на усі вищезгадані специфічні обставини та характер обвинувачення (злочин, пов'язаний із застосуванням насильства та злочин, який спричинив загибель людини) наявна необхідність захисту інтересів суспільства, яка незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Вищезазначене свідчить про те, що підстав для зміни раніше обраного щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які би свідчили про відсутність зазначених прокурором ризиків немає, а обрання щодо обвинувачених менш суворого запобіжного заходу, домашній арешт чи особисте зобов'язання, як про це просить сторона захисту, може не забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених під час судового провадження.
З цих підстав клопотання сторони захисту про обрання щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту та клопотання ОСОБА_8 про обрання йому запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, не є переконливим, а тому у їх задоволенні слід відмовити, залишивши при цьому раніше обраний запобіжний захід без змін.
Крім того, з огляду на те, що обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , ОСОБА_6 і ОСОБА_8 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, пов'язаного із застосуванням насильства та погрозою його застосування, а ОСОБА_7 та ОСОБА_9 до того ж, інкримінується і вчинення особливо тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, що свідчить про їх підвищену суспільну небезпеку, підстав для застосування застави до кожного з них колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 291, п.3 ч.3 ст. 314, 336, 369-372, 376 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Обвинувальний акт кримінальному провадженні № 12014110140000189 від 18.02.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , кожного, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 289, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК Україниіз додатками - повернути прокурору внаслідок невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України.
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 строку тримання під вартою - задовольнити, у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу щодо обвинувачениим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 - відмовити.
Запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 - тримання під вартою - залишити без зміни та вважати продовженим на 60 днів, тобто до 04 грудня 2017 року включно.
Ухвала в частині повернення обвинувального акту може бути оскаржена шляхом подачі апеляції через Фастівський міськрайонний суд Київської області до Апеляційного суду Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий: ОСОБА_18
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3