Справа № 369/6804/16-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.
Провадження № 22-ц/780/4643/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 30 10.10.2017
Іменем України
10 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,
за участю секретаря Топольського В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецінтертранс» про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних в результаті вчинення кримінального правопорушення,
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою із урахуванням уточнюючих вимог у відповідності до норм ст.ст. 1172, 1187 ЦК України та просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальні збитки, заподіяні в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 308 527,70 грн.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 18.12.2015 року близько 6 год. 30 хв. ОСОБА_3, керуючи пасажирським автобусом «Neoplan N208L», д/н НОМЕР_1, та рухаючись по автодорозі Київ - Бишів в напрямку м. Бишів в межах с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості, внаслідок чого на обледенілій дорозі втратив керованість транспортним засобом, з'їхав з автодороги на вулицю Леніна, де на зустрічній смузі для руху здійснив зіткнення із автобусом «Mercedes-Benz Sprinter 416 CDI», д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався по вул. Леніна в напрямку автодороги Київ - Бишів. В результаті зіткнення пасажир автобуса «Mercedes-Benz Sprinter 416 CDI», д/н НОМЕР_3, ОСОБА_5 отримала тілесне ушкодження середньої тяжкості. Крім того, транспортному засобові «Mercedes-Benz Sprinter 416 CDI», д/н НОМЕР_3 власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ є позивачка було завдано механічних пошкоджень.
24.06.2016 року Києво-Святошинським районним судом Київської області постановлено ухвалу про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілою кримінальне провадження закрито.
Діями ОСОБА_3, які полягають у порушенні вимог п. 1.5, п.п. «б» п. 2.3., п. 12.1 Правил дорожнього руху України та призвели до настання 18.12.2015 року дорожньо-транспортної пригоди, власникові транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter 416 CDI», д/н НОМЕР_3 ОСОБА_2 завдано матеріальних збитків.
Вказаною ухвалою суду у кримінальному провадженні цивільні позови про стягнення матеріальної та моральної шкоди, пред'явлені цивільними позивачами, залишено без розгляду.
У відповідності до висновку експертного дослідження, проведеного ТОВ «Юніверсал Асістанс - Україна» № 53850 від 04.01.2016 року розмір матеріального збитку в результаті ДТП власнику транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter 416 CDI», д/н НОМЕР_2 складає 308 527,70 грн.
У зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідач у справі не бажає відшкодовувати спричинені збитки просила в судовому порядку стягнути вказані кошти.
Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивачка ОСОБА_2 - в особі свого представника ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування та неправильність встановлення судом обставин, порушення застосування судом норм законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Представник відповідача у справі ОСОБА_3 - ОСОБА_7 подав письмові заперечення на апеляційну скаргу в якій вважає ухвалене у справі рішення суду законним та обґрунтованим, а наведені апелянтом доводи такими, що не спростовують висновків суду, які вказані у рішенні суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися до зали судового засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позивач не надав суду достатніх та допустимих доказів на підтвердження розміру спричиненої їй матеріальної шкоди, а звіт автотоварознавчого дослідження №53850 від 04 січня 2016 року, який наданий позивачкою не є таким доказом.
З такими висновками суду не можна погодитись, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи та обставин встановлених судом першої інстанції 18.12.2015 року близько 6 год. 30 хв. ОСОБА_3, керуючи пасажирським автобусом «Neoplan N208L», д/н НОМЕР_1, та рухаючись по автодорозі Київ-Бишів в напрямку м. Бишів в межах с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області на відстані 29 м від дорожнього знаку «Початок населеного пункту Білогородка», не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості, внаслідок чого на обледенілій дорозі втратив керованість, з'їхав з автодороги на вулицю Леніна, де на зустрічній смузі для руху здійснив зіткнення із автобусом «Mercedes-Benz Sprinter 416 CDI», д/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався по вул. Леніна в напрямку автодороги Київ-Бишів.
В результаті зіткнення пасажир автобуса «Mercedes-Benz Sprinter 416 CDI», д/н НОМЕР_3, ОСОБА_5 отримала тілесне ушкодження у вигляді перелому дистальних кінців діалізів обох кісток правого передпліччя зі зміщенням відламків, який, згідно висновку експерта № 103/Д від 15.04-10.05.2016 року, відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для їх загоєння необхідно більше 21 дня.
Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобові «Mercedes-Benz Sprinter 416 CDI», д/н НОМЕР_2 власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ є ОСОБА_2 було завдано механічних пошкоджень.
За фактом дорожньо-транспортної пригоди 18.12.2015 року СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області внесено відомості до ЄРДР за № 12015110200004869 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 286 ч. 1 КК України та розпочато до судове розслідування.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.06.2016 року, було встановлено що в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, що знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали - заподіянням потерпілій ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Вказаною ухвалою суду від 24.06.2016 р. було звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілою, а кримінальне провадження № 12015110200004869 від 18.12.2015 року закрито.
Наданими позивачкою доказами підтверджується, що саме винним діями відповідача у справі ОСОБА_3, який порушив вимоги п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, було пошкоджено майно позивачки, а саме автомобіль НОМЕР_4.
За нормами частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як встановлено судом, винним у вчиненні ДТП, яке є у причинному зв'язку із заподіянням матеріальної шкоди, що є предметом даного спору, є відповідач ОСОБА_3
Дана обставина повністю підтверджується: ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року у справі №369/4901/16-к; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18 грудня 2015 року на якому зафіксовано місце розташування транспортних засобів після ДТП; протоколами огляду транспортного засобу «Neoplan N208L», державний знак НОМЕР_5, на якому виявлено пошкодження задньої частини автомобіля; протоколом огляду транспортного засобу Mersedes Sprinter» при огляді якого виявлено пошкоджену ліву сторону авто, розбиті 4 вікна з лівої сторони, лобове скло, передню ліву частину автобуса; висновками судової автотехнічної експертизи №8-02/97 від 15 березня 2016 року та автотехнічної експертизи №8-02/470 від 17 травня 2016 року відповідно до якої причиною зіткнення вказаних транспортних засобів є невиконання водієм автобуса «Neoplan N208L», державний знак НОМЕР_5, вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України. (а.с. 93-130, 154).
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з пунктами 4 та 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.
У відповідності до підпункту "а" пункту 2.12 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, власник транспортного засобу має право довіряти в установленому порядку розпорядження транспортним засобом іншій особі.
Згідно з пунктом 2.2 вищеназваних Правил, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 керував автобусом «Neoplan N208L», державний знак НОМЕР_5, з відома власника транспортного засобу ТОВ «Спецінтертранс» однак на час ДТП будь яких обов'язків за трудовим договором не виконував. Дана обставина відповідачем не заперечувалась.
Таким чином, колегія суддів вважає, що особою, яка повинна відшкодувати матеріальну шкоду, яка є предметом даного спору являється відповідач ОСОБА_3
Згідно до звіту №53850 про визначення розміру матеріального збитку від 04 січня 2016 року проведеного ТОВ «Юніверсаласістанс-Україна» в особі оцінювача ОСОБА_8 ( кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №2809 від 25 грудня 2004 року, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №2177 від 28 січня 2005 року) розмір матеріального збитку спричиненого транспортному засобу MERSEDES-BENZ Sprinter 416 CDI реєстраційний номер АІ 1246СХ становить 308527,70 грн.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.
Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.
Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків унаслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Колегія суддів вважає, що доводи позивача про стягнення з відповідача суми шкоди визначеної звітом №53850 про визначення розміру матеріального збитку від 04 січня 2016 року в 308527,70 грн. є обґрунтованими та такими, що відповідають ст. 22, 1192 ЦК України та ст. 58, 59 ЦПК України.
Разом з тим, посилання суду першої інстанції на порушення ОСОБА_7 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом МЮУ та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 колегія суддів визнає необґрунтованими оскільки відповідно до норм ст.10, 60 ЦПК України саме на сторони покладений обов'язок доведення чи спростування обставин справи.
Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині розміру заподіяння шкоди надав вище вказаний звіт про визначення розміру заподіяння шкоди, а відповідач на спростування вказаного розміру шкоди доказів не подавав, тому висновки суду щодо роз'яснення сторонам права на призначення у вказаній справі експертизи, як підстава для визначення в експертному порядку розміру заподіяння шкоди та як підстава для відмови у задоволенні позовних вимог є необґрунтованою.
Мотиви суду про те, що у звіті не зазначено, що вказане дослідження та висновки про розмір шкоди проводилося саме за наслідками ДТП, що мало місце 18 грудня, колегія суддів вважає помилковим, оскільки з матеріалів Звіту, а саме з ОСОБА_6 огляду колісного транспортного засобу (дефектної відомості) від 24 грудня 2015 року (а.с.11 т.2) вбачається, що даний огляд проводився через 6 днів після ДТП, що мала місце 18 грудня 2015 року і опис пошкодження вказаного транспортного засобу відповідає характеру та обсягу пошкоджень визначених в протоколі огляду технічного стану автотранспорту складеного 18 грудня 2015 року працівником поліції при оформлені ДТП. (а.с.154 т.1)
Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2
Відповідно до вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи, що позивач при звернення до суду була звільнена від сплати судового збору вказаний збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави .
Керуючись ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, ст. 22, 1166, 1188, 1192 ЦК України , колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецінтертранс» про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних в результаті вчинення кримінального правопорушення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки, заподіяні в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 308 527,70 грн. (триста вісім тисяч п'ятсот двадцять сім гривень сімдесят копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 6 479,09 грн. (шість тисяч чотириста сімдесят дев'ять гривень дев'ять копійок).
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: М.А.Яворський
судді: Т.Ц.Кашперська
ОСОБА_9