Справа № 2-257/99 Головуючий у І інстанції Ярошенко С. М.
Провадження № 22-ц/780/4956/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 58 10.10.2017
Іменем України
10 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,
за участю секретаря Топольського В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та головного державного виконавця Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії головного державного виконавця Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3, заінтересована особа - ОСОБА_2 у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,
У серпні 2017 року боржник ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаною скаргою та просиву відповідності до норм ст. 383 ЦПК України, ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» визнати неправомірними дії головного державного виконавця Сквирського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 при видачі довідки-розрахунку про заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_4 № 406 від 11.08.2017 р. та зобов'язати визначити заборгованість боржника зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки згідно виконавчого листа Сквирського районного суду від 04.06.1999 р. не більше як за три роки.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 04 червня 1999 року по справі № 2-257 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку до повноліття дитини, але не менше 1/2 частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підставі рішення суду видано виконавчий лист, який було направлено на виконання до Сквирського ВДВС та 18.02.2005 р. відкрито виконавче провадження № 4728917.
Аліменти утримувалися з ОСОБА_4 по 31.01.2005 року (включно), а з березня 2006 року по березень 2017 року із ОСОБА_6 аліменти в примусовому порядку не стягувалися, внаслідок чого заявник вважав, що ОСОБА_2 відмовилася від стягнення аліментів в примусовому порядку.
При розгляді Сквирським районним судом Київської області цивільної справи про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, йому стало відомо, що з 27.11.2006 року і по даний час він перебуває у розшуку, в зв'язку з ухиленням від сплати аліментів. До матеріалів судової справи надана довідка-розрахунок заборгованості за аліментами №153 від 14.03.2017 року, обчислена і складена головним державним виконавцем Поляруш А.М. з якої слідує, що заборгованість за аліментами ОСОБА_4 з березня 2006 року по жовтень 2016 року складає 58 634,49 грн., а станом на 01.08.2017 року - 54 327,21 грн.
З матеріалів виконавчого провадження №4728917З вбачається, що з листопада 2006 року по березень 2017 року по виконавчому провадженню фактично жодних процесуальних дій посадовими особами виконавчої служби, крім звернення до компетентних органів на виявлення нерухомого та рухомого майна ОСОБА_4, виконано не було, за виконавчим документом, пред'явленим до виконання, утримання аліментів не проводилося у зв'язку з розшуком боржника, тоді як останній був зареєстрований (прописаний) і постійно проживав за адресою, яку не змінював і по даний час: вул. Шевченка, 99, м. Сквира, та відкрито працював і одержував заробітну плату спочатку з 15.03.2006 року по 21.01.2009 року у ПП Слепченко ОСОБА_7, отримував допомогу по безробіттю у Сквирському РЦЗН, а з 04.06.2009 року постійно працював на ТОВ «Сквиратекс», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, довідкою з місця роботи, за кордоном не перебував.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року скаргу задоволено.
Не погоджуючись із вказаним висновком суду, головний державний виконавець Сквирського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування та неправильність встановлення судом обставин, що мають значення для вирішення справи .
ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні скарги з підстав не досліджених судом обставин умисного приховування ОСОБА_4 обізнаності інформації про його розшук, як неплатника аліментів та ігнорування вимог державного виконавця щодо явки та надання пояснень стосовно доходів, місця проживання, роботи, причин несплати аліментів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснень сторін у справі, дослідивши матеріали справи в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04 червня 1999 року по справі № 2-257 з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку до повноліття дитини, але не менше 1/2 частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підставі вищезазначеного рішення суду, Сквирським районним судом 04.06.1999 року видано виконавчий лист, який стягувачем було направлено на виконання до Сквирського ВДВС та 18.02.2005 року відкрито виконавче провадження № 4728917.
Згідно відмітки на виконавчому листі, зробленої бухгалтером ГУ МНС України в Київській області та довідки № 9/5/585 від 09.02.2005 року, аліменти були утримані з ОСОБА_4 по 31.01.2005 року (включно), а виконавчий лист повернутий державному виконавцю, оскільки боржник звільнився з цього місця роботи. Стягувалися аліменти і в період перебування боржника на обліку, як безробітного в Сквирському районному центрі зайнятості по березень місяць 2006 року. Після зняття з обліку в Сквирському районному центрі зайнятості, ОСОБА_4 продовжив відкрито проживати у своїх батьків, місце прописки (реєстрації) не змінював та офіційно продовжував працювати з 15.03.2006 року по 21.01.2009 року за трудовим договором у приватного підприємця ОСОБА_8 (трудовий договір було зареєстровано у Сквирському районному центрі зайнятості).
З 03.05.2009 року по 03.06.2009 року Сквирським районним центром зайнятості ОСОБА_4 проводилася виплата по безробіттю.
При розгляді Сквирським районним судом Київської області цивільної справи №376/1268/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_9 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, заявнику стало відомо, що з 27.11.2006 року і по даний час він перебуває у розшуку, у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів.
До матеріалів судової справи позивачем ОСОБА_2 була надана довідка-розрахунок заборгованості за аліментами №153 від 14.03.2017 року, обчислена і складена головним державним виконавцем Поляруш А.М., з якої слідує, що заборгованість за аліментами ОСОБА_4 з березня 2006 року по жовтень 2016 року складає 58634,49 грн. ОСОБА_4, як боржник і сторона виконавчого провадження не одержував такого розрахунку, однак на свою заяву від 08.08.2017 року про обчислення розміру заборгованості із аліментів та надання боржнику відповідного розрахунку, 15.08.2017 року отримав довідку - розрахунок заборгованості із сплати аліментів ОСОБА_4, № 406 від 11.08.2017 року, в якій зазначено, що станом на 15.10.2016 року заборгованість становить 58634,49 грн., а станом на 01.08.2017 року - 54327,21 грн.
Згідно ухвали Сквирського районного суду Київської області від 27.11.2006 року, що міститься у матеріалах виконавчого провадження №4728917, заявника оголошено в розшук. Ухвала направлена на виконання до Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області.
Згідно відповіді від 14.06.2017 року Сквирського РВ Нацполіції України, розшук ОСОБА_4 припинено 23.02.2007 року, у зв'язку з встановленням його місця перебування.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що з листопада 2006 року по березень 2017 року по виконавчому провадженню фактично жодних процесуальних дій посадовими особами виконавчої служби, крім звернення до компетентних органів на виявлення нерухомого та рухомого майна ОСОБА_4, до РЦЗ про наявність доходів, виконано не було за виконавчим документом, пред'явленим до виконання, утримання аліментів не проводилося у зв'язку з розшуком боржника, тоді як останній був зареєстрований (прописаний) і постійно проживав за адресою, яку не змінював і по даний час: вул. Шевченка, 99, м. Сквира, та відкрито працював і одержував заробітну плату спочатку з 15.03.2006 року по 21.01.2009 року у ПП ОСОБА_8, отримував допомогу по безробіттю у Сквирському районному центрі зайнятості, а з 04.06.2009 року постійно працював на ТОВ «Сквиратекс», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці та довідкою з місця роботи.
Після звернення виконавчого листа до відділу ДВС Сквирського РУЮ Київської області стягувачем не оскаржувалися дії (бездіяльність) державних виконавців за весь період перебування його на виконанні.
Вирішуючи питання та задовольняючи скаргу, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що внесення до довідки про заборгованість по сплаті аліментів відомостей за час, протягом якого не проводилося їх стягнення, без урахування необхідних причин виникнення заборгованості, як це вимагає ч. 2 ст. 194 СК України є підставою визнання неправомірними дії головного державного виконавця.
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції помилковим, та таким що ухвалено без дотримання процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину.
Згідно із ч.1 ст. 187 СК України один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.
За положеннями статті 194 СК України, аліменти можуть бути стягнені за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку із розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.
Указана норма матеріального права визначає порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні за заявою платника, поданою відповідно до ст. 197 СК України.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 7 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.
Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, повідомляти виконавцю про доходи та майно боржника, своєчасно з'являтися на вимоги виконавця, надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
З матеріалів справи вбачається, що боржник ігнорував вимоги державного виконавця щодо явки та надання будь-яких пояснень та інформації про отримані доходи, місце проживання, роботи і причин несплати аліментів.
При обчисленні заборгованості державний виконавець врахував вимоги ЗУ «Про виконавче провадження», п. 12 Розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, ст.ст. 194, 195 СК України, а саме: довідки-розрахунки є помісячними, містять суму заробітної плати, що підлягає перерахуванню, відсоток заробітку, визначеним виконавчим документом, загальну суму заборгованості, нараховану виходячи із фактичного доходу, який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист № 2-257 від 04.06.1999 р., виданий Сквирським районним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 знаходиться на виконанні у Сквирському РВ ДВС з 18.02.2005 р. до цього часу і відповідно до ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» на державному виконавці лежить обов'язок щодо своєчасного і повного виконання виконавчого документа.
Заборгованість по сплаті аліментів виникла під час виконання рішення суду, а тому, державним виконавцем правомірно тобто відповідно до вимог ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» та ст.ст. 194, 195 СК України нараховано заборгованість за весь період несплати аліментів, а не за останні три роки.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправомірно прийшов до висновку, що державним виконавцем не було з'ясовано причини виникнення заборгованості, оскільки вони не пов'язані з умисним невиконанням боржником своїх зобов'язань, оскільки наявність вини боржника встановлюється в судовому порядку лише при стягненні неустойки за прострочення сплати аліментів, що визначено ст. 196 СК України.
У порушення вимог ст. 212 ЦПК України, суд на зазначені положення закону та обставини справи належної уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про задоволення скарги боржника.
Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, у порушення вимог ст. 212 ЦПК України прийшов до передчасного висновку про задоволення скарги боржника, тому державним виконав № 2-257 від 04.06.1999 р., виданого Сквирським районним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини доходів на утримання дочки дотримано всі вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень та Сімейного кодексу України.
Таким чином, апеляційні скарги головного державного виконавця Сквирського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нової ухвали про відмову у задоволенні скарги.
Разом з тим, ураховуючи, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК, ні Законом України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання такої скарги судовий збір не сплачується, тому слід повернути помилково сплачений Сквирським РВ ДВС ГТУЮ у Київській області судовий збір у розмірі 1684 грн.
Керуючись, ст.ст. 18, 19, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 180, 187, 194, 195, 197 СК України, ст.ст. 60, 212, 213, 303, 304, 307, 312, 314-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги головного державного виконавця Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року скасувати та постановити у вказаній справі нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4 на дії головного державного виконавця Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3.
Повернути помилково сплачений Сквирським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області судовий збір у розмірі 1684 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: М.А.Яворський
судді: Т.Ц.Кашперська
ОСОБА_10