1-кп/381/268/17
381/2379/17
12 жовтня 2017 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
провівши підготовче судове засідання в кримінальному провадженні № 12013100310000870 від 07.05.2013 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фастів, Київської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 121, ч.1 ст.186, ч.2 ст.296 КК України;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки м. Фастів, проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.309 КК України
Обвинувальний акт із додатками у кримінальному провадженні № 12013100310000870 від 07.05.2013 року щодо ОСОБА_4 за ч.2 ст. 121, ч.1 ст.186, ч.2 ст.296 КК України, ОСОБА_5 за ч.2 ст.296, ч.1 ст.309 КК України надійшов до Фастівського міськрайонного суду Київської області 03.07.2017 року з Фастівської місцевої прокуратури Київської області.
Кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.
Під час підготовчого судового засідання прокурор, просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки при його складанні дотримані вимоги, передбачені ст.291 КПК України.
Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які належним чином повідомлені про час та місце підготовчого судового засідання, в судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, інші учасники підготовчого судового засідання не заперечували проти його проведення за відсутності потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Обвинувачена ОСОБА_5 висловила думку на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_6 , якого підтримав обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності закону. Захисник посилався на порушення процесуальних прав його підзахисного під час закінчення досудового розслідування, зокрема, складення обвинувального акту поза межами досудового розслідування, неповноту реєстру матеріалів досудового розслідування, зокрема, відсутність у ньому даних про те, що кримінальне провадження направлено на новий судовий розгляд після скасування вироку судом апеляційної інстанції та відсутність у додатках цивільних позовів потерпілих, на які є посилання в обвинувальному акті.
Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши обвинувальний акт та долучені до нього додатки, суд вважає, що даний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з таких підстав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
При цьому як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 р., зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Разом з тим, обвинувальний акт містить ряд формулювань, які є суперечливими за своїм змістом та позбавляють суд можливості призначити судовий розгляд.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.3 КПК України досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Зважаючи на надане законодавцем визначення досудового розслідування, воно вважається таким, що триває, до вчинення однієї з дій:
-закриття кримінального провадження;
-направлення до суду обвинувального акта;
-направлення до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
-направлення до суду клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Також відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України звернення прокурора до суду з обвинувальним актом є однією з форм закінчення досудового розслідування.
Отже у даному кримінальному провадженні досудове слідство тривало до звернення прокурора до суду з обвинувальним актом.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 219 КІІК України досудовс розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. При цьому частиною другою цієї ж статті передбачено, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку передбаченому КПК України.
Отже, з урахуванням викладених вище норм кримінального процесуального законодавства, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні має рахуватись з дня повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні злочину до дня направлення обвинувального акту до суду.
За даними Реєстру матеріалів досудового розслідування про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_4 повідомлено 27 травня 2013 року. Також за даними Реєстру строк досудового розслідування продовжувався до п'яти місяців, тобто до 27 жовтня 2013 року.
Водночас 20 вересня 2013 року повідомлено про закінчення досудового розслідування, а 21 вересня 2013 року надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Реєстр не містить даних про направлення обвинувального акту до суду, однак, навіть якщо вважати, що його було направлено до суду саме 21 вересня 2013 року, то у такому випадку відлік строку досудового розслідування перервався, коли до закінчення строку залишилось 36 днів.
У подальшому 26 жовтня 2016 року обвинувальний акт повернуто прокурору.Внаслідок цього відновився відлік строку досудового розслідування і прокурор мав направити до суду обвинувальний акт не пізніше, ніж на 36 день з дня повернення йому обвинувального акту, тобто не пізніше 01 грудня 2016 року.
У той же час згідно з Реєстром обвинувальний акт направлений до суду 16 січня 2017 року, тобто за межами строку досудового розслідування. Аналогічно після повторного повернення обвинувального акту 28 квітня 2017 року, його направлено до суду 27 червня 2017 року за межами строку досудового розслідування.
Таким чином обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України та має бути повернутий прокурору, як такий, що складений за межами строку досудового розслідування, особами, які не мали повноважень на складання та затвердження обвинувального акту у зв'язку з минуванням строку для реалізації таких повноважень.
Поряд з цим у формулюванні обвинувачення щодо обвинуваченого ОСОБА_4 зазначено, що він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (с. б обвинувального акту). Тоді як обвинувальний акт не містить жодних даних щодо кваліфікуючих ознак, які призвели до обвинувачення саме за вказаною частиною ст. 186 КК України.
Отже обвинувальний акт не містить належного формулювання обвинувачення, в силу чого не може вважатися таким, що відповідає вимогам КПК України.
Крім того відповідно до ч. 4 ст. 291 КГІК України невід'ємною частиною обвинувального акта є реєстр матеріалів досудового розслідування та цивільні позови потерпілих.
Як свідчить зміст обвинувального акта, стороною обвинувачення встановлено розмір шкоди, завданої викладеними в обвинувальному акті кримінальними правопорушеннями у вигляді заявлених потерпілими до підозрюваних сум матеріального та морального відшкодування). І при цьому жодного цивільного позову, з якого можливо було б встановити зміст та розмір позовних вимог, до обвинувального акту не додано, і відповідно такі цивільні позови не зазначені у додатках до акту.
Отже обвинувальний акт не відповідає вимогам ч. 4 ст. 291 КПК України, оскільки до нього не додано цивільних позовів потерпілих.
Також поданий реєстр матеріалів досудового розслідування містить істотні недоліки. А саме, записи у реєстрі за номерами 126 та 127 не містять жодних відомостей, у тому числі відомостей про проведені слідчіх дій, дату та час їх проведення, уповноважену особу, якою вони проведені.
Крім цього реєстр матеріалів досудового розслідування не містить відомостей про вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 . Натомість за номерами 133 та 134 відповідно в реєстрі міститься інформація про вручення повідомлення про підозру ОСОБА_10 та про допит останнього в якості підозрюваного. Тоді як обвинувачення пред'явлено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а ОСОБА_10 безпосередньо в тексті обвинувального акту не згадується.
Завданням кримінального провадження є захист будь-якої особи від кримінальних правопорушень, охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час закінчення досудового розслідування та звернення до суду прокурора з обвинувальним актом.
Недотримання цих принципів є перешкодою у встановленні істини в даному кримінальному провадженні, забезпечення дотримання законності, правильного правозастосування та винесення обґрунтованого судового вироку, а тому є неприпустимим.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України, зокрема такими порушеннями у даному провадженні суд визнає істотні суперечності допущені в обвинувальному акті в аспекті визначення підстав, меж та змісту судового розгляду, що призводить до порушення прав осіб на захист.
Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України обвинувальний акт у кримінальному провадженні необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.291, п.3 ч.3 ст. 314, 369-372, 376 КПК України, суд,
Обвинувальний акт кримінальному провадженні № 12013100310000870 від 07.05.2013 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 121, ч.1 ст.186, ч.2 ст.296 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.309 КК України із додатками - повернути прокурору Фастівської місцевої прокуратури Київської ОСОБА_11 внаслідок невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляції через Фастівський міськрайонний суд Київської області до Апеляційного суду Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
СУДДЯ: ОСОБА_1