Справа № 360/718/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/974/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 3 09.10.2017
Іменем України
09 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2017 року,-
Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2017 року,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тальське, Бородянського району Київської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, розлученого, працюючого водієм ППП-58 в смт. Клавдієво Бородянського району, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засуджено:
за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років;
за ч.2 ст.194 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років;
на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_9 визначене шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим у виді позбавлення волі строком на 14 років;
на підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_9 зараховано строк попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, за період з 11.02.2016 по 20.06.2017;
стягнуто з ОСОБА_9 в рахунок відшкодування процесуальних витрат на проведення експертизи на користь держави 1 145 грн. 70 коп.;
стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави судовий збір з цивільного позову у розмірі 640 грн.;
вирішене питання про речові докази.
Відповідно до вироку, ОСОБА_9 , 11 лютого 2016 року, близько 12-ї години 30 хвилин, в приміщені будинку АДРЕСА_2 , під час сварки зі своєю колишньою співмешканкою ОСОБА_10 , яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті, умисно, використовуючи мисливську гладкоствольну рушницю, здійснив один постріл в область живота потерпілої ОСОБА_10 , чим спричинив останній вогнепальне сліпе шротове поранення живота, внаслідок чого, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 від отриманих тілесних ушкоджень померла у ЦРЛ. Згідно висновку судово-медичної експертизи, вогнепальне сліпе шротове поранення живота знаходиться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті потерпілої.
Окрім цього, ОСОБА_9 , цього ж дня, близько 12-ї години 30 хвилин, в стані алкогольного сп'яніння, з метою знищення майна своєї колишньої співмешканки ОСОБА_10 , вилив пальне, яке знаходилось в пластиковій ємкості і було привезено ним цього ж дня, на підлогу гостьової кімнати будинку АДРЕСА_2 , після чого, за допомогою сірників умисно його підпалив, що призвело до виникнення пожежі, внаслідок якої зазначений вище будинок було знищено.
В апеляційній скарзі захисника указано на незаконність вироку у зв'язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. В обґрунтування доводів апеляційної скарги указав на те, що викладені у вироку показання потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_7 не відповідають показанням наданими під час допиту у судовому засіданні та неузгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 які суд поклав в основу обвинувального вироку. На думку апелянта, показання потерпілих та свідків мають істотні суперечності між собою яким суд першої інстанції будь-якої правової оцінки не надав. Окрім цього, вважав неналежним доказом вини обвинуваченого показання малолітньої ОСОБА_13 , оскільки остання допитувалася в режимі відеоконференції в присутності бабусі - ОСОБА_7 . Поряд із цим, вважав, що призначаючи обвинуваченому покарання суд не врахував наявність на утриманні ОСОБА_9 матері 1940 року народження. Просив вирок скасувати і ухвалити новий вирок, призначивши більш м'яке покарання.
В апеляційній скарзі обвинуваченого указано на незаконність вироку у зв'язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. В обґрунтування доводів апеляційної скарги указав на те, що показання потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_7 є неправдивими, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та суперечать показанням свідка ОСОБА_12 . Вважав, що показання потерпілих та свідків мають істотні суперечності між собою яким суд першої інстанції будь-якої правової оцінки не надав. Окрім цього, вважав неналежним доказом його вини показання малолітньої ОСОБА_13 , оскільки потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_7 є її опікунами та вплинули на її обвинувальні показання. Поряд із цим, вважав, що призначаючи йому покарання суд не врахував його щире каяття, визнання вини у вчиненому злочині та наявність на утриманні матері 1940 року народження. Просив вирок скасувати і ухвалити новий вирок, призначивши більш м'яке покарання.
В доповненні до апеляційної скарги обвинувачений підтвердив доводи апеляційної скарги. Вказав на те, що вчинив вбивство через тяжкий емоційний стан викликаний зрадою потерпілої та приниженні його честі та гідності. Звернув увагу на щире каяття у вчиненому та визнання матеріальної шкоди вчиненим злочином. Указав на показання свідка ОСОБА_12 , які спростовували показання потерпілих та стверджували про його намагання надання допомоги потерпілій ОСОБА_10 . Вважав сумнівним висновок судово-психіатричної експертизи, оскільки в момент вчинення злочину, знаходився в стані сильного душевного хвилювання спровокованого діями потерпілої, та не контролював свої дії будь-яким чином. Просив допитати свідка ОСОБА_14 та повторно допитати свідка ОСОБА_12 , призначити проведення повторної судово-психіатричної експертизи, вирок змінити та пом'якшити призначене покарання до 10 років позбавлення волі.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
захисника, який підтримав як свою апеляційну скаргу, так і апеляційну скаргу обвинуваченого, підтвердив доводи апеляційних скарг. Пояснив, що ним не оспорюються висновки суду про доведеність вини обвинуваченого, а апеляційна скарга стосується суворості призначеного покарання. Просив апеляційну скаргу його та апеляційну скаргу обвинуваченого задовольнити, уточнив при цьому вимоги своєї апеляційної скарги просив вирок змінити в частині покарання, пом'якшивши його відповідно до прохальної частини апеляційної скарги;
обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу, та скаргу свого захисника, підтвердив доводи обох апеляційних скарг та пояснення свого захисника, визнав вину у вчиненні злочинів та пояснив, що розкаюється у вчиненому, просив пом'якшити покарання відповідно до прохальної частини апеляційної скарги;
потерпілого ОСОБА_7 , який не визнав обидві апеляційні скарги і просив залишити їх без задоволення;
прокурора, який апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника вважав необґрунтованими, просив залишити їх без задоволення, а вирок залишити без змін;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Як вбачається із апеляційних скарг, у резолютивних їх частинах апелянтами висловлене прохання про пом'якшення призначеного покарання. Проте відповідно до описово-мотивувальної частини апеляційних скарг обидва апелянти навели доводи, які можуть указувати на оспорювання ними вироку суду в частині доведеності вини обвинуваченого у вчиненні злочинів та правильності кваліфікації його дій. У зв'язку із цим, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, із метою дотримання вимог ст. 370 КПК України та враховуючи положення ст. 9 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне також переглянути вирок у зазначеній частині.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, стверджуються зібраними у цьому кримінальному провадженні доказами.
Так, із показань самого обвинуваченого вбачається, що він дійсно 11.02.2016 року близько 12:00, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 , з близької відстані із мисливської рушниці зарядженої шротом здійснив постріл в потерпілу ОСОБА_15 , завдавши їй тілесних ушкоджень, а після цього підпалив даний будинок.
Потерпілий ОСОБА_7 показав суду, що під час телефонної розмови із своєю донькою ОСОБА_15 , чув як обвинувачений погрожував її вбити та спалити будинок. Прибувши до її місця проживання від сусіда він почув, що у будинку був постріл. Через деякий час він побачив, що із будинку іде дим. Один із сусідів намагався застрибнути у будинок, але обвинувачений цьому перешкоджав. Через деякий час, коли сусіди витягли його дочку із будинку, то у неї була рана в області живота і обпечена шкіра.
Свідок ОСОБА_13 показала суду, що обвинувачений двічі приходив до її мами ( ОСОБА_16 ). Коли прийшов вдруге, то із словами: «Ти думаєш я жартую?» вистрілив у її маму.
Свідок ОСОБА_7 у суді дала показання, аналогічні показанням потерпілого та підтвердила показання свідка ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_11 показала суду, що 11.02.2016 року в період із 11:00 до 12:00 вона бачила, як обвинувачений приїхав до ОСОБА_15 , потім вийшов із будинку, а через деякий час взявши каністру знову зайшов у будинок. Пізніше вона бачила, як з будинку ОСОБА_17 ішов дим, її батьки бігали біля будинку і благали віддати доньку, але він її не віддавав. Сусіди витягли ОСОБА_17 із палаючого будинку лише після того, як відштовхнули обвинуваченого.
Із показань свідка ОСОБА_12 вбачається те, що він був свідком того, як з палаючого будинку витягували ОСОБА_15 , на животі у неї була рана, в будинку у цей час був обвинувачений.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта від 20.03.2016 року № 73, смерть ОСОБА_10 настала від вогнепального сліпого поранення живота із ушкодженням сальника та кишківника з розвитком гострої внутрішньочеревної та внутрішньо кишкової кровотечі, а також шокової реакції, які утворились від пострілу з вогнепальної зброї спорядженої шротовим зарядом, можливо 11.02.2016 року (т.1, а.с. 166-167).
Згідно із висновком судово-психіатричної експертизи № 105 від 02.03.2016 року ОСОБА_9 на психічні захворювання не страждав і не страждає, міг на момент вчиненні злочинів та на час проведення експертизи усвідомлювати свої дії та керувати ними, на час вчинення злочинів у стані фізіологічного афекту чи у іншому емоційному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність не перебував (т.2 а.с. 36-37).
Вина обвинуваченого у вчиненні злочинів стверджується іншими, зібраними у кримінальному провадженні доказами. Дослідивши указані докази та давши їм належну юридичну оцінку у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочинів. Колегія суддів звертає увагу на те, що усі докази були зібрані в порядку, передбаченому КПК України. Обвинувачений, потерпілий та свідки були допитані судом із належною повнотою, усі обставини кримінального провадження, які мають істотне значення для правильного його вирішення були з'ясовані. Колегія суддів звертає увагу на те, що показання потерпілого та свідків підтверджують показання самого обвинуваченого щодо обставин вчинення ним злочинів у відповідних частинах цих показань, у яких він фактично визнав вчинення ним дій, які призвели до смерті ОСОБА_16 та знищення будинку. Ті обставини, - які показував свідок ОСОБА_12 у будь-якому випадку не виправдовують обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, не зменшують ступінь участі обвинуваченого у вчиненні злочину та не впливають на вирішення питання про правильність кваліфікації його дій. Підстав піддавати сумніву показання свідка ОСОБА_13 колегія суддів не вбачає із урахуванням того, що свідок був допитаний із дотриманням вимог КПК України, а його показання по суті збігаються із показаннями обвинуваченого. У зв'язку із цим, а також тим, що обвинуваченим не було наведено будь-яких із передбачених ч.3 ст. 404 КПК України підстав, колегією суддів було відмовлено у повторному допиті свідка ОСОБА_12 . Із міркувань невідповідності клопотання вимогам ч.3 ст. 404 КПК України, колегією суддів було відмовлено у допиті свідка ОСОБА_18 . Колегія суддів вважає, що у ході судового розгляду цього кримінального провадження не було встановлено будь-яких протиправних дій потерпілої ОСОБА_10 , які би вимагали відповідної оцінки при вирішенні питання про доведеність вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій.
Колегією суддів не встановлено такої невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, які би вплинули чи могли вплинути на вирішення питання про винність обвинуваченого, правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність чи на визначення міри покарання.
За фактом смерті ОСОБА_10 , дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Із такою кваліфікацією погодився і суд першої інстанції. Колегія суддів вважає таку кваліфікацію правильною. Так, внаслідок умисних дій обвинуваченого настала смерть ОСОБА_10 . При цьому, настання смерті перебуває у прямому причинному зв'язку із тілесним ушкодженням, яке було завдане обвинуваченим. Колегія суддів вважає, що здійснення пострілу із рушниці спорядженої шротом із близької відстані у життєво-важливі органи людини та вчинення після цього дій, які перешкоджали усуненню наслідків поранення, а саме: залишення потерпілої без допомоги в момент коли обвинувачений виходив із будинку, підпал будинку у якому перебувала поранена потерпіла внаслідок чого були обмежені її можливості щодо вчинення рухів та самостійного залишення місця пожежі, а також перешкоджання у наданні ОСОБА_10 допомоги іншими особами безумовно указує на те, що ОСОБА_9 діяв із прямим умислом направленим на позбавлення життя потерпілої. Відповідно до зазначеного вище висновку судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_9 на час вчинення злочинів у стані фізіологічного афекту чи у іншому емоційному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність не перебував, що виключає можливість кваліфікації його дій за ст. 116 КК України. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що висновок указаної експертизи є повним, мотивованим, у ньому надані відповіді на усі питання із належним їх обґрунтуванням, складений у відповідності до нормативних документів уповноваженими на те особами. Підстав піддавати сумніву цей висновок, колегія суддів не знаходить. У зв'язку із цим, а також враховуючим те, що обвинуваченим не були наведені зазначені у ч.3 ст. 404 КПК України підстави, колегією суддів було відмовлено у призначенні повторної судово-психіартичної експертизи.
Дії обвинуваченого ОСОБА_9 по факту підпалу будинку кваліфіковані за ч.2 ст. 194 КК України як умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу, що заподіяло шкоду у великому розмірі. Таку кваліфікацію дій обвинуваченого колегія суддів вважає правильною, будь-яких доводів щодо неправильності такої кваліфікації чи недоведеності вини обвинуваченого у вчиненні цього злочину у апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника не наведено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні злочинів доведена повністю і його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 115 і ч.2 ст. 194 КК України. Підстав для зміни чи скасування вироку у цій частині колегія суддів не знаходить.
Не обґрунтованими колегія суддів вважає доводи апеляційних скарг в частині необхідності пом'якшення призначеного покарання. Як вбачається із мотивувальної частини вироку, при призначенні покарання судом була врахована тяжкість вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставина, яка обтяжує його покарання. Наявність на утриманні матері похилого віку, із урахуванням тяжкості та обставин вчинення злочину, не може вплинути на зміну призначеного покарання в сторону його пом'якшення. Із урахуванням тяжкості вчинених злочинів, обставин їх вчинення, поведінки обвинуваченого у ході вчинення злочинів та інших обставин, встановлених судом першої інстанції, які впливають на вид та розмір покарання, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на чотирнадцять років є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. За своїм видом та розміром це покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого, підстав для пом'якшення цього покарання колегія суддів не знаходить, у зв'язку із чим залишає апеляційні скарги захисника та обвинуваченого у цій частині без задоволення.
Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2017 року щодо ОСОБА_9 колегія суддів вважає законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для зміни чи скасування цього вироку колегія суддів не вбачає у зв'язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, в редакції закону від 26.11.2015 року, із урахуванням положень ст.ст. 4 і 5 КК України, колегія суддів зараховує обвинуваченому ОСОБА_9 у строк відбутого покарання попереднє ув'язнення, в період не охвачений вироком суду першої інстанції, тобто в період із 21.06.2017 року по 09.10.2017 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2017 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України в редакції закону від 26.11.2015 року ОСОБА_9 у строк відбутого покарання зарахувати попереднє ув'язнення із 21.06.2017 року по 09.10.2017 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців із моменту її оголошення, обвинуваченим протягом того ж строку із моменту отримання копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_19