Справа № 761/1390/17
Провадження № 2-а/761/197/2017
09 жовтня 2017 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Ющенко Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського УПП у місті Києві Василенка І.В. про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
13.01.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського УПП у місті Києві Василенка І.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі № 764345 від 12.01.2017 року, винесеної відносно нього.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що його було притягнуто до відповідальності з недотриманням встановленого порядку, постанова прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 12.01.2017 року о 08 год. 20 хв. позивач здійснив рух в смузі для маршрутних транспортних засобів, позначену дорожнім знаком 5.11, чим порушив п.17.1 Правил дорожнього руху України (далі по тексту - ПДР України), за що передбачена відповідальність згідно з ч.3 ст. 122 КУпАП. Разом з тим, оскільки позивач не визнав порушення, що ставилось йому за вину, зазначив, що не порушував ПДР України, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольни їх у повному обсязі.
Відповідач про час та місце розгляду справи оповіщався в установленому законом порядку, в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, поважності причин неявки до суду не повідомив, відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення сторони позивача, дослідивши та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 12.01.2017 року відповідач виніс відносно позивача постанову, якою притягнув останнього до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що позивач 12.01.2017 року о 08 год. 20 хв. здійснив рух в смузі для маршрутних транспортних засобів, позначену дорожнім знаком 5.11, чим порушив п.17.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно з ч.3 ст. 122 КУпАП.
Вимоги п.17.1 ПДР України встановлюють, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Позивач в своєму адміністративному позові вказав, що він перед поворотом праворуч зайняв крайнє праве положення на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що була відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, та в подальшому виконав вказаний поворот. При цьому, він зауважив, що його дії відповідали вимогам п.п.17.2, 10.4 ПДР України, а також на підтвердження вказаної обставини надав відповідні фотографії з місця скоєння адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак, не зважаючи на те, що згідно вищевказаної норми Закону, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у постанові, прийнятій відповідачем, не надано будь-якої оцінки поясненням позивача.
Крім того, суду взагалі не надано доказів скоєння позивачем правопорушення зазначеного у постанові від 12.01.2017 року, в порядку ст. 251 КУпАП, а саме щодо фіксування зазначених подій технічними приладами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, чи інших документів.
Слід зауважити, що згідно з п.17.2 ПДР України водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Разом з тим, положеннями п.10.4 ПДР України передбачено, що перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме фотографій з місця скоєння адміністративного правопорушення, дорога із смугою для маршрутних транспортних засобів у місці, в якому позивач перестроївся на неї та здійснив поворот праворуч була відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки. При цьому, у інший спосіб здійснити поворот праворуч з дотриманням ПДР України позивач не мав змоги. Тобто, дії позивача повністю відповідають вимогам ПДР України.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення вимог ст. 280 КУпАП додатково не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, на думку суду, в даному випадку є недоведеним.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В той же час, в порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.ч.2, 6 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надає докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Однак, відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, місце і час розгляду справи, не надав суду будь-яких доказів в обґрунтування правомірності своїх дій, не направив обґрунтованих заперечень проти заявлених позовних вимог.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупність, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі № 764345 від 12.01.2017 року, винесену відповідачем відносно позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського УПП у місті Києві Василенка І.В. про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі № 764345 від 12 січня 2017 року, винесену відносно ОСОБА_1.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови в письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду справи в апеляційному порядку, якщо постанову суду не скасовано.
Суддя: