Справа № 761/6928/15-ц
Провадження № 2/761/3264/2017
14 вересня 2017 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Ющенко Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «Василика В.В.» про повернення безпідставно набутого майна та стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання,
11.03.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Адвокатського бюро «Василика В.В.» про повернення безпідставно набутого майна та стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання в сумі 43571,49 грн., а також інфляційних втрат в сумі 14381,44 грн. та 3% річних в сумі 404,67 грн., з врахуванням збільшення позовних вимог.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.11.2013 року між ним та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв», правонаступником якого є Адвокатське бюро «Василика В.В.», було укладено договір строком дії до 31.12.2014 року, за умовами якого відповідач зобов'язався укласти від власного імені за рахунок позивача з третіми особами договори про відступлення права вимоги до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке», після чого відступити такі права вимоги позивачу. Разом з тим, позивач зазначив, що 21.11.2013 року на виконання умов договору, він сплатив на рахунок відповідача 43571,49 грн. в якості компенсації витрат повіреного за договором. Однак відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання за договором не виконав. Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача заяви про відмову від договору та вимоги повернути йому сплачені за договором кошти в сумі 43571,49 грн. При цьому, оскільки вказані вимоги залишилися без реагування з боку відповідача, який прострочив виконання грошового зобов'язання, посилаючись на вимоги ст. 625 ЦК України, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь суму боргу з урахуванням встановленого інфляційних втрат за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми. Враховуючи вказані обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 43571, 49 грн., інфляційні втрати в сумі 14381,44 грн. та 3% річних в сумі 404,67 грн., з врахуванням збільшення позовних вимог.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду його представник подав письмову заяву, зі змісту якої вбачається, що останній позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, а також розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні.
Вислухавши пояснення сторони відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 20.11.2013 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв», правонаступником якого є Адвокатське бюро «Василика В.В.», було укладено договір № 0008/13 (далі - Договір), за умовами якого Адвокатське об'єднання «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» (далі - Повірений), діючи за рахунок ОСОБА_1 (далі - Довіритель) зобов'язалось укласти від власного імені договори про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» з третіми особами з метою придбання таких вимог Довірителем, з подальшим відступленням таких прав вимоги Довірителю. Договором встановлено строк його дії до 31 грудня 2014 року.
21.11.2013 року на виконання умов Договору, позивач сплатив на рахунок відповідача 43571,49 грн., що підтверджується квитанцією № 202110014 від 21.11.2013 року.
Позивач як на підставі для задоволення своїх вимог посилається на ту обставину, що оскільки строк дії договору закінчився 31.12.2014 року, а відповідач свої зобов'язання за ним не виконав, тому існують підстави для застосування положень ст. 1212 ЦК України з урахуванням положень ст. 625 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договорів відступлення права вимоги № 1 та № 2 від 20.11.2013 року Адвокатське об'єднання «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв», діючи в інтересах позивача та на виконання взятих на себе за договором з позивачем № 0008/13 від 20.11.2013 року зобов'язань, викупило у громадянина ОСОБА_3 право вимоги до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» на загальну суму 44000,00 грн. Зазначені грошові вимоги на момент відступлення були підтверджені рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 року в справі № 911/2547/13.
Тобто відповідач виконав свої зобов'язання за договором № 0008/13 від 20.11.2013 року, оскільки цим договором було передбачено, що відповідач протягом дії договору, тобто до 31.12.2014 року зобов'язується за рахунок Довірителя укласти від власного імені договори про відступлення права вимоги до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» з третіми особами з метою придбання таких вимог Довірителем.
Згідно з п.2.3 договору від 20.11.2013 pоку № 0008/13 повірений зобов'язаний діючи за рахунок довірителя та в його інтересах, укласти договори відступлення із третіми особами, що мають кредиторські вимоги до Боржника та на вимогу довірителя відступити право на такі вимоги довірителю.
Згідно з ч.1 ст. 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.
Відповідно до ч.1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Таким чином, з моменту укладення відповідачем договорів відступлення права вимоги з третіми особами, позивач на підставі ч.1 ст. 1018 ЦК України, набув права власності на майно (майнові права) за договорами відступлення права вимоги, що укладені відповідачем з третіми особами в інтересах позивача.
Враховуючи, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 0008/13 від 20.11.2013 року, умови якого відповідачем були виконані в повному обсязі, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «Василика В.В.» про повернення безпідставно набутого майна та стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 11, 57-60, 79, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218, 293, 294 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Адвокатського бюро «Василика В.В.» про повернення безпідставно набутого майна та стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: