Справа № 761/32497/17
Провадження № 3/761/6847/2017
09 жовтня 2017 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савицький Олег Антонович, розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу контролю Апарату Верховної Ради України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, громадянина України, працюючого за адресою: м.Київ, вул.Льва Толстого, 57 Бізнес центр 101 Тауер, на посаді директора з регуляторних та правових питань Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК», за ч.3 ст. 188-19 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 29 червня 2016 року ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора з регуляторних та правових питань Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК» за місцем роботи за адресою: м.Київ, вул.Льва Толстого, 57 Бізнес центр 101 Тауер, надав неправдиву та неповну інформацію на запит народного депутата України ОСОБА_3 за № 11/10-2238 (№ 149/2/263 від 07.06.2017 року), оголошений на пленарному засіданні Верховної Ради України 09.06.2017 року, який був адресований Генеральному директору «ДТЕК» ОСОБА_4, чим не виконав законних вимог народного депутата України, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно з ч.3 ст. 188-19 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник проти обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення повністю заперечили, а також просили суд закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 188-19 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її представника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, судом встановлено.
Відповідно до ч.3 ст. 188-19 КУпАП недодержання встановлених законом строків надання відповіді на запит народного депутата України, надання неправдивої або неповної інформації на такий запит -тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозаписи, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколами про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному вивченні справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 86 Конституції України народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язані повідомити народного депутата України про результати розгляду його запиту.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про статус народного депутата України» депутатський запит - це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.
Таким чином, з аналізу положень ст. 86 Конституції України та ч.5 ст. 15 Закону України «Про статус народного депутата України» вбачається, що керівники зобов'язані розглянути запит і повідомити народного депутата України про результати його розгляду.
Разом з тим, у разі надходження запитів або звернень, зміст яких не відповідає закону або виходить за межі компетенції адресата, останній не зобов'язаний задовольняти вимоги запиту, яка міститься у зверненні, зазначивши підстави. Такий висновок випливає з положень ч.2 ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством.
Зазначена правова позиція також підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 05.03.2003 року № 5-рп/2003 (справа № 1-6/2003) про офіційне тлумачення положень ст. 86 Конституції України.
Статтею 6 Закону України «Про статус народного депутата України» визначено межі діяльності народного депутата України у Верховній Раді України. Зокрема статтею 85 Конституції України визначено вичерпний перелік повноважень Верховної Ради України.
Стаття 19 ГК України забороняє вимагати від суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
Отже, право народного депутата на отримання інформації від підприємств та інших суб'єктів господарювання обмежується нормами Конституції та законів України, які регламентують порядок та умови надання інформації суб'єктами господарювання, а також компетенцією підприємства чи організації, до яких запит звернений.
Враховуючи вказані обставини, надання відповіді на депутатський запит можливе лише при обґрунтованому зверненні, а саме із зазначенням мети, з якою відповідь запитується, а також конкретного суб'єкта, посадової особи, до компетенції яких відноситься порушене депутатом питання, та які повинні згідно із законом володіти запитуваною інформацією.
Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 у встановлений законом строк була надана відповідь народному депутату України ОСОБА_3 про відсутність у володінні і розпорядженні товариства запитуваної нею інформації та запропоновано звернутися за отриманням такої інформації до безпосередніх споживачів вугілля.
На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_2 в судовому засіданні були надані наступні докази, а саме: довідка Генерального директора ТОВ «ДТЕК Східенерго» від 05.10.2017 року; довідка Генерального директора ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» від 05.10.2017 року; довідка Генерального директора ПАТ «ДТЕК Західенерго» від 05.10.2017 року.
Крім того, судом встановлено, що народний депутат України ОСОБА_3 зверталась безпосередньо до ПАТ «ДТЕК Західенерго», ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», ТОВ «ДТЕК Східенерго» за отриманням цієї ж самої інформації з питань їх виробничої діяльності, та згідно листів цих підприємств запитувана інформація була надана. Підстав, з яких така інформація повинна надаватися також і ТОВ «ДТЕК» матеріали справи про адміністративне правопорушення та чинне законодавство України не містять.
Відповідно до ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, суд вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять фактичних даних, які б підтверджували вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 188-19 КУпАП, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.3 ст. 188-19 КУпАП підлягає закриттю, оскільки у його діях відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 24, 33-35, 188-19, 221, 247, 251-252, 268, 277, 283-285, 294 КУпАП, суд
Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, за ч.3 ст. 188-19 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя: