Справа № 761/12616/17
Провадження № 2/761/4691/2017
(ЗАОЧНЕ)
18 вересня 2017 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Ющенко Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Державного підприємства «Антонов» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
11.04.2017 року на адресу суду надійшла позовна заява ДП «Антонов» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 7627,85 грн., 3% річних в сумі 808,61 грн. та судових витрат по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.
Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що позивач по 31.12.2015 року був балансоутримувачем, управителем та виконавцем житлово-комунальних послуг у будинку АДРЕСА_1. При цьому, відповідачі є власниками та проживають у квартирі АДРЕСА_1, яким позивачем надавались житлово-комунальні послуги, а саме водовідведення, холодне та гаряче водопостачання, опалення, газопостачання, а також обслуговування житлового будинку та прибудинкової території. Оскільки у відповідачів виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги, яку вони у добровільному порядку не сплачують, представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ДП «Антонов» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період часу з 01.12.2011 року по 01.12.2014 року в сумі 7627,85 грн., 3% річних за період часу з 21.12.2011 року по 20.03.2017 року в сумі 808,61 грн. та судових витрат по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав письмову заяву, зі змісту якої вбачається, що останній позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, а також розглянути справу за його відсутності, проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, своїх представників до суду не направили, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку за останнім відомим місцем проживання, причини неявки суду повідомлено не було, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.
Враховуючи, що представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, при цьому, належним чином повідомлені відповідачі у судове засідання не з'явились, а тому відповідно до ч.1 ст. 224 та ст. 225 ЦПК України, суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками та проживають у квартирі АДРЕСА_1, загальна площа якої складає 18,3 кв.м., про що свідчить ордер на житлове приміщення від 19.02.1997 року, розпорядження АНТК «Антонов» від 12.05.2006 року та довідка Форми № 3.
Відповідно до довідки ДП «Антонов» від 01.12.2016 року № 102, будинок АДРЕСА_1 перебував по 31.12.2015 року на балансі ДП «Антонов», яке надавало послуги з обслуговування житлового будинку та прибудинкової території, а також вело облік та постачання комунальних послуг, а саме водовідведення, холодного та гарячого водопостачання, опалення та газопостачання.
Судом встановлено, що фактичне надання позивачем послуг відповідачам підтверджується договорами з додатками та додатковими угодами до них від 31.08.2010 року про постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, від 01.04.2000 року, 26.04.2010 року, 22.02.2012 року, 30.01.2013 року про постачання теплової енергії у гарячій воді, від 02.02.2009 року, 01.07.2015 року про умови поставки газу балансоутримувачам, від 05.03.2010 року, 02.01.2013 року про вивезення та утилізацію твердих побутових відходів та від 01.03.2010 року, 05.05.2010 року, 15.01.2013 року про вивезення негабаритного будівельного побутового сміття.
Разом з тим, тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій були застосовані відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.06.2011 року № 1048.
Положеннями ст.ст. 151, 162 ЖК УРСР встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Оплата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Разом з тим, відповідно до ст.ст. 156, 160 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Згідно зі ст. 179 ЖК УРСР, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, з наступними змінами, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Також, у відповідності до положень п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
З матеріалів справи, а саме з наданого розрахунку заборгованості, вбачається, що станом на 20.03.2017 року заборгованість відповідачів перед позивачем за період часу з 01.12.2011 року по 01.12.2014 року складає 7627,85 грн.
Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Разом з тим, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеною у постанові Верховного Суду України від 20.06.2012 року в справі 6-68цс12, правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п.10 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч.2 ст. 625 ЦК України.
Судом встановлено, що відповідно до наданого представником позивача у позовній заяві розрахунку 3% річних за прострочення відповідачами виконання грошового зобов'язання за період часу з 21.12.2011 року по 20.03.2017 року складає 808,61 грн.
Оскільки судом було встановлено, що позивач є балансоутримувачем, управителем та виконавцем житлово-комунальних послуг у будинку АДРЕСА_1, які були надані відповідачам, що є співвласниками та проживають в квартирі № 192 у вказаному будинку, при цьому, останні зобов'язання щодо сплати житлово-комунальних послуг у встановлені строки не виконали, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позов в частині вимог про стягнення суми заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягає задоволенню, а тому з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ДП «Антонов» заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 7627,85 грн.
Також суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення солідарно з відповідача у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України 3 % річних за період часу з 21.12.2011 року по 20.03.2017 року в розмірі 808,61 грн., оскільки правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Крім того, відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн., а всього з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 10036,46 грн. (7627,85 грн. + 808,61 грн. + 1600,00 грн.), у рівних частках, тобто по 5018,23 грн. з кожного.
Керуючись ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 151, 156, 160, 162, 179 ЖК УРСР, ст.ст. 322, 526, 610-612, 625 ЦК України та керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 11, 57-60, 79, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 293, 294 ЦПК України, суд
Позов Державного підприємства «Антонов» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державного підприємства «Антонов» 10036 (десять тисяч тридцять шість) грн. 46 коп. у рівних частках, тобто по 5018 (п'ять тисяч вісімнадцять) грн. 23 коп. з кожного, з яких: 7627 (сім тисяч шістсот двадцять сім) грн. 85 коп. - заборгованість за житлово-комунальні послуги; 808 (вісімсот вісім) грн. 61 коп. - 3% річних; 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. - судові витрати по сплаті судового збору.
Рішення може бути переглянуте судом за заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення, а також рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом, або після закінчення строків для подання апеляційної скарги та заяви про перегляд заочного рішення.
Суддя: