79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.10.2017р. Справа № 914/1708/17
За позовом:Керівника Радехівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів
до відповідача-1:Буської районної державної адміністрації Львівської області, Львівська обл., м. Буськ
до відповідача-2:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Львівська обл., Буський р-н, с. Ожидів
про:визнання недійсним договору оренди землі від 27.12.2004р., зобов'язання повернути земельну ділянку
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Гелеш Г.М.
Представники сторін:
від прокуратури: від позивача:ОСОБА_2 - прокурор; ОСОБА_3 - представник (довіреність №5/34-5681/0/2-17/1-2 від 03.08.2017р.);
від відповідача-1: від відповідача-2:ОСОБА_4 - представник (довіреність №04-08/474 від 03.03.2017р.); ОСОБА_5 - представник (довіреність б/н від 22.09.2017р.).
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
18.08.2017р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Керівника Радехівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації (надалі - Позивач) до Буської районної державної адміністрації Львівської області (надалі - Відповідач-1), до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач-2) про визнання недійсним договору оренди землі від 27.12.2004р., зобов'язання повернути земельну ділянку.
Ухвалою суду від 19.08.2017р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 04.09.2017р. Розгляд справи відкладався на 25.09.2017р. та 05.10.2017р., про що судом винесено відповідні ухвали.
Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю. Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що 27.12.2004р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі, на виконання якого у строкове, платне користування відповідачу було передано земельну ділянку водного фонду загальною площею 4,9752 га, розташовану за межами населених пунктів на території Ожидівської сільської ради Буського р-ну Львівської обл. Як зазначає прокурор, за результатами вивчення прокуратурою організації представницької діяльності щодо захисту інтересів територіальних громад у сфері повноти та своєчасності надходження до місцевих бюджетів коштів за використання земель державної та комунальної власності було встановлено, що нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки (на підставі котрої повинен визначатися розмір орендної плати) на момент укладення договору не проводилася. З метою приведення договорів оренди земельних ділянок до вимог чинного законодавства, Буською РДА направлялися орендарям, в т.ч. ФОП ОСОБА_1 листи щодо укладення додаткової угоди, однак стонам на день звернення прокурора з позовом до суду така угода укладена не була. Оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, яка є істотною умовою договору оренди, тому в цій частині оскаржуваний договір суперечить приписам законодавства, відповідно такий слід визнати недійсним. Щодо строку позовної давності для звернення з позовом до суду, прокурор зазначає, що про вищевказаний факт порушення земельного законодавства прокуратурі стало відомо лише у лютому 2017р. з інформації, одержаної листом від Ожидівської сільської ради, після надання копії договору та матеріалів викопіювання для ознайомлення, відтак просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.
Представник позивача в судове засідання з'явився, заявлені прокуратурою позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях Львівської ОДА від 01.09.2017р.
Представник відповідача-1 в судове засідання з'явився, щодо вирішення спору поклався на розсуд суду. Разом з тим представник зазначив, що оскільки Буська РДА не вчинила жодних неправомірних дій, не порушила інтересів держави щодо розпорядження, охорони, оцінки земель державної власності та дотрималася усіх норм чинного на той час законодавства при укладенні договору, а також вживала усіх заходів щодо приведення договору у відповідність до чинного законодавства України, ФОП ОСОБА_1 постійно ігнорував листи РДА щодо звернення з до суб'єкта оціночної діяльності по виконанню робіт з визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, Буська РДА просить суд стягнути судовий збір з відповідача-2 на користь прокуратури Львівської області.
Представник відповідача-2 в судове засідання з'явився, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Крім цього, просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, оскільки для прокурора перебіг строку позовної давності за позовними заявами, поданими в інтересах державних органів, органів місцевого самоврядування має рахуватися з часу, коли відповідний орган довідався чи міг довідатися про порушення його прав чи особу, що їх порушила. Так як про укладення оскаржуваного договору Буській РДА було відомо ще з 27.12.2004р., а Львівська ОДА являється правонаступником в частині повноважень щодо розпоряджень орендованою земельною ділянкою, відтак відповідач вважає що строк позовної давності для звернення до суду пропущено.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.11.2004р. головою Буської РДА прийнято розпорядження №444 «Про передачу суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 земельної ділянки водного фонду в оренду», яким відповідачу в оренду було передано земельну ділянку водного фонду, що знаходиться на території Ожидівської сільської ради (за межами населених пунктів) для рибогосподарських потреб терміном на 50 років (до 01.01.2054 року), загальною площею 4,9752 га, зі встановленням орендної плати у розмірі 348,96 грн. на рік; доручено першому заступнику голови Буської РДА підписати договір оренди земельної ділянки; Буському РВ земельних ресурсів доручено забезпечити організацію укладення договору оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України.
27.12.2004р. між Буською РДА (Орендодавець) та СПД ФОП ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди землі, відповідно до п. 1-5 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку із земель водного фонду загальною площею 4,9752 га, розташовану за межами населених пунктів на території Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області для рибогосподарських потреб. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,9752 га, у т.ч.: 3,4605 га - водяна поверхня, 0,2452 га - риборозплідник, 1,2695 га - дамба. На земельній ділянці знаходиться дамба. Земельна ділянка передається в оренду з інженерною інфраструктурою. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки не встановлена.
Згідно п. 8 Договору, такий укладено на 50 (п'ятдесят) років.
За умовами п. 15, 16 Договору, земельна ділянка передається в оренду для догляду за водним об'єктом. Цільове призначення земельної ділянки - для рибогосподарських потреб.
Пунктом 9-11 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 348,96 грн. на рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься в рівних частинах щомісячно.
Також як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2008р. між Буською РДА та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення №1, відповідно до якого у строкове, платне користування відповідача було передано водне дзеркало ставу площею 3,5 га (розташоване на орендованій земельній ділянці за договором оренди землі від 27.12.2004р.).
Прокуратура звернулася із позовом про визнання вказаного договору недійсним та зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, оскільки при укладенні договору оренди земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є підставою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності не проводилася, а тому договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.
Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на момент укладення оскаржуваного договору), однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Орендна плата відповідно до ч. 1-4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.
Згідно положень ст.ст. 23, 24 Закону України «Про плату за землю» (в редакції станом на момент укладення оскаржуваного договору), грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.
У відповідності до ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок обов'язково проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з Технічної документації на земельну ділянку (ставок) підприємця ОСОБА_1 на території Ожидівської с/р Буського р-ну Львівської обл. (урочище «Новий став»), листа Відділу у Буському районі ГУ Держгеокадамтру у Львівській області від 14.07.2017р. №03-13-1442 вих-17, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 27.12.2004р. не проводилася.
Матеріалами справи підтверджено, що з метою спонукання відповідача як орендаря за Договором до проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та приведення положень Договору до вимог законодавства, Буська РДА неодноразово зверталася до відповідача з відповідними листами, факт надходження яких ФОП ОСОБА_1 не заперечується.
Як стверджує відповідач, листом від 05.04.2017р. він повідомив Буську РДА про те, що 03.04.2017р. між ним та ПП «Інвестиційно-Експертний Центр» укладено договір №01/01 для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та по виконанню робіт з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та зобов'язався після закінчення робіт по затвердженню нормативної грошової оцінки земельної ділянки вжити заходів щодо внесення до Договору відповідних змін. В судовому засідання сторонами підтверджено, що станом на 05.10.2017р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена, змін до Договору не вносилося.
Враховуючи те, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, суд приходиться до висновку, що доводи прокурора про суперечність оскаржуваного договору оренди землі вимогам законодавства України знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими.
Слід зазначити, що вказаної правової позиції, яка є обов'язковою для застосування всіма судами притримується Верховний Суд України в постановах №6-824цс16 від 11.05.2016р.; №3-70гс15 від 20.05.2015р. та №3-298гс15 від 01.07.2015р.
Разом з тим суд зазначає, що 25.09.09.2017р. відповідачем-2 подано заяву про застосування строку позовної давності. Заява обґрунтована тим, що для держави в особі її уповноваженого органу - Буської РДА строк позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору оренди почав обчислюватися з моменту укладення оскаржуваного договору - 27.12.2004р. та закінчився 27.12.2007р. На думку відповідача-2, зміна уповноваженого органу на здійснення відповідних функцій держави (зокрема, перехід від Буської РДА до Львівської ОДА повноважень щодо розпорядження орендованою ФОП ОСОБА_1 земельною ділянкою), не є підставою для зміни порядку перебігу строку позовної давності, а тому не є підставою для зміни порядку перебігу строку позовної давності, відповідно прокурором пропущено строк для звернення до суду з даним позовом.
З цього приводу суд зазначає наступне.
За змістом ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. (ч.3 та ч.4 ст.267 ЦК України).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Слід зазначити, що Верховним Судом України неодноразово висловлювалися правові позиції з приводу застосування положень законодавства України про позовну давність. Ці позиції, в силу вимог ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими для суду при розгляді даної справи.
Зокрема Верховним Судом України робилися наступні висновки:
- для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (29 жовтня 2014 року № 6-152цс14);
- прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, в особі уповноваженого органу, але не наділяє прокурора повноваженнями порушувати питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду (25 березня 2015 року № 3-21гс15);
- для прокурора перебіг строку позовної давності за позовними заявами, поданими в інтересах державних органів, органів місцевого самоврядування має рахуватися з часу коли відповідний орган довідався чи міг довідатися про порушення його прав чи особу, що їх порушила (01 липня 2015 року №6-178цс15).
Із позовної заяви та заперечень на відзив прокурора вбачається, що про порушення вимог земельного законодавства Радехівській місцевій прокуратурі стало відомо лише у лютому 2017 року з інформації, одержаної від Ожидівської сільської ради Буського р-ну після надання копії договору та матеріалів викопіювання для ознайомлення, відтак причини пропуску позовної давності для звернення з позовом до суду є поважними і підлягають поновленню.
При вирішенні питання про пропуск прокурором позовної давності, суд виходить з того, що в даній справі прокурор звернувся до суду за захистом прав держави в особі її уповноваженого органу.
Положеннями ч. 1 ст. 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, станом на день укладення спірного договору), місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (положення п «а» ч. 1 ст. 17 ЗК України, в редакції, станом на укладення спірного договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України (в редакції, станом на день укладення спірного договору), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Господарський суд зазначає, що станом на момент укладення Договору оренди землі від 27.12.2004р., уповноваженим органом держави щодо розпорядження земельною ділянкою, яка являється предметом оскаржуваного договору являлася Буська РДА (що зокрема, не заперечується і прокуратурою).
06.09.2012р. ВРУ прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» за №5245-VI (набрав чинності 01.01.2013р.), відповідно до якого ст. 122 ЗК України викладено в новій редакції. Зокрема, ч. 3, 5 ст. 122 ЗК України встановлено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
За змістом ст. 770 ЦК України, «Правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм» до нового власника речі, переданої у найм переходять права та обов'язки наймодавця. Враховуючи зазначене, Львівська ОДА в частині повноважень щодо розпорядження орендованої відповідачем-2 земельної ділянки виступає правонаступником Буської РДА за Договором оренди землі від 27.12.2004р.
Таким чином, внаслідок з прийняття ВРУ вказаного вище Закону, відбувся перехід до Львівської ОДА повноважень розпорядника орендованої відповідачем-2 земельної ділянки. Відтак, при дослідженні питання пропуску позовної давності в даному випадку слід з'ясувати коли про порушення своїх прав довідалася держава в особі уповноваженого органу. Матеріалами справи підтверджується той факт, що про порушення прав уповноважений орган держави (Буська РДА) знав на момент укладення оскаржуваного договору, оскільки йому достеменно було відомо з представленої ФОП ОСОБА_1 технічної документації на спірну земельну ділянку, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не була проведена.
Відтак для держави в особі її уповноваженого органу - Буської РДА строк позовної давності за вимогами про визнання недійсним Договору оренди землі, з підстав котрі заявлені прокурором в позовній заяві, почав обчислюватися з моменту укладення оскаржуваного договору (27.12.2004р.) та закінчився 27.12.2007р. Суд констатує, що до Львівської ОДА перейшло право розпорядження орендованою земельною ділянкою, в тому числі і право на звернення до суду про визнання недійсним договору вже із пропуском позовної давності.
Оскільки зміна уповноваженого органу на здійснення відповідних функцій держави, не слугує підставою для зміни порядку перебігу строку позовної давності, тому прокурором подано позовну заяву в даній справі із пропуском позовної давності.
У позовній заяві прокурор зазначає, що причини пропуску позовної давності є поважними і порушене право підлягає захисту, так як Львівська ОДА не була стороною оскаржуваного договору, відповідно їй не було відомо про укладення та зміст такого. Однак, наведені посилання прокуратури суд відхиляє, оскільки як зазначив Верховний Суд України в постанові №3-21гс15 від 25.03.2015р., положення закону про початок перебігу позовної давності не наділяє прокурора повноваженнями порушувати питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду. Враховуючи відсутність клопотання Львівської ОДА про визнання поважними причини пропуску позовної давності, а також те, що в матеріалах справи не мітиться жодних належних доказів поважності таких причин, суд не вбачає підстав для застосування в цій справі положень ч.5 ст.267 ЦК України.
Більше того, в постанові №608/969/13-ц від 12.04.2017р. Верховний Суд України висловив правову позицію, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Враховуючи те, що в даній справі держава в особі уповноваженого її органу -Буської РДА добровільно вчиняла дії щодо порушення своїх прав та укладала оскаржуваний договір, відтак вона несе ризик спливу строку позовної давності.
Крім цього, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. Також ЄСПЛ зазначає, що повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу «належного урядування» та вимозі «законності», закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції (Справа «Рисовський проти України» (заява №29979/04), п.70, 71, 73).
В даній справі оскаржуваний договір було укладено більш як 12 років тому, уповноважений орган держави брав особисту участь в укладенні цього договору, а відтак намагання прокурора через стільки часу визнати недійсним цей договір має суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу «належного урядування» та вимозі «законності», закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Більш того, розглядаючи дану справу в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції суд зазначає, що враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що держава в особі уповноваженого органу не позбавлена можливості виправити свою помилку та захистити свої права шляхом визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору, задоволення цього позову та визнання недійсним договору матиме наслідком порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на ФОП ОСОБА_1, беручи до уваги вжиття останнім заходів (у вигляді укладення договору з відповідно організацією на проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки) на виконання вказівок РДА щодо визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та в подальшому внесення змін до Договору в частині розміру орендної плати, виходячи з вартості земельної ділянки.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають і зв'язку із пропуску ним позовної давності.
Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір, у відповідності до ст. 49 ГПК України покладається на прокуратуру.
Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 22, 28, 29, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2017р.
Суддя Крупник Р.В.