Рішення
03.10.2017 р. Справа № 907/553/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виноградівський райагротехсервіс”, м. Виноградів
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Київ
з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, м. Київ
про визнання виконавчого напису нотаріуса № 497 від 27.04.2017 року таким, що не підлягає виконанню,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
представники:
Позивача - не з'явився
Відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 166 від 10.03.2017 року
Третьої особи - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю “Виноградівський райагротехсервіс”, м. Виноградів заявлено позов до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Київ про визнання виконавчого напису нотаріуса № 497 від 27.04.2017 року таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою господарського суду від 19.07.2017 року про порушення провадження у справі № 907/553/17 до участі у справі залучено ОСОБА_2 нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, м. Київ в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Позичав позовні вимоги просить задоволити у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27.04.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис № 497 за Договором застави обладнання від 30.09.2010 року (із змінами до нього), згідно якого звернуто стягнення на майно Заставодавця - ТзОВ “Виноградівський райагротехсервіс”, а саме, кран козловий КС-12,5, заводський номер 3-1193, 1982 року випуску, що належить на праві власності позивачу, в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ “Державний ощадний банк України” відповідно до Договору кредитної лінії № 300910 від 30.09.2010 року та Додаткових угод до нього.
Покликаючись на ст. ст. 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, стверджує про те, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, нотаріусом не було перевірено факту наявності чи відсутності спору щодо суми такої заборгованості, та не було враховано, що на момент вчинення даного напису, на розгляді у господарському суді Закарпатської області перебували у провадженні справи № 907/475/16 за позовом ПАТ “Державний ощадний банк України” до ТзОВ “Виноградівський райагротехсервіс” про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на предмет застави та іпотеки; надання права продажу майна; передачу в управління предмету застави; № 907/425/16 за позовом ПАТ “Державний ощадний банк України” до ТзОВ “Виноградівський райагротехсервіс”, до ТзОВ “Європродторг”, та до ТзОВ “Консервний завод “Універ” про стягнення з відповідачів суми 1 625 819,96 Євро, що еквівалентно 45 525 560 грн. 19 коп. по курсу НБУ, в тому числі, 1 299 901,36 Євро, що еквівалентно 36 399 317 грн. 92 коп. по курсу НБУ заборгованості по простроченому кредиту, 320 945,84 Євро, що еквівалентно 8 986 997 грн. 03 коп. по курсу НБУ заборгованості по прострочених процентах, 4 972,30 Євро, що еквівалентно 139 232 грн. 36 коп. по курсу НБУ заборгованості по строковим нарахованим процентам, 0,46 Євро, що еквівалентно 12 грн. 88 коп. за курсом НБУ простроченої комісії та 8 075 284 грн. 46 коп., в тому числі 5 514 986 грн. 37 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1 696 079 грн. 43 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 0 грн. 01 коп. пені за несвоєчасну сплату комісії, 544 232 грн. 27 коп. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 319 986 грн. 38 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 0 грн. 00 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату комісії. На думку позивача, та обставина, що на час вчинення виконавчого напису у суді існували спори щодо розміру заборгованості за кредитним договором та про звернення стягнення на майно, спростовує висновок нотаріуса про безспірність заборгованості боржника, а наявність одночасно виконавчого напису та судових справ щодо одного і того ж боргу може призвести до подвійного стягнення різних сум заборгованості за одним і тим самим кредитним договором.
Наголошує, що подані відповідачем нотаріусу документи не були безспірними і свідчили про спірність вимог відповідача, у зв'язку з чим оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не відповідає вимогам Закону.
Вказує також на те, що позивачем були надіслані відповідачу - ПАТ “Державний ощадний банк України” заперечення у відповідь на його вимоги про дострокове повернення кредиту та усунення порушення зобов'язань за Договором кредитної лінії, а також повідомлення щодо порушення позивачем забезпеченого обтяженням зобов'язання за кредитним договором. Вказані заперечення були надіслані позивачем у межах строків, наданих для відповіді, а також розміщені в якості оголошення у газеті “Урядовий кур'єр”. І заперечення, і оголошення в газеті мали місце за 1 рік до вчинення спірного виконавчого напису, а тому відповідач про таку обставину наявності спору знав і не міг не знати.
Аналізуючи положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", позивач наголошує, що на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії (30.09.2010 року) статею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не було передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому, вчинений виконавчий напис нотаріуса не може підлягати виконанню. Тобто, звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса не відповідає вищезазначеним вимогам Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Поданим суду відзивом на позовну заяву № 106.20-12/1/270 від 15.08.2017 року представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, покликаючись на необґрунтованість доводів позивача щодо наявності у приватного нотаріуса обов'язку проводити перевірку безспірності вимог кредитора з огляду на вимоги чинного законодавства. Зазначає, що для вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріусу було надано весь обсяг документів, передбачений Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Наголошує на хибності доводів позивача щодо відсутності підстав звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису з огляду на положення Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, оскільки нормами чинного законодавства України та положеннями договору застави обладнання від 30.09.2010 року передбачено такий вид задоволення вимог обтяжувача, як вчинення виконавчого напису. Оспорює наявність у позивача порушеного права та невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права.
Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, натомість, надісланими 04.09.2017 року на електронну адресу суду письмовими поясненнями заперечує підставність заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у поясненнях. Покликається на необґрунтованість доводів позивача щодо наявності у третьої особи обов'язку проводити перевірку безспірності вимог кредитора з огляду на вимоги чинного законодавства. Зазначає, що для вчинення оспорюваного виконавчого напису було надано весь, передбачений Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, обсяг документів. Наполягає на законності вчиненого виконавчого напису, оскільки чинним законодавством та умовами договору застави обладнання від 30.09.2010 року, передбачений такий вид задоволення вимог обтяжувача, як вчинення виконавчого напису.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача,
суд встановив:
30 вересня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” (надалі ПАТ “Ощадбанк”, Банк, Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Консервний завод Універ” (надалі Позичальник, Первісний боржник) було укладено Договір кредитної лінії № 300910 із змінами та доповненнями, згідно з яким Банк надав Позичальнику кредит з максимальним лімітом кредитування у розмірі 1 300 000 Євро.
До Договору кредитної лінії № 300910 від 30.09.2010 року сторонами вносилися зміни на підставі укладених Договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) та Додаткових угод.
Так, 20.10.2011 року між ОСОБА_1 акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” (надалі Банк), Товариством з обмеженою відповідальністю “Консервний завод Універ” (надалі Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виноградівський райагротехсервіс” (надалі Новий боржник, Майновий поручитель, Заставодавець та Іпотекодавець) укладено договір про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) № 201011, за умовами якого Первісний Боржник (ТзОВ “Консервний завод Універ”) за згодою Кредитора (ПАТ “Державний ощадний банк України”) переводить свої боргові зобов'язання за Договором Кредитної лінії № 300910 від 30.09.2010 року на Нового боржника (ТзОВ “Виноградівський райагротехсервіс”), а Новий боржник (ТзОВ “Виноградівський райагротехсервіс”) заміняє Первісного боржника (ТзОВ “Консервний завод Універ”) як сторону Позичальника у Договорі кредитної лінії № 300910 від 30.09.2010 року та приймає на себе всі його права та обов'язки за цими Договорами. Загальна сума заборгованості (боргові зобов'язання) Первісного боржника за договором кредитної лінії № 300910 від 30.09.2010 року перед Кредитором станом на день укладення цього договору становить заборгованість за основною сумою боргу (кредитом) у розмірі 1 300 000 Євро.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором (по поверненню Кредиту, сплаті процентів за користування ним, комісій, можливих штрафних санкцій, інших платежів, передбачених Кредитним договором) 30.09.2010 між ВАТ “Державний ощадний банк України” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виноградівський райагротехсервіс” було укладено Договір застави обладнання рухомого майна - кран козловий КС-12,5, заводський номер 3-1193; 1982 року випуску, який посвідчений нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1193 (далі - Договір застави).
27.04.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (надалі - Нотаріус) вчинено виконавчий напис № 497 (далі виконавчий напис) за Договором застави майна - кран козловий КС-12,5, заводський номер 3-1193, 1982 року випуску, що посвідчений нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_5 30.09.2010 року (далі -- Договір застави), про стягнення з ВАТ “Виноградівський райагротехсервіс” (далі - Позивач) суми боргу за Договором кредитної лінії № 300910 із змінами та доповненнями, що містяться в Додаткових угодах по Договору кредитної лінії № 1 від 20.10.2011 року, № 2 від 30.03.2012 року, № 3 від 31.10.2012 року, № 4 від 31.07.2013 року (далі - Договір кредитної лінії), укладеним між ним та ПАТ “Державний ощадний банк України” (далі - відповідач), у розмірі 1 299 901,36 Євро зі сплатою тіла кредиту починаючи з 29.04.2016 року.
Вказаним виконавчим написом Нотаріус запропонував за рахунок коштів, виручених від реалізації заставного рухомого майна задовольнити вимоги ПАТ “Державний ощадний банк України” по основній сумі боргу (тіла кредиту) в розмірі 1 299 901,36 Євро.
За заявою відповідача відкрито виконавче провадження ВП № 54014759, в межах якого накладено арешт на майно позивача у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 41 414 233 грн. 36 коп.
Позовною заявою у даній справі позивач просить визнати виконавчий напис № 497 від 27.04.2017 року таким, що не підлягає виконанню в силу приписів ст. 590 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про заставу", ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", пунктів 3.1., 3.5. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (надалі - Порядку), пунктів 1, 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 та Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.
При цьому, відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом “Про нотаріат” та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону “Про нотаріат”). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Нормами ст. 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статею 88 Закону України “Про нотаріат” визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.1., 2.2., 2.3. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5).
Положеннями п. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
За положеннями ст. 88 Закону України “Про нотаріат” безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов'язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 “Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса” для одержання виконавчого напису на стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.
Враховуючи вищенаведене, виконавчий напис здійснюється лише за умови безспірності заборгованості.
Як вбачається із матеріалів справи, на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису у провадженні господарського суду Закарпатської області перебували справа № 907/475/16 за позовом ПАТ “Державний ощадний банк України” до ТзОВ “Виноградівський райагротехсервіс” про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на предмет застави та іпотеки; надання права продажу майна; передачу в управління предмету застави та справа № 907/425/16 за позовом ПАТ “Державний ощадний банк України” до ТзОВ "Виноградівський райагротехсервіс", до ТзОВ "Європродторг", та до ТзОВ "Консервний завод “Універ" про стягнення з відповідачів суми 1 625 819,96 Євро, що еквівалентно 45 525 560 грн. 19 коп. по курсу НБУ, в тому числі, 1 299 901,36 Євро, що еквівалентно 36 399 317 грн. 92 коп. по курсу НБУ заборгованості по простроченому кредиту, 320 945,84 Євро, що еквівалентно 8 986 997 грн. 03 коп. по курсу НБУ заборгованості по прострочених процентах, 4 972,30 Євро, що еквівалентно 139 232 грн. 36 коп. по курсу НБУ заборгованості по строковим нарахованим процентам, 0,46 Євро, що еквівалентно 12 грн. 88 коп. за курсом НБУ простроченої комісії та 8 075 284 грн. 46 коп., в тому числі 5 514 986 грн. 37 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1 696 079 грн. 43 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 0 грн. 01 коп. пені за несвоєчасну сплату комісії, 544 232 грн. 27 коп. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 319 986 грн. 38 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 0 грн. 00 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату комісії.
Разом з тим, позивачем були надіслані відповідачу - ПАТ “Державний ощадний банк України” заперечення у відповідь на його вимоги про дострокове повернення кредиту та усунення порушення зобов'язань за Договором кредитної лінії, а також повідомлення щодо порушення позивачем забезпеченого обтяженням зобов'язання за кредитним договором. Вказані заперечення були надіслані позивачем у межах строків, наданих для відповіді, а також розміщені в якості оголошення у газеті “Урядовий кур'єр”. І заперечення, і оголошення в газеті мали місце за 1 рік до вчинення спірного виконавчого напису.
Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису, в суді існували спори щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором та про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на предмет іпотеки; надання права продажу майна; передачу в управління предмету застави (справи № 907/425/16, № 907/475/16) спростовує факти безспірності заборгованості боржника, як обов'язкової умови вчинення виконавчого напису.
Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 04.03.2015 року у справі № 6-27цс15, від 11.03.2015 року у справі № 6-141цс14, від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17.
Таким чином, із оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що при його вчиненні нотаріусом не було досліджено чи є наявна заборгованість безспірною.
Приписами ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведено в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Виконавчий напис є розпорядженням нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчиненим на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Таким чином, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
В силу приписів ст. ст. 546, 589, 590 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 19, 20 Закону України "Про заставу", ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", пунктів 3.2., 3.5. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (надалі - Порядку), пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, відповідно до договору застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами; за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання; нотаріуси вчиняють виконавчі написи за заявою стягувача на документах, що встановлюють заборгованість; при цьому заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого забезпечувального договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
Аналіз вищевикладених норм діючого законодавства, якими врегулюванні питання виконання зобов'язань, забезпечених заставою, та правові наслідки невиконання таких зобов'язань, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат” дає підстави дійти висновків, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, і це право існує, поки суд не встановить зворотного. Боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис, не тільки з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, а також і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Як наслідок, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України “Про нотаріат” у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відповідачем було подано заяву, до якої було долучено договір застави обладнання від 30.09.2010 року із змінами та доповненнями до нього; копію договору кредитної лінії № 300910 від 30.09.2010 року із змінами та доповненнями до нього; копію договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) № 201011 від 20.10.2011 року; докази видачі кредиту; виписки про рух коштів по рахунках боржника; розрахунок заборгованості за договором кредитної лінії; копію вимоги про дострокове повернення кредиту (з доказами направлення та отримання); копію письмового повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання (з доказами направлення та отримання); копію витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін від 22.04.2016 року); довідку про відсутність погашення заборгованості по тілу кредиту позивача та установчі документи банку.
Проте, із матеріалів справи вбачається, що на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису, боржником заперечувався вказаний кредитором розмір заборгованості, оскільки у провадженні суду перебували справи щодо розміру такої кредитної заборгованості, а про наявність заперечень позивачем було також повідомлено у загальнодержавному друкованому виданні. Зазначений факт відповідачу був відомий, про те не врахований та не повідомлений нотаріусу при зверненні із заявою про вчинення оспорюваного виконавчого напису.
Згідно з позицією Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року виконавчий напис на договорі іпотеки/застави може бути вчинений лише у випадку, коли вимоги кредитора є безспірними і з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.
При цьому, сам факт подання нотаріусу заперечень боржника чи іпотеко/заставодавця щодо зобов'язання, забезпеченого іпотекою/заставою, а також наявність судової справи про стягнення кредитної заборгованості свідчить про наявність спору між кредитором/заставодержателем і заставодавцем. У зв'язку з цим вчинення нотаріусом виконавчого напису може слугувати підставою для його оскарження.
Окрім того, вчиненням виконавчого напису № 497 від 27.04.2017 року порушено вимоги Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, що випливає з наступного.
Статею 1 Закону України "Про заставу", яка кореспондується зі ст. 572 Цивільного кодексу України встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Приписи ст. 589 Цивільного кодексу України встановлюють правовий наслідок невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, яким є звернення стягнення на предмет застави. В силу вимог статті 574 Цивільного кодексу України застава виникає, зокрема, на підставі договору.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором (по поверненню Кредиту, сплаті процентів за користування ним, комісій, можливих штрафних санкцій, інших платежів, передбачених Кредитним договором) 30.09.2010 року між ВАТ “Державний ощадний банк України” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виноградівський райагротехсервіс” було укладено Договір застави обладнання рухомого майна - крану козлового КС-12,5, заводський номер 3-1193; 1982 року випуску, який посвідчений нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1193 (далі - Договір застави).
Пунктом 6.4. Договору застави сторони погодили, що звернення стягнення на предмет застави може бути здійснено на підставі виконавчого напису нотаріуса.
27.04.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (надалі - Нотаріус) вчинено виконавчий напис № 497 (далі виконавчий напис) за Договором застави майна - крану козлового КС-12,5, заводський номер 3-1193, 1982 року випуску, що посвідчений нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_5 30.09.2010 року (далі - Договір застави), про стягнення з ВАТ “Виноградівський райагротехсервіс” (далі - Позивач) суми боргу за Договором кредитної лінії № 300910 із змінами та доповненнями, що містяться в Додаткових угодах по Договору кредитної лінії № 1 від 20.10.2011 року, № 2 від 30.03.2012 року, № 3 від 31.10.2012 року, № 4 від 31.07.2013 року (далі - Договір кредитної лінії), укладеним між ним та ПАТ “Державний ощадний банк України” (далі - відповідач), у розмірі 1 299 901,36 Євро.
Вчинення даного виконавчого напису і стало підставою для виникнення спору у даній справі, оскільки за твердженням позивача, спірний напис не відповідає вимогам чинного законодавства України, а відтак, має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно з пунктами 1, 2 глави 12 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (надалі - Порядок), захист цивільних прав здійснюється нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису. Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна.
У підпункті 1.1. пункту 1 глави 16 Розділу ІІ Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" від 02.10.1992 року встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Разом з тим, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна, містить інші норми. Прикінцевими і перехідними положеннями цього Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Тобто, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового регулювання обтяжень рухомого майна, а положення Закону України "Про заставу" та ст. 590 Цивільного кодексу України застосовуються лише в тій частині, що не суперечить йому.
Аналогічний правовий висновок щодо такого застосування норм права міститься в постанові Верховного суду України від 28.02.2012 року у справі № 28/55 (№ 3-10гс12).
Так, відповідно до ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (у редакції чинній на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії) до внесення змін згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року, який набрав чинності 16.10.2011 року, було наведено вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме: передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (у редакції, яка була чинною на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії) не передбачено.
Пункт 5 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", яким передбачено позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса було доповнено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року, який набрав чинності 16.10.2011 року.
У пункті 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" зазначено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.
Отже, положення Закону України "Про заставу" у частині здійснення звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли з договору про відкриття кредитної лінії від 30.09.2010 року, як такі, що суперечать нормам Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (у редакції, яка була чинною на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії) щодо позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Таким чином, у даному випадку, судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії (30.09.2010 року) у ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не було передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому вчинений виконавчий напис нотаріуса не може підлягати виконанню. За таких обставин, звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса не відповідає вищезазначеним вимогам Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 09.07.2014 року у справі № 6-89цс14 та Вищого господарського суду України у Постанові від 17.08.2016 року у справі № 910/29732/15.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
З огляду на вищенаведене, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Наведені відповідачем заперечення проти задоволення позовних вимог у даній справі, не спростовують вищевикладеного висновку суду щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Натомість, наведені відповідачем заперечення в повній мірі спростовуються вищевикладеними нормами законодавства.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 600 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Визнати виконавчий напис, вчинений 27.04.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований у реєстрі № 497 на Договорі застави майна - крану козлового КС-12,5, заводський номер 3-1193, 1982 року випуску, що посвідчений нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_5, таким, що не підлягає виконанню.
3. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г (код ЄДРПОУ 00032129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виноградівський райагротехсервіс”, м. Виноградів, вул. Промислова, 1 (код ЄДРПОУ 00903819) суму 1 600 (Одна тисяча шістсот гривень) грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 09.10.2017 року
Суддя Пригара Л.І.