ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.08.2017Справа №910/10372/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксі-Центр"
до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Ярмак О.М.
Представники сторін:
від позивача - Ляшенко С.В. за дов.;
від відповідача - Кисельов А.В. за дов.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксі-Центр" про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» виконати умови банківського договору № 07-01-16-000015 від 16.01.2007 шляхом переказу грошових коштів на суму 5 029 633,68 грн. згідно платіжного доручення № 3199 від 21.04.2017 та № 3201 від 21.04.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2017 порушено провадження у справі № 910/10372/17 та призначено справу до розгляду на 25.07.2017.
Відповідач у поданому 21.07.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що на підставі рішення Правління Національного банку України № 264-рш/БТ від 24.04.2017 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 1684 від 24.04.2017 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням у ПАТ «Діамантбанк» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на один місяць з 24.04.2017 до 23.05.2017 включно, призначено уповноважену особу Фонду Старцеву Т.В. строком до 23.05.2017 включно. 23.05.2017 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 2075 «Про продовження строку тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк»», згідно якого строк тимчасової адміністрації у неплатоспроможному ПАТ «Діамантбанк» продовжено на один місяць з 24.05.2017 по 23.06.2017. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. З огляду на встановлену Законом заборону, правової підстави для перерахування будь-яких грошових коштів на користь позивача на стадії тимчасової адміністрації ПАТ «Діамантбанк» немає. Звертає увагу суду на те, що саме норми Закону є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у правовідносинах, які виникають на стадії введення в банк тимчасової адміністрації. Поряд з цим, запровадження тимчасової адміністрації унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
25.07.2017 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про продовження строку розгляду справи, яке задоволене судом.
В судовому засідання 25.07.2017 оголошено перерву до 29.08.2017.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні 29.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.01.2007 між Акціонерним банком «Діамантбанк» (далі - Банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксі-Центр» (далі - клієнт, позивач) було укладено договір банківського рахунку № 07-01-16-000155 (далі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору, Банк зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок № 2600632957; приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з поточного рахунку та проведення інших операцій за поточним рахунком, передбачених чинним законодавством України.
Спір виник внаслідок того, що позивач звернувся до банку через систему «Клієнт-банк» з платіжним дорученням № 3199 від 21.04.2017 на перерахування коштів на поточний рахунок контрагента в розмірі 4 448 336,19 грн. та платіжним дорученням №3201 від 21.04.2017 на перерахування коштів на поточний рахунок контрагента в розмірі 581 297,52 грн., що знаходяться на його рахунку на інший рахунок, проте відповідач зобов'язання за договором не виконав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 7.1.2 ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (п. 30.1 ст. 30 зазначеного Закону).
Позивач звернувся до банку через систему «Клієнт-банк» з платіжними дорученнями № 3199 від 21.04.2017 на перерахування коштів на поточний рахунок контрагента в розмірі 4 448 336,19 грн. та №3201 від 21.04.2017 на перерахування коштів на поточний рахунок контрагента в розмірі 581 297,52 грн. Загальна сума коштів за платіжними дорученнями 5 029 633,68 грн.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 260417-01 від 26.04.2017 про виконання платіжних доручень № 3199 від 21.04.2017 та №3201 від 21.04.2017, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
На підставі рішення Правління Національного банку України № 264-рш/БТ від 24.04.2017 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1684 від 24.04.2017 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Діамантбанк» та розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації з 17:00 год. 24.04.2017 по 23.05.2017 включно. Призначено уповноваженою особою Фонду Старцеву Т.В.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2075 від 23.05.2017 «Про продовження строку тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк» продовжено строк тимчасової адміністрації у ПАТ «Діамантбанк» на один місяць з 24.05.2017 до 23.06.2017 включно.
23.06.2017 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 № 394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», прийнято рішення № 2663 від 23.06.2017 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким затверджено процедуру ліквідації ПАТ «Діамантбанк» строком на два роки з 24 червня 2017 року по 23 червня 2019 року включно.
Тобто, станом на момент звернення позивача з позовом до суду (26.06.2017) у відповідача розпочата процедура ліквідації.
Відповідно до ч. 1 статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Тому, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.
Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у цьому Законі термін «вкладник» вживається у значені «фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката».
А тому, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття «вкладник» у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Разом із цим, вказаний Закон не дає визначення поняття «кредитор банку». Визначення терміну «кредитор банку» міститься у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з п. 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Отже, враховуючи вищезазначене, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.
Тому, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.
Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
З огляду на те, що з 24 квітня 2017 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «Діамантбанк» з ринку, а з 24 червня 2017 року запроваджено процедуру ліквідації ПАТ «Діамантбанк», що унеможливлює переказ коштів (виконання платіжних доручень, стягнення коштів) банком у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Тому, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача не підлягають задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діксі-Центр» задоволенню не підлягають повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33,34, 49, 82-85 ГПК України ,-
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 04.09.2017
Суддя О.М.Ярмак