ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
10.10.2017Справа № 910/17595/17
Суддя Ващенко Т.М., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріботто»
про визнання права та визнання відсутнім права
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрім-Компані» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріботто» про визнання права та визнання відсутнім права.
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Підставою для повернення позовної заяви є відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Пунктом 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
При цьому, з матеріалів позовної заяви № 83 від 22.08.17. вбачається, що в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивачем не подано кредитних договорів: № 4Р14012Д від 17.01.14., № 4Р14013Д від 21.01.14., № 4Р14020И від 23.01.14., № 4Р15013И від 22.01.15., не додано листа позивача, направленого на адресу відповідача-2.
Таким чином, суд дійшов висновку, про відсутність в позовній заяві доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, а саме не додано документів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Позивач просить суд визнати право вимагати сплати суми борги та визнати відсутнім право сплати суми боргу, при цьому, в позовній заяві № 83 від 22.08.17. відсутнє посилання на норми матеріального права в обґрунтування саме вказаних вимог, тобто відсутнє нормативно-правове обґрунтуванням пред'явлених вимог.
Внаслідок вказаного позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно з ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суду порушує справи за позовними заявами і вирішує господарські спори у порядку позовного провадження (ч. 1 ст. 4-1 ГПК України).
Позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду.
Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.
Подання позову включає в себе дії позивача (самостійно або через уповноважених представників) щодо його безпосереднього звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії від імені підприємства.
При цьому, п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що позовна заява підлягає поверненню, коли в позовній заяві відсутні відомості про прізвище та посаду керівника юридичної особи або до позовної заяви не додано належні документи на підтвердження повноважень особи, що підписала цю заяву як представник позивача в господарському суді (ч. ч. 3-6 ст. 28 ГПК України), і на ці документи немає посилання в заяві.
З поданої позовної заяви вбачається, що її підписано представником А.М. Наумовою на підставі довіреності від 14.06.17. підписаної директором ОСОБА_2.
Однак, до матеріалів позовної заяви № 83 від 22.08.17. не подано доказів на підтвердження повноважень пані ОСОБА_2 діяти від імені позивача в якості директора.
З огляду на вказане позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами немайнового характеру про:
- визнання права позивача вимагати від відповідача-2 сплати суми боргу за кредитним договором № 4Р14012Д від 17.01.14.;
- визнання права позивача вимагати від відповідача-2 сплати суми боргу за кредитним договором № 4Р14013Д від 21.01.14.;
- визнання права позивача вимагати від відповідача-2 сплати суми боргу за кредитним договором № 4Р14020И від 23.01.14.;
- визнання права позивача вимагати від відповідача-2 сплати суми боргу за кредитним договором № 4Р15013И від 22.01.15.;
- визнання відсутнім права у відповідача-1 права вимагати від відповідача-2 сплати суми боргу за кредитним договором № 4Р14012Д від 17.01.14.;
- визнання відсутнім права у відповідача-1 права вимагати від відповідача-2 сплати суми боргу за кредитним договором № 4Р14013Д від 21.01.14.;
- визнання відсутнім права у відповідача-1 права вимагати від відповідача-2 сплати суми боргу за кредитним договором № 4Р15013И від 22.01.15.;
- визнання відсутнім права у відповідача-1 права вимагати від відповідача-2 сплати суми боргу за кредитним договором № 4Р14020И від 23.01.14.
При цьому, у відповідності до платіжного доручення № 724 від 11.08.17. позивачем сплачено 3200,00 грн. судового збору лише за дві вимоги немайнового характеру, замість належних до сплати 12 800,00 грн.
Якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом з підстав, передбачених ГПК (п. 2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).
Внаслідок вказаного позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не подано доказів сплати судового збору.
Відповідно до п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог ст. ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд дійшов висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 04.12.2012 по справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.
Отже, суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
Позовну заяву повернути без розгляду.
Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом.
Суддя Т.М. Ващенко