10.10.2017 Справа № 904/90/17
За позовом Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія", м. Миколаїв
до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 15 783 017,42 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 01-9/27-05 від 11.01.2017;
від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 14-404юр від 12.10.2016.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2017 порушено провадження у справі №904/90/17 за позовом Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - відповідач) про стягнення 15783017,42грн. Справу призначено до розгляду на 16.02.2017.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2017 продовжено строк розгляду спору до 21.03.2017 включно; відкладено судове засідання на 16.03.2017.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017 відкладено судове засідання на 21.03.2017.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017 призначено у справі №904/90/17 судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі №904/90/17 зупинено.
28.04.2017 до суду від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання №09/1633/34/1633 від 21.04.2017 про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи та клопотання за №09/1633/34/1637 від 21.04.2017 про забезпечення оплати експертизи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2017 поновлено провадження у справі №904/90/17; зобов'язано сторін в строк до 25.05.2017 направити на адресу Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз додаткові матеріали, необхідні для виконання експертизи; зобов'язано Державне підприємство "Стивідорна компанія "Ольвія" в строк до 25.05.2017 провести оплату судової експертизи, докази оплати направити на адресу Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз та до суду; зупинено провадження у справі №904/90/17 до вирішення експертом поставлених перед ним питань та надходження до суду висновку експерта.
14.08.2017 від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали справи №904/90/17 з висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №1633/1634-17 від 31.07.2017.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2017 поновлено провадження у справі № 904/90/17, починаючи з 10.10.2017; справу призначено до розгляду в засіданні на 10.10.2017.
Враховуючи явку представників сторін господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.
В судовому засіданні, яке відбулося 10.10.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідмолені про час та місце його проведення, продовжено розгляд справи по суті. Представники сторін підтримали обрані правові позиції.
У судовому засіданні 10.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -
24.07.2015 між державним підприємством "Спеціалізований морський порт «Октябрьск» (далі - портовий оператор) та публічним акціонерним товариством товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - відповідач, вантажовласник) укладено договір №183П-2015/3124 (далі - Договір), яким визначено порядок та умови надання послуг з виконання вантажних операцій портовим оператором з вантажами, що належать вантажовласнику та надходять в порт для відправки на експорт / імпорт, транзит.
На підставі наказу Міністерства інфраструктури України №354 від 17.10.2016 державне підприємство "Спеціалізований морський порт "Октябрськ" (код ЄДРПОУ 1920012) перейменовано в державне підприємство "Стивідорна компанія "Ольвія".
Згідно з п. 1.3 Договору варіанти вантажних операцій, супутніх послуг, їх вартість, обсяг робіт та інше щодо вантажів окремої номенклатури, наводяться в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
В пункті 2.1.2 Договору сторонами узгоджено, що портовий оператор здійснює своєчасну перевалку вантажу відповідача із одного виду транспорту на інший своїми силами і засобами відповідно до діючих в порту правил та норм.
Відповідно до п. 2.1.7 Договору позивач приймає експортний вантаж на зберігання згідно ваги, встановленої шляхом переважування і кількості місць після перерахунку за участю довіреної особи вантажовласника - експедитора, забезпечує схоронність вантажу при його перевалці та зберіганні.
Згідно з п. 2.1.9 Договору, виходячи із своїх можливостей портовий оператор, за заявками вантажовласника може виконувати додаткові роботи і надавати додаткові послуги, пов'язані з перевантаженням вказаного вантажу. Оплата додаткових робіт і послуг, а також використаних при цьому матеріалів, проводиться згідно з п.п. 3.4., 3.5. цього договору на підставі актів виконаних робіт.
Сторони вносять зміни до тарифів після проведення перемовин з наступним підписанням додаткової угоди (доповнення) до договору (п. 3.2 Договору).
За умовами п. 3.4.1. Договору вантажовласник оплачує портовому оператору вантажно-розвантажувальні роботи, зберігання та інші можливі роботи, послуги згідно Порядку стягнення плати за НРР і додатків до цього договору.
Пунктом 3.10.3 Договору визначено, що оплата здійснюється згідно рахунків портового оператора. Бухгалтерія портового оператора зобов'язується протягом 2-х робочих днів після їх оформлення направляти оригінали рахунків і актів виконаних робіт/наданих послуг кур'єрською поштою на адресу вантажовласника.
Відповідно до п. 3.10.4 Договору оплата здійснюється вантажовласником протягом 15 календарних днів з дати отримання вантажовласником актів виконаних робіт/наданих послуг і оригіналів відповідних рахунків.
Датою отримання актів і рахунків є дата, вказана представником/працівником вантажовласника на другому примірнику супровідного листа портового оператора, при цьому дата, вказана вантажовласником на супровідному листі портового оператора повинна відповідати даті, вказаній у квитанції/повідомленні кур'єра про вручення вантажовласнику кореспонденції. Працівник/представник вантажовласника, крім дати про отримання, також зазначає на супровідному листі (розбірливим почерком) ПІБ, посаду, підпис.
Сканована копія другого примірника супровідного листа з відміткою вантажовласника про отримання, не пізніше наступного робочого дня надсилається електронною поштою на адресу портового оператора. Оригінал другого примірника супровідного листа вантажовласника про отримання оригіналів рахунків і актів надсилається кур'єрською поштою назад портовому оператору не пізніше 3-х робочих днів з дати його отримання і внесення відміток.
У разі невиконання вантажовласником умов абзаців другого і третього цього пункту договору про належне оформлення факту отримання актів і рахунків портового оператора, а також несвоєчасної відправки (електронною поштою і кур'єрською поштою) на адресу портового оператора другого примірника супровідного листа, строк оплати послуг і робіт починає обчислюватися з дати, вказаної портовим оператором в акті виконаних робіт/наданих послуг.
До цього договору сторони оформлюють двосторонні додатки по кожному виду вантажу, які підписуються обома сторонами та скріплюються печатками. Ці доповнення є невід'ємною частиною договору (п. 4.1 Договору).
Згідно з п. 4.2 Договору в додатках обумовлюються додаткові умови по проведенню конкретних операцій по перевалці вантажу, його особливості, ставки оплати за роботи, строки прибуття вантажів та норми виконання робіт, будь-які інші додаткові умови.
Відповідно до п. 6.3 Договору за порушення строків оплати, встановлених цим договором портовий оператор має право стягнути з вантажовласника пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, яка діяла в період прострочки.
В період дії договору сторони можуть внести в письмовій формі зміни та доповнення, які набирають чинності після підписання їх обома сторонами та скріплення печатками (п.8.1 Договору ).
За умовами п. 9.1 Договору цей договір, підписаний повноважними особами та скріплений печатками сторін, набирає чинності з 01.08.2015 та діє по 01.11.2016, проте в будь-якому випадку до повного виконання сторонами фінансових зобов'язань, які виникли в межах строку його дії. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 28.07.2016).
В Додатку № 1 до Договору від 24.07.2015 сторони визначили ставки плати за послуги та роботи, які виконуються портовим оператором для експортної металопродукції.
13.08.2015 сторони уклали додаткову угоду № 1, відповідно до якої були змінені банківські реквізити портового оператора, всі інші умови цього договору залишаються без змін.
28.07.2016 сторони уклали додаткову угоду № 2, відповідно до якої були змінені строки дії Договору.
Як зазначає позивач, на виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань у період з квітня по листопад 2016 року він здійснював на користь відповідача вантажно-розвантажувальні роботи, надавав послуги із навантаження, вивантаження, переважування та зберігання вантажу, подачі-прибирання вагонів, зважування вагонів та інші послуги, що були необхідні для виконання операцій з вантажем відповідача.
Позивач вважає, що відповідачем були порушені строки оплати наданих послуг (виконаних робіт) на підставі Договору за наступними виставленими рахунками:
- рахунок №314 від 30.04.2016 на суму 1617739,75грн.;
- рахунок №317 від 03.05.2016 на суму 115565,36грн.;
- рахунок №451 від 30.06.2016 на суму 2210674,33грн.;
- рахунок №487 від 30.06.2016 на суму 940,80грн.;
- рахунок №501 від 30.06.2016 на суму 290077,48грн;
- рахунок №502 від 30.06.2016 на суму 20722,07грн.;
- рахунок №503 від 30.06.2016 на суму 373567,79грн.;
- рахунок №504 від 30.06.2016 на суму 846492,53грн.;
- рахунок №506 від 30.06.2016 на суму 1173731,66грн.;
- рахунок №507 від 30.06.2016 на суму 418733,90грн.;
- рахунок №508 від 30.06.2016 на суму 389870,21грн.;
- рахунок №510 від 08.07.2016 на суму 3532343,62грн.;
- рахунок №521 від 11.07.2016 на суму 3756087,05грн.;
- рахунок №608 від 31.07.2016 на суму 7230353,69грн.;
- рахунок №676 від 23.08.2016 на суму 4263986,56грн.;
- рахунок №683 від 25.08.2016 на суму 4321564,36грн.;
- рахунок №692 від 29.08.2016 на суму 2994076,14грн.;
- рахунок №758 від 31.08.2016 на суму 117,24грн.;
- рахунок №726 від 02.09.2016 на суму 450307,24грн.;
- рахунок №791 від 23.09.2016 на суму 30630,71грн.;
- рахунок №792 від 25.09.2016 на суму 5836750,50грн.;
- рахунок №804 від 28.09.2016 на суму 3672049,80грн.;
- рахунок №862 від 30.09.2016 на суму 7949,23грн.;
- рахунок №835 від 01.10.2016 на суму 3569134,30грн.;
- рахунок №890 від 18.10.2016 на суму 19405,10грн.;
- рахунок №900 від 21.10.2016 на суму 69053,21грн.;
- рахунок №926 від 27.10.2016 на суму 6233038,74грн.
За твердженням позивача, відповідач здійснив оплату наданих послуг за Договором частково, у зв'язку з чим загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 12166919,14грн.
За неналежне виконання відповідачем свого обов'язку по Договору щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги, позивачем на підставі п. 6.3 Договору, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодекс України були нараховані пеня в розмірі 1261024,67грн., інфляційні втрати у розмірі 2098733,47грн. та 3% річних у розмірі 256340,14грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 12166919,14грн., пеню в розмірі 1261024,67грн., інфляційні втрати у розмірі 2098733,47грн., 3% річних у розмірі 256340,14грн., всього 15783017,42грн.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні в повному обсязі з таких підстав.
Відповідач звернувся до позивача з листом від 04.04.2016 за вих. №46-674, в якому у зв'язку з наявною ситуацією на ринку стивідорних послуг він просив портового оператора зменшити на 15% ставку навантажувально-розвантажувальних робіт та збільшити строк безкоштовного зберігання вантажів до 64 діб в критих та відкритих складах.
06.04.2016 на спільній нараді між представниками вантажовласника та портового оператора було обговорено питання зниження ставок на перевалку вантажів на 15% від діючої ставки та збільшення строку безкоштовного зберігання вантажу у критих та відкритих складах до 64 діб, тобто предметом порядку денного вказаної наради були питання, що становили зміст листа ПАТ «АМКР» від 04.04.2016 за вих. №46-674. Про прийняте рішення з вказаного питання портовий оператор мав повідомити ПАТ "АМКР" до 08.04.2016.
08.04.2016 засобами електронної пошти від заступника директора позивача ОСОБА_3 надійшов лист, в якому ПАТ "АМКР" було запропоновано розглянути можливість відвантаження окремого виду металопродукції (арматура) в період з 10 квітня по 31 травня 2016 року із застосуванням ставки на НРР зі знижкою 15% до ставок, визначених наявним договором, та зміни ставок за зберігання вантажу: до 24 діб - безоплатно, з 25 по 64 добу: при критому зберіганні - 0,05 доларів США, відкритому - 0,0005 доларів США.
На вказане електронне повідомлення ПАТ "АМКР" надав відповідь листом за вих.№46-685 від 11.04.2016, в якому просив портового оператора розглянути можливість збільшення строку безкоштовного зберігання вантажу (критого та відкритого) до 34 діб.
У відповіді №07/821 від 12.04.2016 на вказаний лист позивач повідомив, що надає знижку в розмірі 15% на ставку НРР та збільшує термін безкоштовного зберігання вантажів критого та відкритого типів до 34 діб на металопродукцію, яка прибуватиме до ДП "СМП "Октябрьск" в період з 15.04.2016 по 15.06.2016.
Таким чином, портовим оператором за результатами здійснених переговорів була надана ПАТ "АМКР" знижка в 15% до діючих ставок на НРР на металопродукцію, яка прибуватиме до ДП "СМП "Октябрьск" в період з 15.04.2016 по 15.06.2016 за Договором №183П-2015/3124.
28.04.2016 ПАТ "АМКР" засобами електронного зв'язку було отримано додаткову угоду №2 від 28.04.2016 до Договору № 183П-2015/3124, підписану з боку Позивача в.о. першого заступника директора ОСОБА_4 на підставі довіреності №01-9/27-12 від 16.03.2016, з проставлянням печатки портового оператора.
Згідно вказаної Додаткової угоди № 2 від 28.04.2016 сторони узгодили викласти в новій редакції п. 1 Додатку № 1 до Договору № 183П-2015/3124, тобто змінили шляхом зменшення ставки оплати за роботи та послуги, що виконуються портовим оператором для експортної металопродукції. Фактично за окремими видами металопродукції (заготовка, арматура, катанка) таке зменшення ставки на НРР становило 15% (з 8,4 дол. США до 7,1 дол. США за 1 тонну/брутто заготовки та арматури; з 9,2 дол. США до 7,8 дол. США за 1 тонну/брутто катанки). Пунктом 2 вказаної Додаткової угоди визначено, що сторони домовились і встановили, що дана угода застосовується до відносин між сторонами, які виникли до її укладання, а саме з 25.04.2016.
У зв'язку з не отриманням ПАТ "АМКР" Додаткової угоди № 2 на паперовому носії, підприємством зі свого боку було оформлено та підписано 10.05.2016 Доповнення №2, а 13.05.2016 - Додаткову угоду №3, які були направлені позивачу 26.05.2016 кур'єрською службою доставки DHL.
Умови Додаткової угоди №3 від 13.05.2016, підписаної з боку ПАТ "АМКР", щодо спірного розміру ставок на НРР є аналогічними до ставок на НРР, визначених Додаковою угодою №2 від 28.04.2016, яка підписана з боку портового оператора.
Відповідач також зазначає, що весь час протягом квітня-червня 2016 року позивач виставляв рахунки та складав акти, в яких при розрахунку вартості наданих послуг використовувались ставки на НРР, зазначені у Додатковій угоді №2 від 28.04.2016 та Додатковій угоді №3, а відповідач сплачував в повному обсязі грошові кошти за надані послуги, що, на думку відповідача, свідчить про досягнення сторонами Договору №183П-2015/3124 згоди щодо зміни ставок на НРР.
Посилаючись на відсутність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позовні вимоги позивача щодо сплати пені, трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат є необґрунтованими та безпідставними.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що при здійсненні розрахунку позивачем було помилково віднесено до строків прострочення дату фактичної оплати рахунку, а при розрахунку інфляційних втрат позивачем було помилково включено період прострочення оплати, що становить менше місяця.
Позивач не погоджується з вищевикладеними доводами відповідача, виходячи з наступного.
Зазначені у відзиві на позовну заяву листи можуть свідчити лише про процес перемовин, яким сторони намагались досягти домовленості з порядку оплат послуг позивача. За твердженням позивача, вказані листи не можуть вважатися письмовим правочином, оскільки незрозуміло, який саме варіант оплати погодили сторони.
Позивач також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо здійснення розрахунку інфляційних втрат лише за повний місяць, посилаючись на роз'яснення нарахування інфляційних втрат, надані Вищим господарським судом України.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).
Положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору, Додаткової угоди до нього та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 1243614,89грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Крім того, згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Отже, укладаючи договір №183П-2015/3124 від 24.07.2015 сторони дійшли згоди вносити зміни до договору у письмовій формі шляхом підписання їх обома сторонами. Вказане підтверджується положеннями пункту 3.2 договору (Сторони вносять зміни до тарифів після проведення перемовин з наступним підписанням додаткової угоди (доповнення) до договору); пунктів 4.1, 4.2 договору (до цього договору сторони оформлюють двухстороннє доповнення по кожному виду вантажу, які підписуються обома сторонами та скріплюються печатками. У доповненнях визначаються додаткові умови проведення конкретних операцій по перевалці вантажу, його особливостей, ставки оплати за роботи, строки прибуття вантажу та норми виконання робіт, інші доповнення до договору); пунктом 8.1 договору (в період дії договору сторони можуть внести у письмовій формі зміни та доповнення, які вступають в дію після підписання їх обома сторонами та скріплення печатками).
Дослідивши Додаткову угоду №2 від 28.04.2016, яка підписана лише з боку позивача та Додаткову угоду №3 від 13.05.2016, яка підписана лише з боку відповідача господарський суд дійшов висновку, що при складанні вказаних документів сторонами не досягнуто згоди щодо ставок оплати за роботи та послуги, виконувані портовим оператором для експортної металопродукції.
Таким чином, Додаткова угода №2 від 28.04.2016, яка підписана лише з боку позивача та Додаткова угода №3 від 13.05.2016, яка підписана лише з боку відповідача є неукладеними.
Отже, до відносин між сторонами застосовуються положення укладеного між сторонами договору №183П-2015/3124 від 24.07.2015.
Позивач у період з квітня по листопад 2016 року здійснював на користь відповідача вантажно-розвантажувальні роботи, надавав послуги із навантаження, вивантаження, переважування та зберігання вантажу, подачі-прибирання вагонів, зважування вагонів та інші послуги, що були необхідні для виконання операцій з вантажем відповідача. Відповідач частково за отримані від позивача послуги розрахувався. Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 12166919,14грн. Докази оплати спірної заборгованості відповідач суду не надав.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.3 договору визначено, що за порушення строків оплати, визначених даним договором, портовий оператор має право стягнути з вантажовласника пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, яка діяла в період прострочки.
Перевіривши розрахунок суми пені, господарський суд визнав правомірним її стягнення у сумі 1243614,89грн за загальний період з 26.05.2016 по 30.12.2016, що становить сукупність по періодах нарахування за кожним актом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок суми трьох відсотків річних, господарський суд визнав правомірним їх стягнення у сумі 252841,51грн за загальний період з 26.05.2016 по 30.12.2016, що становить сукупність по періодах нарахування за кожним актом.
Перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат, господарський суд визнав правомірним їх стягнення у сумі 1438694,49грн за загальний період з червня 2016 року по грудень 2016 року, що становить сукупність по періодах нарахування за кожним актом.
Господарський суд визнав обґрунтованими та взяв до уваги заперечення відповідача в частині того, що при здійсненні розрахунку позивачем було помилково віднесено до строків прострочення дату фактичної оплати рахунку, а при розрахунку інфляційних втрат позивачем було помилково включено період прострочення оплати, що становить менше місяця.
В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 197791,23грн., судові витрати, що підлягали сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом у розмірі 25629,61грн., з урахуванням того, що 95,69% позовних вимог позивача судом задоволено.
Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 627, 629, 654, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "АрселорМіталл Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Орджонікідзе, буд.1; ідентифікаційний код 24432974) на користь державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" (54052, м.Миколаїв, Корабельний район, а/с 170; ідентифікаційний код 19290012) 12166919,14грн. (дванадцять мільйонів сто шістдесят шість тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять грн. 14 коп.) основної заборгованості; 1243614,89грн. (один мільйон двісті сорок три тисячі шістсот чотирнадцять грн. 89 коп.) пені; 252841,51грн. (двісті п'ятдесят дві тисячі вісімсот сорок одна грн. 51 коп.) трьох відсотків річних; 1438694,49грн. (один мільйон чотириста тридцять вісім тисяч шістсот дев'яносто чотири грн. 49 коп.) інфляційних втрат; 197791,23грн. (сто дев'яносто сім тисяч сімсот дев'яносто одна грн. 23 коп.) судового збору; 25629,61грн. (двадцять п'ять тисяч шістсот двадцять дев'ять грн. 61 коп.) судових витрат, що підлягали сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
11.10.2017
Суддя ОСОБА_5