10.10.2017 Справа № 904/12518/16
За позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс", м. Київ
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, м. Дніпро
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства", м. Дніпро
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Цесія", м. Дніпро
про витребування майна
Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.
Представники:
від прокурора: Спиридонова Є.О. - прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області, посв. №121218;
ОСОБА_1 - прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області, посв. від 20.10.2014р. №029843 (був присутній у судовому засіданні 08.06.2017р.);
ОСОБА_2 - прокурор відділу прокуратури, посв. від 27.08.2012р. №001420 (був присутній у судовому засіданні 20.07.2017р.);
від позивача: ОСОБА_3 - представник, дов. від 28.12.2016р. №7/10-2570;
від відповідача: ОСОБА_4- представник, дов. Від 28.12.2016р. №7/10-2562 (був присутній у судовому засіданні 20.07.2017р.);
від третьої особи-1: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;
від третьої особи-2: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;
від третьої особи-3: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради просить витребувати від відповідача на користь територіальної громади в особі позивача нежитлове приміщення №57 по вул. Маршала Малиновського, буд. 62 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 97436012101).
Також Перший заступник прокурора Дніпропетровської області у позовній заяві просить накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме - нежитлове приміщення №57 по вул. Маршала Малиновського, буд. 62 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 97436012101) та заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нежитлове приміщення №57 по вул. Маршала Малиновського, буд. 62 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 97436012101), у тому числі, посвідчення та державної реєстрації договорів купівлі-продажу, дарування, міни, передачі в оренду, задоволення вимог іпотекодержателя.
Вимогу про забезпечення позову обгрунтовано тим, що: - відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на час звернення прокурора до суду власником спірного нерухомого майна є ТОВ "Тулс"; - нежитлове приміщення №57 по вул. Маршала Малиновського, буд. 62 у м. Дніпро є предметом договору іпотеки від 20.07.2016р. №462, укладеного між ТОВ «Тулс» та ТОВ "Агентство з питань нотаріату та банкрутства"; - у випадку невжиття заходів забезпечення позову, унеможливить виконання рішення суду у справі, оскільки титульний володілець вказаного спірного нерухомого майна та треті особи мають реальні можливості реалізувати вказане майно.
Відповідач у відзиві (вх.№5913/17 від 31.01.2017р.) на позовну заяву (в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України) просить відмовити в задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що: - обов'язковою умовою для порушення провадження у судовій справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником є прийняття власником рішення про ліквідацію юридичної особи та проведення ліквідаційною комісією заходів, що передбачені статтею 111 Цивільного кодексу України; - відповідач є добросовісним набувачем, оскільки нерухоме майно придбано за відплатним договором та вибуло з володіння позивача та третьої особи-1 за їх волею; - комунальне підприємство несе відповідальність за наслідками своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном; - позивач знав, що спірне майно має бути відчужено для погашення вимог кредиторів в процедурі припинення; - спірне майно правомірно перебувало на балансі третьої особи-1 та залишалося закріпленим за ним на праві господарського відання; - позивач знав про те, що спірне майно має бути відчужене для погашення вимог кредиторів в процедурі припинення; - розрахунок за придбане нерухоме майно відповідачем проведено у повному обсязі.
Треті особи-1,-2,-3 відзивів на позов не надали, їх представники у судове засідання не з'явилася, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідач у заяві (вх.№5912/17 від 31.01.2017р.) про застосування строку позовної давності просить застосувати строк позовної давності у вирішенні спору посилаючись на те, що: - укладений між третьою особою-1 та Приватним підприємством "Цесія" договір купівлі-продажу від 30.07.2013р. визнаний недійсним з моменту укладення, тобто строк позовної давності для звернення позивача, як власника, з позовом починає перебіг з моменту вибуття майна з володіння позивача; - позивачем оспорюються правовідносини, що мали місце три роки тому; - строк давності за позовом про витребування з чужого незаконного володіння майна сплив 31.07.2016р.; - звернення позивача з позовом мало місце поза межами встановленого строку позовної давності для звернення за захистом порушеного права.
Позивач у відзиві (вх.№6085/17 від 31.01.2017р.) просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, у зв'язку з тим, що: - право повного господарського відання та право господарського відання є різними правовими категоріями, з різним обсягом прав, наданих суб'єкту, наділеному такими правами; - майно на праві повного господарського відання належало виключно державним підприємствам; - державну реєстрацію права господарського відання третьої особи-1 було проведено в 2013р., що підтверджено витягами про зареєстровані речові права та їх обтяження; - внаслідок протиправних дій ліквідаторів третьої особи-1 до ліквідаційної маси підприємства було включено комунальне майно, яке на час визнання підприємства банкрутом не належало останньому на праві господарського відання, та в подальшому здійснили його продаж, чим суттєво порушили інтереси позивача.
Прокурор у додаткових поясненнях (вх.№32804/17 від 08.06.2017р.) зазначає про те, що: - позивачем не вжито заходів цивільно-правового характеру щодо повернення майна до комунальної власності; - прокурор правомірно звернувся до суду; - перебіг строку позовної давності за вимогами про витребування спірного нерухомого майна починається з моменту винесення судом ухвали, а не з моменту укладення угоди, яку визнано недійсною.
За клопотанням відповідача (вх.№5907/17 від 31.01.2017р.) здійснювався запис розгляду судової справи за допомогою звукозаписувального технічного запису, а саме: автоматизованої системи „Діловодство спеціалізованого суду” на диск CD-R серійний номер 1008271МС15250.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Під час здійснення представницьких повноважень, Прокуратурою Дніпропетровської області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпра об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлове приміщення №57, що розташоване за адресою: вул. Маршала Малиновського, буд. 62 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 97436012101) (надалі - Спірне майно).
Спірне майно перебувало на балансі третьої особи-1 - Виробничого ремонтно житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (надалі - ВРЖЕП АНД району), яке було зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.09.1991р.
Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991р. №46 “Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів”, яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради від 26.09.2001р. №26/23 затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.
Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991р. №46 територіальній громаді м. Дніпропетровська встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2013р. у справі №200/5829/13-ц за заявою Дніпропетровської міської ради, заінтересована особа - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення.
На підставі рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991р. №46 та рішення Дніпропетровської міської ради від 26.09.2001р. №26/23 відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 02.07.2013р. проведено державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на нежитлове приміщення №57, що розташоване за адресою: вул. Маршала Малиновського, буд. 62 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 97436012101).
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (стаття 144 Конституції України).
Відповідно до пункту 31 частини 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011р. №16/9, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, ВРЖЕП АНД району передано на баланс КП “Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю”.
Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП “Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю”.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012р. порушено провадження у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району (третя особа -1 у справі).
Як вбачається на час порушення провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011р. №16/9 ВРЖЕП АНД району в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012р. у справі №38/5005/6637/2012 ВРЖЕП АНД району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
На підставі вказаної постанови ліквідатором ВРЖЕП АНД району призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення №57, що розташоване за адресою: вул. Маршала Малиновського, буд. 62 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 97436012101) з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею “Регіональна універсальна біржа” торгів з продажу нежитлового приміщення №57, що розташоване за адресою: вул. Маршала Малиновського, буд. 62 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 97436012101), оформлених протоколом від 27.12.2012р. №10 та переможцем яких визначено Приватне підприємство «Цесія».
30.07.2013р. на підставі вказаного протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу Спірного майна між ВРЖЕП АНД району, як продавцем, та третьою особою-3 - Приватним підприємством «Цесія», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №5773 (т. 1 а.с. 33-34).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району скаргу прокуратури області на дії ліквідатора задоволено та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6637/2012 визнано неправомірними дії ліквідатора виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська арбітражного керуючого ОСОБА_5 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення №57 по вул. Маршала Малиновського, 62 в м. Дніпропетровську, загальною площею 117,0 кв. м.; визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012р. Товарною біржею “Регіональна універсальна біржа” з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №57 по вул. Маршала Малиновського, 62 в м. Дніпропетровську, загальною площею 117,0 кв. м., оформлених протоколом №10 від 27.12.2012р.; визнано недійсним договір купівлі-продажу зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 №5773 від 30.07.2013р. з відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №57 по вул. Маршала Малиновського, 62 в м. Дніпропетровську, загальною площею 117,0 кв. м.
З урахуванням, положень частини 4 статті 8 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6637/2012 є такою, що набрала законної сили.
Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Спірне майно Приватним підприємством «Цесія» було відчужено на користь відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Тулс” за договором купівлі-продажу від 05.12.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстровано в реєстрі за №5813 (т. 1 а.с. 35-38).
Відповідно до положень статей 321, 319, 658 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього (частина 1 статті 330 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Отже, за змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.
Враховуючи вищевказане, а також те, що при реалізації Спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею територіальної громади м. Дніпра, а тому підлягає поверненню у її власність, що і стало причиною спору.
Згідно вимог статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Частиною 3 статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” та пункту 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014р. №5 “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав” норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі; не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.
Аналогічні правові висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014р. у справі №43/440-6/231, від 11.06.2014р. у справі № 6-52цс14 та від 08.06.2016р. у справі №6-3089ц15.
Приватне підприємство «Цесія» набуло право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 30.07.2013р. №5773, який в подальшому визнано недійсним.
Спірне майно, було відчужене Приватним підприємством «Цесія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тулс» за договором купівлі-продажу від 05.12.2013р. №5813.
Таким чином, Дніпропетровська міська рада, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 318 Цивільного кодексу України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (стаття 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Згідно частини 7 статті 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів; об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.
Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.
Враховуючи положення статті 136 Господарського кодексу України, пункту 30 частини 1 статті 26, статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування Спірного майна у Товариства з обмеженою відповідальністю “Тулс” як добросовісного набувача в порядку частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, вимога прокурора про витребування нежитлового приміщення №57 по вул. Маршала Малиновського, буд. 62 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 97436012101) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд не вбачає підстав для задоволення заяви, виходячи з такого.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (стаття 261 Цивільного кодексу України).
Про недійсність правочинну на підставі якого відбулося вибуття спірного нерухомого майна з володіння територіальної громади міста поза її волею, як позивачу, так і прокурору стало відомо лише 29.08.2016р., після винесення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6637/2012.
Отже, суд не вбачає пропуску позовної давності при зверненні прокурора з позовом до суду, та відповідно, для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності.
Що стосується вимоги прокурора про забезпечення позову, господарський суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглянувши вимогу прокурора про забезпечення позову, виходячи з фактичних обставин справи, враховуючи розумність та адекватність заходів до забезпечення позову заявленим позовним вимогам, господарський суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом спору, а саме: нежитлове приміщення №57 по вул. Маршала Малиновського, буд. 62 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 97436012101).
В іншій частині вимоги задоволенню не підлягає, оскільки накладення судом арешту на Спірне майно унеможливлює вчинення як відповідачем, так і іншими особами будь-яких дій щодо відчуження майна, або дій, що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно.
Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи 26510514 зареєстрована Дніпровська міська рада.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 49, 66, 67, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю “Тулс” (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 14; ідентифікаційний код 35447191) на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) нежитлове приміщення №57 по вул. Маршала Малиновського, буд. 62 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 97436012101).
Вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення №57 по вул. Маршала Малиновського, буд. 62 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 97436012101), про що винести ухвалу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тулс” (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 14; ідентифікаційний код 35447191) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 38; реквізити отримувача: МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) 1 607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 88 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 344 (триста сорок чотири) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору по забезпеченню позову.
Видати накази.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,
11.10.2017р.