"31" липня 2006 р.
Справа № 27/219-06-6820А
Час прийняття Постанови - 10:00
Господарський суд Одеської області у складі:
Головуючого судді
Семенюка Г.В.
при секретарі
Санковської Ю.В.
За позовом
приватного підприємства «Евро-Моторс-2»
до відповідача
Одеської митниці
Про визнання недійсними податкових повідомлень Одеської митниці від 29.07.2005 року за № 1 на суму податкового зобов'язання на ввізне мито в розмірі - 83998,90 грн. та № 2 на суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі - 16797,78 грн.
Представники:
Від позивача
Іщенко С.Й., довіреність № 131 від 28.07.2006 року;
Від відповідача
Власенко Г.Ю., довіреність № 8/27-01/4542 від 20.09.2005 року;
Суть спору:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень Одеської митниці від 29.07.2005 року за № 1 на суму податкового зобов'язання на ввізне мито в розмірі - 83998,90 грн. та № 2 на суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі - 16797,78 грн.
У судовому засіданні від 28.07.2006 року позивач надав до господарського суду Одеської області:
- Заяву про виправлення описки у позовній заяві по визначенню коду УКТ ЗЕД на автомобіль HYUNDAI SONATA та просить суд вважати таким, який відображений у митній декларації -8703 23 19 10. До заяви додано Висновок експерта Одеської регіональної торгово-промислової палати № НП-1565 від 20.04.2005 року;
- Заяву про віднесення судового збору за рахунок приватного підприємства «Евро-Моторс-2».
У судовому засіданні від 28.07.2006 року відповідач надав до господарського суду відзив на позовну заяву, у якому вважає, що позовні вимоги приватного підприємства «Евро-Моторс-2»задоволенню не підлягають.
Розглянувши матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи та заслухавши представника позивача та відповідача, суд, встановив.
17.02.2005 року між ТОВ «Центр Авто»(м. Краснодар, Російська Федерація) -Продавець та ПП «Евро-Моторс-2»(м. Іллічівськ, Україна) -Покупець, було укладено контракт № 1, згідно з умовами якого, Продавець зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та сплатити нові автомобілі (товар), на умовах «ЕХW, м. Таганрог», відповідно до специфікації на кожну поставку, яка є невід'ємною частиною вищевказаного контракту.
На виконання п.1.1 контракту від 17.02.2005 року за № 1 ТОВ «Центр-Авто»поставило ПП «Евро-Моторс-2»автомобілі у кількості 8 одиниць:
l.Hyundai Accent 2005 року випуску, номер кузова X 7 MCF 41 GP 5 М037473, номер двигуна G 4EC 5049621, код 8703.22.10.00, об'єм двигуна -1495;
2. Hyundai Accent, 2005 року випуску, номер кузова X 7 MCF 41 GP 5 М037478, номер двигуна G 4EC 5049492, код 8703.22.10.00, об'єм двигуна - 1495;
3. Hyundai Accent, 2005 року випуску, номер кузова X 7 MCF 41 GP 5 М037484, номер двигуна G 4EC 5061432, код 8703.22.10.00, об'єм двигуна - 1495;
4. Hyundai Accent, 2005 року випуску, номер кузова X 7 MCF 41 GP 5 А036924, номер двигуна G 4EC 4021635, код 8703.22.10.00, об'єм двигуна - 1495;
5. Hyundai Accent, 2005 року випуску, номер кузова X 7 MCF 41 GP 5 А036955, номер двигуна G 4EC 5039230, код 8703.22.10.00, об'єм двигуна - 1495;
6. Hyundai Accent, 2005 року випуску, номер кузова X 7 MCF 41 GP 5 А036964, номер двигуна G 4EС 5039030, код 8703.22.10.00, об'єм двигуна - 1495;
7. Hyundai Accent, 2005 року випуску, номер кузова X 7 MCF 41 GP 5 А036967, номер двигуна G 4EC 5047157, код 8703.22.10.00, об'єм двигуна - 1495;
8. Hyundai Sonata, 2005 року випуску, номер кузова X 7 MEN 41 ВР 5 А010056, номер двигуна G 4 JP 5172953, код 8703.23.19.10, об'єм двигуна - 1997.
Згідно акту експертизи Таганрогської міжрайонної торгово-промислової палати за № 085 01 00861 від 19.04.2005 року, вищезазначені автомобілі російського походження.
Крім того, Сертифікатом про проходження товару форми СТ-1, виданого 19.04.2005 року Таганрогською міжрайонною торгово-промисловою палатою за № 5055530, засвідчено, що зазначені вище автомобілі вироблені в Російської Федерації.
При надходженні товару на територію України 12.05.2005 року було проведене митне оформлення зазначених автомобілів відповідно до митних декларацій:
500040000/5/011517;
500040000/5/011521;
500040000/5/011518;
500040000/5/011522;
500040000/5/011519;
500040000/5/011523;
500040000/5/011520;
500040000/5/011524,
в яких зазначено, що відправником є ТОВ «Центр-Авто», країна відправник -Російська Федерація, особа відповідальна за фінансове врегулювання -ПП «Евро-Моторс -2», товари -8 одиниць автомобілів Хенде (Hyundai)/
При митному оформленні ПП "ЕВРО - Моторс - 2" було надано контракт № 1 від 17.02.2005 року, специфікація, сертифікат відповідності, сертифікат походження товарів форми СТ - 1 № 5055530 від 19.04.2005 року, Акт експертизи № 085 01 00861 від 19.04.2005 року, довідка автотоварознавчого дослідження № 7773 від 06.05.2005 року, спеціальна ліцензія Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України на імпорт № 0061335СП000065 від 21.04.2005 року.
При цьому було умовно нараховане мито у загальному розмірі 83989 грн. 20 коп. та ПДВ - 16797 грн. 78 коп.
29.07.2005 року Одеська митниця, керуючись ст. ст. 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 «про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»направила на адресу позивача податкові повідомлення від 29.07.2005 року за № 1 на суму податкового зобов'язання на ввізне мито в розмірі - 83998,90 грн. та № 2 на суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі - 16797,78 грн.
Не погоджуючись із прийнятими Одеською митницею податковими повідомленнями від 29.07.2005 року за № 1 на суму податкового зобов'язання на ввізне мито в розмірі - 83998,90 грн. та № 2 на суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі - 16797,78 грн., позивач звернувся до господарського суду Одеської області із позовом про визнання означених податкових повідомлень Одеської митниці недійсними.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України»№ 1906-IV від 29 червня 2004 року, - чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Статтями 26 та 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів встановлено, що кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен ними добросовісно виконуватись. Учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору.
Відповідно до ст. 1 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.1993 року (набрала чинності з 29.03.94 року, - Лист ДМСУ № 25/4-14-35/11841-ЕП від 29.09.2004 року), - договірні Сторони не застосовуватимуть мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив на експорт та/або імпорт товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони.
Для цілей цієї Угоди та на період її дії під товарами, що походять з території Договірної Сторони, маються на увазі товари:
а) повністю вироблені на території Договірних Сторін та/або
б) піддані переробці на території Договірних Сторін з використанням сировини, матеріалів і комплектуючих виробів з третіх країн, що змінили в зв'язку з цим приналежність по класифікації товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), заснованій на Гармонізованій Системі описування та кодування товарів і Комбінованій тарифно-статистичній номенклатурі Європейського економічного співробітництва, виходячи з чотирьох перших знаків та/або
в) вироблені з використанням зазначених в п. "б" сировини, матеріалів та комплектуючих виробів за умови, що їх сукупна вартість не перевищує фіксованої долі експортної ціни товарів, що реалізуються.
Згідно зі ст. 2 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.1993 року, - договірні Сторони не будуть прямо або побічно обкладати товари, по відношенню до яких діє ця Угода, внутрішніми податками або зборами, що перевищують відповідні податки або збори, якими обкладаються аналогічні товари внутрішнього виробництва або товари, що походять з третіх країн.
Постановою Кабінету Міністрів від 12.12.2002 року № 1864 затверджено «Порядок визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України»(«Порядок»).
Відповідно до Порядку для визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, у разі, коли міжнародним договором, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Митним кодексом України та цим Порядком, застосовуються правила міжнародного договору (п. 1 Порядку).
Відомості про країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, зазначаються в митній декларації, яка подається митному органу під час здійснення митного оформлення у визначеному законодавством порядку та випадках (п. 3 Порядку).
Згідно з п. 4 Порядку, - Декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару (далі - сертифікат) чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей.
Подання сертифіката є обов'язковим у випадках, передбачених Митним кодексом України.
Відповідно до Рішення Співдружність Незалежних Держав (СНД) про Правила визначення країни походження товарів від 30.11.2000 року (набуло чинності для України 21 грудня 2001 року), - "сертифікат про походження товару" - документ, що однозначно свідчить про країну походження товару, виданий органом держави-експортера, уповноваженим відповідно до національного законодавства.
19.04.2005 року Таганрогською міжрайонною торгівельно-промисловою палатою, Росія, було складено Акт експертизи № 085 01 00861 для оформлення сертифікату про походження товару.
Згідно з Актом експертизи № 085 01 00861 для оформлення сертифікату про походження товару та Сертифікатом про походження товару СТ-1 № 5055530 від 14.04.2005 року Таганрогської міжрайонної торгівельно-промислової палати, Росія, - всі товари (8 автомобілів Хенде) повністю вироблені або піддані достатній переробці в Російській Федерації та всі вони відповідають вимогам походження, встановленим у відношенні таких товарів.
Отже, ПП "ЕВРО - Моторс -2" не повинно було сплачувати мито, податки та збори за придбані по контракту № 1 від 17.02.2005 року автомобілі із походженням з Російської Федерації.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 71 КАС України, - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак жодного доказу на підтвердження правомірності прийнятого Одеською митницею податкових повідомлень № 1 та № 2 від 29.07.2005 року, останнім до господарського суду надано не було.
В своїй позовній заяві позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення Одеської митниці від 29.07.2005 року за № 1 на суму податкового зобов'язання на ввізне мито в розмірі - 83998,90 грн. та № 2 на суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі - 16797,78 грн., що безпосередньо не передбачено ч. 4 ст. 105 та п/п. 1 -8 ч. 2 ст. 162 КАС України.
Разом з тим,
- Згідно з ч. 4 ст. 105 КАС України, - позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
- Відповідно до абзацу 10 ч. 2 ст. 162 КАС України, - суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення прийняті Одеською митницею всупереч положенням Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.1993 року, згідно якої договірні сторони не застосовують мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив на експорт або імпорт товарів, що походять із митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної сторони, - позовні вимоги ПП «Евро-Моторс-2»щодо визнання недійсними податкових повідомлень Одеської митниці від 29.07.2005 року за № 1 на суму податкового зобов'язання на ввізне мито в розмірі - 83998,90 грн. та № 2 на суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі - 16797,78 грн., обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами, відповідають чинному законодавству України, отже підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок позивача згідно його заяви від 28.07.2006 року.
Керуючись ст. ст. 87, 94, 159,163, розділом 7 (п. 6) КАС України, суд -
1.
Позов задовольнити повністю.
2.
Визнати недійсними податкові повідомлення Одеської митниці від 29.07.2005 року за № 1 на суму податкового зобов'язання на ввізне мито в розмірі - 83998,90 грн. та № 2 на суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі - 16797,78 грн.
Постанову може бути оскаржено в порядку ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Суддя Семенюк Г.В.