вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" вересня 2017 р. Справа № 911/2530/17
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт-Фортуна К»
про стягнення 145 762,86 грн.
за участю представників сторін :
позивач - 1) ОСОБА_1, особисто;
2) ОСОБА_2, предст. за дов. від 28.08.2017;
відповідач - не з'явився.
суть спору:
До господарського суду Київської області звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт-Фортуна К» (відповідач) про стягнення 145 762,86 грн. заборгованості за Договором перевезення від 01.03.2016р., які складаються з 128 100,00 грн. боргу, 5 118, 74 грн. пені, 4 928, 12 грн. інфляційних втрат, 1 211,00 грн. 3% річних, 6 405,00 грн. штрафу.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.08.2017 порушено провадження у справі № 911/2530/17 та призначено до розгляду на 18.09.2017.
Від позивача, на виконання вимог ухвали суду, було подано додаткові докази, які суд залучив до матеріалів справи.
На підставі ухвали суду від 18.09.2017 було відкладено розгляд справи на 29.09.2017.
Відповідач вдруге не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання 29.09.2017, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та завчасно за адресою зазначеною в позовній заяві та у Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надсилав, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та відзив на позовну заяву не надав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Аналогічна правова позиція зазначена в п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Частиною 1 статті 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 29.09.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -
встановив:
01 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біріт - Фортуна К» (замовник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) було укладено договір №5, відповідно до умов якого перевізник зобов'язувався надавати послуги з перевезення продукції сільського господарства - зібраного врожаю зернових насипом (навалом) без тари - з об'єктів (полів) замовника, а замовник оплачувати їх вартість.
Вартість послуг згідно із п.2.2.1 та 2.2.2 Договору становить 200 000,00 грн. (орієнтовна ціна). Остаточна ціна цього Договору визначається на підставі складених сторонами виконавчих документів.
Як вбачається з матеріалів справи та про що зазначає позивач, послуги ним були надані в повному обсязі, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 1 від 28 лютого 2017 року, який підписаний та скріплений печатками сторін.
Однак, зі слів позивача, зазначені послуги відповідачем не оплачені, у зв'язку з чим на момент подачі позову заборгованість відповідача склала 128 100,00 грн.
У відповідності до приписів ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до п. 4.3 Договору замовник оплачує фактично виконані перевезення за Договором протягом 30 банківських днів після підписання сторонами актів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок перевізника.
Пунктом 3.2.3 договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний розрахуватись з перевізником в повному обсязі за виконані перевезення згідно з актом виконаних робіт у строк, визначений Договором.
З метою досудового врегулювання спору, на адресу ТОВ «Біріт-Фортуна К» було направлено претензію з вимогою погасити наявну заборгованість за надані послуги, яка залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.
Зважаючи на те, що факт надання послуг підтверджується поданим Актом здачі-прийняття робіт, що свідчить про прийняття таких послуг відповідачем, строк оплати щодо якого настав, доказів оплати останнім не надано, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 128 100, 00 грн. є обґрунтованою та правомірною.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 118, 74 грн. (за загальний період з 14.04.2017-07.08.2017) та 5% штрафу в розмірі 6405,00грн., нараховані у відповідності до п. 5.2 договору.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно п. 5.2. Договору, за невиконання грошових зобов'язань перевізник має право стягнути з замовника неустойку в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, за кожний день прострочення платежу, в разі прострочення платежу понад 10 банківських днів - штраф в розмірі 5% від суми простроченої заборгованості.
Тобто, умовами договору поставки передбачено застосування разом пені та штрафу як видів цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за порушення строків оплати товару.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Аналогічна правова позиція щодо неможливості одночасного стягнення пені та штрафу за один вид порушення зобов'язання викладена в постанові Верховного суду України від 21.10.2015 по справі № 6-2003цс15.
Відповідно до ст. 11128 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
З огляду на вказані обставини, суд прийшов до висновку, що в задоволенні штрафу в розмірі 6405,00 грн. слід відмовити та з відповідача підлягає до стягнення лише пеня за несвоєчасну оплату товару.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Так, позивач просить стягнути з відповідача 5 118, 74 грн. пені за період з 14.04.2017-07.08.2017.
Як встановлено умовами договору, сторонами передбачено відстрочка платежу - 30 банківських днів після підписання акту (п. 4.3). Так, як зазначалось вище акт підписано сторонами - 28.02.2017, а відтак термін оплати наданих послуг сплив - 11.04.2017, у зв'язку з чим з 12.04.2017 відповідач є таким, що порушив оплату грошового зобов'язання.
При цьому, оскільки заявлений позивачем період для стягнення неустойки починається з 14.04.2017, а у суду відсутнє право виходити за межі заявлених вимог, як це зазначено в ст. 83 ГПК України та збільшувати вказаний період, здійснивши розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга-Закон", із застосуванням облікової ставки НБУ, за заявлений позивачем період, судом та встановлено, що пеня в розмірі 5118,74 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача 1211,00 грн. 3% річних (за загальний період з 14.04.2017-07.08.2017) та 4928,12 грн. інфляційних втрат (за загальний період з квітня 2017 по липень 2017), нарахованих на прострочену заборгованість відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», встановив, що заявлені до стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі в сумах 1 211,00 грн. та 4 928,12 грн. відповідно.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт-Фортуна К» заборгованості за надані послуги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню 128 100,00 грн. боргу, 5 118, 74 грн. пені, 4 928, 12 грн. інфляційних втрат, 1 211,00 грн. 3% річних. В іншій частині позову суд відмовляє.
Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт-Фортуна К» (08645, Київська область, Васильківський р-н, с. Кодаки, вул. Леніна,119а, код ЄДРПОУ 38268121) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09601, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) - 128 100 (сто двадцять вісім тисяч) грн. 00коп. боргу, 5 118 (п'ять тисяч сто вісімнадцять) грн. 74 коп. пені, 4 928 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 00 коп. 3% річних, 2090 (дві тисячі дев'яносто) грн. 37 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дата підписання повного тексту рішення 10.10.2017
Суддя О.В. Щоткін