"09" жовтня 2017 р.Справа № 915/901/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бєляновського В.В.,
суддів: Жекова В.І., Лавриненко Л.В.
при секретарі - Колбасовій О.Ф.
за участю представників:
Від Компанії МОНДЖАСА А/С:Дерус І.А., ОСОБА_1
Від Компанії КОРОНІЯ ШИПІНГ КО ЛТД: не з'явився
Від Компанії НТЛ ШИПІНГАБ: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Компанії МОНДЖАСА А/С (MONJASA A/S), Фредерісія, Данія
на ухвалу господарського суду Миколаївської області
від 07 вересня 2017 року № 915/901/17
за заявою: Компанії МОНДЖАСА А/С (MONJASA A/S)
до:
1. Компанії КОРОНІЯ ШИПІНГ КО ЛТД (KORONIA SHIPPING CO LTD), Афіни, Греція;
2. Компанії НТЛ ШИПІНГАБ (NTL SHIPPING AB), Стокгольм, Швеція,
про вжиття запобіжних заходів
Компанія МОНДЖАСА А/С звернулася до господарського суду Миколаївської області із заявою про вжиття запобіжних заходів, в якій просила суд без повідомлення осіб, щодо яких заявник просить вжити запобіжні заходи, розглянути заяву та вжити запобіжні заходи шляхом накладення арешту на судно «ST.GEORRGE» (IMO 9437517), зареєстроване під прапором держави - Багамські острови, власником якого є компанія КОРОНІЯ ШИПІНГ КО ЛТД (KORONIA SHIPPING CO LTD), яке знаходиться в акваторії Спеціалізованого морського порту «Ольвія», шляхом його затримання.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.09.2017 року (суддя - Коваль Ю.М.) в задоволенні заяви компанії MONJASA A/S (Монджаса А/С) про вжиття запобіжних заходів у вигляді накладення арешту на судно відмовлено.
В апеляційній скарзі компанія МОНДЖАСА А/С просить зазначену ухвалу скасувати. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням господарським судом першої інстанції норм процесуального права, що містяться в розділі V-1 «Запобіжні заходи» ГПК України, а також невідповідністю викладених в ухвалі висновків місцевого суду обставинам справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників заявника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, звернувшись до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів без повідомлення осіб, щодо яких просить вжити запобіжні заходи, шляхом накладення арешту на судно «ST.GEORGE» (IMO 9437517), зареєстроване під прапором держави - Багамські острови, заявник зазначає про наявність у компанії КОРОНІЯ ШИПІНГ КО ЛТД та компанії НТЛ ШИПІНГАБ заборгованості перед компанією МОНДЖАСА А/С у сумі 43 227 дол. США за поставку палива на судно «ST.GEORGE».
Відповідно до ст. 43-1 ГПК України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття, передбачених ст. 43-2 ГПК України, запобіжних заходів до подання позову.
Одним із видів запобіжних заходів, за змістом ч. ст. 43-2 ГПК України, є накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.
Таким чином, запобіжні заходи забезпечують вимогу, яка ще не оформлена у вигляді позову, та надають додаткову гарантію збереження доказів чи запобігання порушення права.
Вирішуючи питання про необхідність вжиття запобіжних заходів, господарський суд повинен встановити підстави вжиття запобіжних заходів, а саме: обставини, які викликають у заявника побоювання, що подача потрібних для нього доказів стане згодом неможливою чи утрудненою; обставини, які підтверджують порушення прав заявника, або його уявлення про загрозу порушення цих прав та реальність такої загрози. При цьому заінтересована особа повинна довести необхідність терміновості вжиття запобіжних заходів, тобто необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову.
Заявник має подати докази, достатні для впевненості в тому, що його право порушується або невідворотно буде порушено.
У вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3; імовірності настання обставин, зазначених у статті 43-1; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжних заходів, і знаходиться в неї або в інших осіб, призначене забезпечити відновлення порушеного права під час виконання рішення суду.
За визначенням ч. 1 ст. 1 ГПК України запобіжні заходи повинні виконувати превентивну функцію, тобто запобігати правопорушенням, але із названих в ст. 43-2 ГПК України заходів лише накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжних заходів, і знаходиться в неї або в інших осіб, може в точному значенні цього слова запобігти правопорушенню.
Арешт може бути накладений на будь-яке майно, зокрема й те, яке не пов'язане із тим порушенням права або загрозою порушення, яке зазначено в заяві. Тобто законодавець не обмежує кола речей, на які може бути накладено арешт. Накладання арешту на грошові кошти як запобіжний захід не допускається.
Особливості арешту суден викладені в Кодексі торговельного мореплавства України (далі - КТМ). Відповідно до ст. 41 КТМ арешт судна означає будь-яке затримання суд на або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення мор ських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в мор ському порту України.
Відповідно до ст. 42 КТМ судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв'язку, зокрема, з постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його.
Однак слід мати на увазі що, відповідно до ст. 14 КТМ правила КТМ щодо арешту суден застосовуються лише до суден, що зареєстровані в Україні.
Положеннями Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952р. визначено, що судно, яке ходить під прапором однієї із Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь - якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портова або докова влада згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції(ст. 2).
Відповідно до ч. 3 ст. 43-3 ГПК України після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову, тобто застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду та задоволення законних вимог позивача.
Разом з тим, матеріали заяви не містять доказів на підтвердження дійсної необхідності вжиття запобіжних заходів, оскільки заявником не доведено невизнання компаніями КОРОНІЯ ШИПІНГ КО ЛТД та НТЛ ШИПІНГАБ свого обов'язку оплатити вартість палива, поставленого заявником, або вжиття вказаними компаніями заходів, спрямованих на уникнення виконання зобов'язань та відповідальності. Необхідність застосування запобіжних заходів заявником зводиться до доведення самого факту правопорушення та фактичного розміру заборгованості, що не підпадає під ознаки статті 43-1 ГПК України.
У доданих до заяви матеріалах відсутні докази того, що судно «ST.GEORGE» є єдиним майном компаній КОРОНІЯ ШИПІНГ КО ЛТД та НТЛ ШИПІНГАБ, а також докази того, що вживаються заходи до залишення судном території України.
На підставі вищевикладеного апеляційним судом установлено, що скаржником, з урахуванням поданих ним разом із заявою матеріалів і доказів, не доведено необхідності вжиття запобіжних заходів (необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову), а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обставини, викладені в заяві компанії МОНДЖАСА А/С не можуть бути підставою для винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів.
При цьому колегія суддів також відзначає, що заява про вжиття запобіжних заходів подана без дотримання особливостей, визначених КТМ України. З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду про відсутність фактичних підстав для задоволення заяви про вжиття запобіжних заходів є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування винесеної у справі ухвали місцевого суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 43-8, 99, 101-106 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд
Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 07 вересня 2017 року у справі № 915/901/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Компанії МОНДЖАСА А/С (MONJASA A/S) - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Жеков В.І.
ОСОБА_2