04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" жовтня 2017 р. справа№ 910/14014/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Власова Ю.Л.
при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.
за участю представників: позивача - Кучерявий Д.В.
відповідача-1 - не з'явилися
відповідача-2 - Білічак Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс"
на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.08.2017 р.
у справі № 910/14014/17 (суддя - Сташків Р.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - бурове обладнання (Україна)"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс"
про визнання недійсними правочину та рішення загальних зборів
У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскавері - бурове обладнання (Україна)" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - відповідач-2) про:
- визнання недійсним правочину Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" щодо звернення стягнення на предмет застави за договором застави корпоративних прав - права на частку в статутному капіталі ТОВ "Діскавері - Завод бурового обладнання" розміром 99,999 відсотки шляхом набуття предмету застави у власність;
- визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання", оформлені протоколом № 09/08/17 від 09.08.2017 р.
В процесі розгляду справи місцевим судом від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" вчиняти будь-які дії, в тому числі правочини, що спрямовані на набуття, відчуження чи обтяження корпоративних прав (частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" та вносити будь-які зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Ухвалою Господарського м. Києва від 28.08.2017 р. у справі № 910/14014/17 було задоволено заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" вчиняти будь-які дії, в тому числі правочини, що спрямовані на набуття, відчуження чи обтяження корпоративних прав (частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" та вносити будь-які зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.08.2017 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що обраний в оскаржуваній ухвалі захід забезпечення позову не забезпечує виконання рішення суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" та призначено на 05.10.2017 р.
В засідання суду, призначене на 05.10.2017 р., представник відповідача-1 не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення. Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.
Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що з огляду на приписи ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Таким чином, враховуючи обмеження строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду досить коротким терміном та відсутність в матеріалах справи будь-яких заяв чи клопотань про продовження строку такого розгляду відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, дана постанова приймається за відсутності представника відповідача-1, який не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а також за наявними в матеріалах даної справи документами. До того ж, подальше відкладення розгляду скарги може призвести до порушення процесуальних строків розгляду такої скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Зі змісту наведених норм вбачається, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент подання позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення господарського суду та невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до п. п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Також, відповідно до абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом ч. ч. 8, 9, 10 ст. 67 ГПК України господарський суд, який розглядає спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, може винести ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства в частині зміни розміру статутного капіталу. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, заборона вчиняти дії має стосуватися лише пакета акцій, безпосередньо пов'язаного з предметом спору.
Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що 09.08.2017 р., з порушеннями процедури скликання та проведення, було проведено загальні збори учасників товариства відповідача-1, на яких не були присутні жоден з дійсних на момент проведення загальних зборів учасників товариства, а саме позивач, якому належить частка у розмірі 99,999% статутного капіталу товариства та громадянка України ОСОБА_4, якій належить частка у розмірі 0,001% статутного капіталу товариства. Єдиною особою, яка брала участь у загальних зборах був відповідач-2, який, відповідно до протоколу загальних зборів від 09 серпня 2017 року № 09/08/17, володіє часткою у розмірі 99,999% статутного капіталу товариства, і ця частка набута у зв'язку із зверненням стягнення на виконання умов договору застави корпоративних прав (права на частку в статутному капіталі відповідача-1) від 30.08.2012 р.
Вказане в протоколі звернення стягнення на предмет застави, за твердженням позивача, не відбулося, тому відповідач-2, на думку позивача, не набув права власності на предмет застави - корпоративні права в товаристві, і також відсутній будь-який юридичний факт, який засвідчував би набуття відповідачем-2 права на участь у товаристві.
Відтак, позивач вважає, що відповідач-2 протиправно, за відсутності належних повноважень, прийняв на загальних зборах ряд рішень, якими завдав значного майнового впливу на діяльність товариства, і вже 10.08.2017 р. відповідні зміни згідно вказаного рішення були зареєстровані Приватним нотаріусом Львівського МНО Барбуляк Х.М. у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Після реєстрації ТОВ «ФК «Фактор Плюс» в якості учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання", на думку позивача, було вчинено наступні дії: здійснено спробу змінити картки із зразками підписів в обслуговуючому банку; заблоковано доступ керівника до електронного кабінету платника податків; не здійснювалося належного поштового зв'язку з відповідачем-1; 16.08.2017 р. відбулася спроба незаконного доступу до приміщень, що належать відповідача-1 і орендуються третіми особами; відбулося втручання в документообіг відповідача-1 шляхом видачі ряду наказів.
Зазначене підтверджується, зокрема, наказом про призначення директора від 09.07.2017 р., виданого на підставі протоколу від 09.08.2017 р., вимогою до головного управління регіональної статистики про надання фінансової звітності товариства, підписаною ОСОБА_6, що діє як директор на підставі протоколу від 09.08.2017 р., наказом про проведення інвентаризації та забезпечення передачі справ від 14.08.2017 р., підписаний ОСОБА_6, що діє як директор на підставі протоколу від 09.08.2017 р.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що забезпечення цього позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" вчиняти будь-які дії, в тому числі правочини, що спрямовані на набуття, відчуження чи обтяження корпоративних прав (частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" не призведе до порушення прав відповідачів, та припинення їх господарської діяльності. Також колегія суддів вважає, що зазначене забезпечення позову необхідне, оскільки у разі задоволення позову виконання рішення суду може бути утруднене.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" вчиняти будь-які дії, в тому числі правочини, що спрямовані на набуття, відчуження чи обтяження корпоративних прав (частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" та вносити будь-які зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання" до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, судові витрати за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 66, 67, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.08.2017 р. у справі № 910/14014/17 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/14014/17 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
Ю.Л. Власов