04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" вересня 2017 р. Справа№ 925/382/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Іоннікової І.А.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 26.09.2017 року
розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства «Райліс» на рішення господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року
у справі № 925/382/17 (суддя - Довгань К.І.)
за позовом Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чорнявської сільської ради Черкаського району
до Спеціалізованого комунального підприємства «Райліс»
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної екологічної інспекції у Черкаській області
про стягнення 42 883 грн. 19 коп.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року у справі № 925/382/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Спеціалізованого комунального підприємства «Райліс» 42 883,19 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам: 50 % стягнутої суми в розмірі 21441,60 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету Чорнявської сільської ради; 20% стягнутої суми в розмірі 8 576,63 грн. до спеціального фонду обласного бюджету Черкаської області; 30 % стягнутої суми в розмірі 12 864,96 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України. Стягнуто з Спеціалізованого комунального підприємства «Райліс» на користь прокуратури Черкаської області судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Спеціалізоване комунальне підприємство «Райліс» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року у справі № 925/382/17, оскаржуване рішення скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким в задоволення позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., суддів: Тарасенко К.В., Іоннікової І.А. відновлено Спеціалізованому комунальному підприємству «Райліс» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року та справу № 925/382/17 призначено до розгляду.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.09.2017 року у зв'язку з перебування судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року апеляційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства «Райліс» по справі № 925/382/17 прийнято до провадження у визначеному складі суду.
У відзиві на апеляційну скаргу Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і таким, що ґрунтується на нормах закону.
У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представники скаржника надали суду свої пояснення в яких підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Прокурор у судових засіданнях також надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти поданої апеляційної скарги на підставі доводів викладених у відзиві на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Прокурор просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 11.05.2017 року, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Представники Чорнявської сільської ради Черкаського району, Державної екологічної інспекції у Черкаській області у судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи позивач та третя особа були повідомлені належним чином про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи викладене, заслухавши думку прокурора та представників відповідача, що з'явились у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Чорнявська сільська рада Черкаського району та Державна екологічна інспекція у Черкаській області про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Участь позивача та третьої особи у судовому засіданні 26.09.2017 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та про витребування додаткових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.1 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, та за клопотанням скаржника у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду вже продовжувався.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.
Застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції у листопаді 2015 року невстановленими особами на земельній лісовій ділянці, яка перебуває в постійному користуванні СКП «Райліс» (квартал 62 виділ 23), яка розташована в адміністративних межах Чорнявської сільської ради Черкаського району, було скоєно незаконну рубку дерев породи сосна звичайна у кількості 16 штук.
На місце події було здійснено виїзд комісії в складі головного лісничого СКП «Райліс» ОСОБА_2, старшого майстра лісу дільниці № 2 ОСОБА_3 та майстра заготівлі лісу ОСОБА_4 та встановлено факт незаконної порубки лісонасаджень. Комісією 30.11.2015 року складено відповідний акт, яким зафіксовано факт незаконної порубки лісонасаджень у кількості 16 дерев породи сосни звичайної.
Загальний розмір шкоди завданої природному навколишньому середовищу самовільною порубкою лісонасаджень, відповідно до розрахунку складеного Державною екологічною інспекцією у Черкаській області від 27.03.2017 року, станом на день виявлення самовільної порубки складає 42 883,19 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що СВ Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області за заявою СКП «Райліс» розпочато досудове розслідування за № 12015250270001624 від 19.12.2015 року за фактом незаконної порубки лісонасаджень, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України.
Разом з тим, 26.02.2016 року вказане кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України було закрите. Осіб, які могли б вчинити дане кримінальне правопорушення в ході досудового розслідування встановлено не було.
Сума збитків, завдана незаконною порубкою лісонасаджень в адміністративних межах Чорнявської сільської ради Черкаського району на земельній лісовій ділянці, яка перебуває в постійному користуванні відповідача підтверджена актом ревізії кварталу 62 виділ 23 від 30.11.2015 року, відомістю переліку самовільно зрубаних дерев та довідкою про таксову вартість.
За правилами частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 Лісового кодексу України). Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень (пункт 5 статті 64 Лісового кодексу України). Завданнями контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є: забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення (стаття 93 Лісового кодексу України).
Статтею 69 Лісового кодексу України визначено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, дозвіл на вирубку дерев на території лісових насаджень відповідачу не видавався.
За змістом статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати, шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Статтями 19, 64 і 86 Лісового кодексу України встановлено, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони і захисту лісів, серед інших, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, відповідно до статуту СКП «Райліс» затвердженого рішенням районної ради № 7-12/VI від 10.06.2011 (далі - Статут), підприємство є юридичною особою з дня його державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, а також печатку із своїм найменуванням, штампи, бланки та інші реквізити.
Підприємство діє на принципах господарської самостійності та самоокупності, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності, виконання зобов'язань перед партнерами і територіальною громадою Черкаського району. Підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном, на яке відповідно до чинного законодавства України може бути звернене стягнення.
Так, п. 2.2 Статуту встановлено, що предметом діяльності підприємства є, у тому числі охорона лісового і земельного фонду.
Отже, як вірно вказав місцевий господарський суд, факт виявлення незаконної порубки лісу з однієї сторони та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення, свідчить про незабезпечення відповідачем належної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконну порубку лісу та відповідно завдано шкоди навколишньому природному середовищу.
За правилами пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не довів суду відсутність у нього таких елементів складу правопорушення як неправомірна (протиправна) поведінка заподіювача шкоди.
При цьому, судова колегія зазначає, що при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев) (при цьому такі особи не встановлені), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.
Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України зокрема у своїх постановах від 09.02.2016 року у справі № 907/556/15, від 02.11.2016 року у справі № 910/4796/16 та від 26.01.2017 року у справі № 927/677/16.
За вищенаведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, про задоволення позову Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чорнявської сільської ради Черкаського району про стягнення з Спеціалізованого комунального підприємства «Райліс» 42 883,19 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.
Місцевий господарський суд вірно зазначив, що відповідач, як постійний лісокористувач не забезпечив належну охорону лісу.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції Спеціалізованим комунальним підприємством «Райліс» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Спеціалізованого комунального підприємства «Райліс» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства «Райліс» на рішення господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року у справі № 925/382/17 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року у справі № 925/382/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 925/382/17 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.А. Гончаров
І.А. Іоннікова