Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" жовтня 2017 р.Справа № 922/1554/17
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Байбак О.І.
судді: Сальнікова Г.І. , Прохоров С.А.
при секретарі судового засідання Рученко К.Д.
розглянувши справу
за позовом Комунального підприємтсва "Харківводоканал", м. Харків
до Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
про стягнення 896512,55 грн.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 01.01-14/122-17 від 11.01.2017 р.);
ОСОБА_3 (довіреність № 7212 від 13.12.2016 р.);
ОСОБА_1 (довіреність № 7209 від 13.12.2016 р.);
відповідача ОСОБА_4 (довіреність № 01-16юр/6868 від 12.09.2016 р.).
Комунальне підприємство "Харківводоканал", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (в редакції заяви про уточнення позовних вимог (вх. № 21283 від 29.06.2017 р.), в якій просить суд стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 589638,05 грн. збитків та 325427,72 грн. двократної вартості недовідпущеної електричної енергії.
Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання перед позивачем та незаконно припинив електропостачання об'єктам підприємства відповідача, які входять до єдиної технологічної системи водопостачання, без урахування вимоги законодавства в частині підстав та порядку застосування такої оперативно-господарської санкції, чим завдав відповідачу збитків. Також позивач зазначає, що в зв'язку з безпідставним припиненням енергопостачання відповідач на підставі ч. 13 ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» зобов'язаний відшкодувати позивачу двократну вартість недопоставленої електроенергії за період відсутності електропостачання на вищевказаних об'єктах підприємства позивача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.05.2017 р. порушено провадження по справі № 922/1554/17 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.06.2017 р.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2017 р. для розгляду справи призначено колегію суддів.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 18.07.2017 р., для розгляду справи № 922/1554/17 визначено персональний склад колегії суддів: головуючий суддя Байбак О.І., судді Сальнікова Г.І., Прохоров С.А.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.07.2017 р. справу призначено до розгляду на 09.08.2017 р.
В судових засіданнях 09.08.2017 р., 05.09.2017 р. та 18.09.2017 р. оголошувалась перерва.
Ухвалою господарського суду від 18.09.2017 р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів за відповідним клопотанням позивача.
В процесі розгляду справи відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. № 19172 від 12.06.2017 р.), в якому просить суд застосувати спеціальну позовну давність в один рік та відмовити у позові повністю. В обґрунтування своїх відзиву відповідач посилається на те, що укладені між сторонами договори на постачання електроенергетики та положення ст. 24 Закону України “Про електроенергетику”, п. 7.5. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 передбачають право енергопостачальної організації обмежити/припинити електропостачання споживача (позивача), зокрема, за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії, не встановлюючи виключення для об'єктів питного водопостачання та водовідведення, тоді як станом на момент відключення заборгованість позивача перед позивачем за укладеними між сторонами договорами була наявною та становила досить значну суму; що позивач не мав будь-яких заперечень стосовно відключення об'єктів та направив на адресу позивача відповідний лист від 05.12.2016 р. № 6994, тобто, на думку відповідача, припинення електропостачання позивачу відбулося в законний спосіб та за відсутності претензій та заперечень з боку останнього; що системний аналіз положень ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» свідчить про те, що покладення на відповідача у вигляді сплати двократної вартості недопоставленої електроенергії можливий за наявності його вини, тоді як вина відповідача в такому відключенні відсутня; що позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення двократної вартості недопоставленої електроенергії щодо об'єктів по вул. Осипенко, 10 та Універститетська, 37/39 пропустив встановлений законом спеціальний строк позовної давності; що оскільки між сторонами існують договірні відносини, зазначене унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень ст. 1166 ЦК України, на яку посилається позивач; що позивач зазначаючи про те, що він поніс певні витрати на придбання автономних електростанцій не дав суду жодних доказів розроблення та узгодження з відповідачем, як електропередавальною організацією, інструкцію про порядок включення цих станцій в роботу та положення про взаємовідносини з електропередавальною організацією, як того вимагають Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені Наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 р. № 258.
Позивач надав суду письмові пояснення на відзиві відповідача (вх.. № 20983 від 26.06.2017 р.) в якому зокрема зазначає, що станом на момент відключення сума заборгованості позивача перед позивачем за спожиту електроенергію була спірною та відповідний спір знаходився на розгляду у судах, що з урахуванням вимог п. 6.4.2 Правил користування електричною енергією не давало відповідачу права на відключення об'єктів позивача від електропостачання; що у рішенні господарського суду Харківської області від 31.10.2016 р. по справі № 922/470/16 суд зазначив, що дії відповідача по припиненню або обмеженню електропостачання об'єктів позивача є зловживанням правом, оскільки характеризуються ознаками цивільного правопорушення; що лист від 05.12.2016 р. № 6994, на який посилається відповідач, в розумінні ст. 32-34 ГПК України є неналежним доказом у даній справі; що позивач в результаті винних дій відповідача, зазнав збитків, а тому має право на їх відшкодування незалежно від наявності договірних відносин.
Відповідач надав суду додаткові письмові пояснення (вх.. № 21597 від 03.07.2017 р.) в яких зазначає про власну правову позицію у спорі по даній справі, та зокрема зазначає, що позивач відповідно до умов укладених між сторонами договорів про постачання електроенергії зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати спожиту електроенергію, проте систематично порушує свої зобов'язання; що посилання позивача на п. 6.42 Правил користування електричною енергією є безпідставними, оскільки вони обмежують право на відключення споживача від електропостачання тільки на період розгляду судом спірних питань щодо актів про порушення споживачем Правил, тобто, на думку відповідача, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин; що позивач не довів факту наявності понесення збитків та вини відповідача в їх заподіянні; що Закон України «Про електроенергетику» (за певним виключенням) втратив чинність з 11.06.2017 р., що в силу положень ч. 2 ст. 5 ЦК України скасовує відповідальність відповідача у вигляді відшкодування двократної вартості недопоставленої електроенергії.
Позивач надав суду письмові пояснення (вх.. № 21594 від 03.07.2017 р.) на яких саме об'єктах було відсутнє електропостачання з 01.11.2016 р. по 31.01.2017 р. через відключення відповідачем електроенергії.
Відповідач надав суду заперечення на заяву про уточнення позовних вимог (вх.. № 22875 від 14.07.2017 р.) та додаткові пояснення (вх.. № 24147 від 28.07.2017 р.) в яких уточнює правову позицію відповідача у даній справі, вважає наданий позивачем розрахунок двократної вартості недопоставленої електроенергії необґрунтованим та безпідставним
Позивач надав суду письмові пояснення (вх.. № 25388 від 07.08.2017 р.) в яких вказує про правомірність здійсненого розрахунку двократної вартості недопоставленої електроенергії.
Відповідач надав суду додаткові письмові пояснення (вх.. № 27669 від 30.08.2017 р.) в яких зазначає, що правомірність правової відповідача у даній справі також підтверджується висновками, викладеним у постановах Вищого господарського суду України від 02.08.2017 р. по справі № 922/2763/16 та від 17.08.2017 р. по справі № 922/4928/15.
Позивач надав суду правову позицію щодо додаткових пояснень відповідача по даній справі (вх.. № 29224 від 11.09.2017 р.) та додаткові пояснення (вх.. № 31995 від 29.09.2017 р.) в яких зокрема зазначає, що відключення об'єктів позивача від енергопостачання мало місце всупереч ухвали господарського суду Харківської області від 19.08.2016 р. по справі № 922/2763/16 якою відповідачу було заборонено здійснювати відключення об'єктів позивача від електропостачання; що згідно з експертним висновком, проведеним в межах справи № 922/470/16 було встановлено, що об'єкти, які відключив відповідач, входять до єдиної технологічної системи водопостачання м. Харкова та Харківської області, тобто їх відключення можуть призвести до порушення екологічних нормативів, мати негативний вплив на стан навколишнього природного середовища, завдати шкоду довкіллю, що також встановлено в судовому рішенні по справі № 922/470/16; що положення Закону України «Про електроенергетику», на які посилається позивач, станом на момент відключення були чинними, а тому, на думку позивача, мають бути застосовані до спірних правовідносин; що відповідач відключаючи відповідні об'єкти зловживав своїм правом на таке відключення.
Відповідач надав суду додаткові письмові пояснення (вх.. № 32349 від 03.10.2017 р.) в яких узагальнив власну правову позицію у спорі по даній справі, та зазначив про недоведеність та безпідставність заявленого позивачем позову.
На судове засідання 03.10.2017 р. прибули представники позивача та відповідача.
Представники позивача наполягають на задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить суд в його задоволенні відмовити.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:
Як свідчать матеріали справи 07.05.2004 між Акціонерною компанією "Харківобленерго (Постачальник) та Комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 4, відповідно до розділу 1 якого Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до умов п. 9.11 договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2004 року, а в частині розрахунків до їх повного завершення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Враховуючи, що жодною із сторін Договору не було заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, Договір був продовжений на 2017 рік.
Відповідно до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 577/11 Комунальне підприємство каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» перейменоване на Комунальне підприємство «Харківводоканал» (Споживач).
На підставі показів розрахункових засобів обліку електричної енергії (у відповідності до додатку 3.1 «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію») оформлюється звіт про обсяг спожитої електричної енергії у формі додатку № 9 до цього Договору (п. 7.3 Договору), зазначений звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період Споживач зобов'язаний щомісяця у встановлений Договором строк надавати Постачальнику (п. 2.2.4 Договору).
Відповідно до п. 2.2.5 Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка 2 «Порядок розрахунків».
Пунктом 1 додатку № 2 «Порядок розрахунків» до договору розрахунковий період сторонами встановлено з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.
Згідно з вимогами п. 5 додатку № 2 «Порядок розрахунків» до Договору остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого Постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 «Відомості про використану електричну енергію».
Для проведення остаточного розрахунку Споживач протягом 3 (трьох) робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі «Харкіенергозбут» рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений Споживачем протягом 5 (пяти) банківських днів з дня його отримання. В разі неявки Споживача для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення.
Згідно з умовами п. п. 2.2.5. Договору Споживач зобов'язується здійснювати оплату вартості електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 «Порядок розрахунку». Також п. 3.1.1 Договору закріплено право Постачальника одержувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію та інші платежі, обумовлені цим Договором.
Відповідно до вимог п. 6.1.3 договору, електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомлення споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі несплати споживачем вартості електроенергії у терміни, встановлені додатком № 2 «Порядок розрахунків».
Крім того, як свідчать матеріали справи, 03.01.2008 року між АК «Харківобленерго» (постачальник) та КП каналізаційного господарства „Харківенергозбут (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 1.01.
Відповідно до розділу 1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.
Додатком № 2 від 01.04.2008 до договору (п. 1) передбачено, що розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.
В пункті 2.3.3 договору відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати позивачу вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами Додатку №2 Порядок розрахунків.
За приписами п. 7.1 договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.
Відповідно до п. 7.2 договору, у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж Електропередавальної організації та споживача, обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та оформлюються додатком №11а Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача (п.6.25 ПКЕЕ).
Додатками № 11а до договору сторони погодили порядок розрахунку втрат електричної енергії в мережах споживача.
В пункті 7.5 договору сторони домовились, що на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка №2 Порядок розрахунків у відповідності до додатку №3.1 Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію, оформлюється звіт про обсяг споживання електричної енергії у формі додатку №9 Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії до цього договору. Також оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію, акт результатів замірів електричної потужності. За наявністю вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.
В пункті 5 додатку № 2 до договору сторони домовились, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).
За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 Звіт про використану електричну енергію.
Згідно з умовами п. п. 2.2.5. Договору Споживач зобов'язується здійснювати оплату вартості електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 «Порядок розрахунку». Також п. 3.1.1 Договору закріплено право Постачальника одержувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію та інші платежі, обумовлені цим Договором.
Відповідно до вимог п. 6.1.3 договору, електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомлення споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі несплати споживачем вартості електроенергії у терміни, встановлені додатком № 2 «Порядок розрахунків».
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем на виконання умов зазначених договорів здійснювалася поставка позивачу електричної енергії, проте позивач в порушення умов цих договорів в повному обсязі не сплачував на користь відповідача вартість електричної енергії.
Згідно з залученою до матеріалів справи довідкою АК «Харківобленерго» про розмір заборгованості КП «Харківводоканал» за договорами про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 р. та № 4 від 07.05.2004 р., загальний розмір заборгованості позивача перед відповідачем станом на 01.08.2016 р. становив 616858738,12 грн., станом на 01.06.2017 р. становив 840557884,49 грн.
В рішенні господарського суду Харківської області від 20.03.2017 р. по справі № 922/182/17, яке набрало законної сили, судом встановлено, що КП «Харківводоканал» має перед АК «Харківобленерго» заборгованість за укладеними між сторонами договорами про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 р. та про постачання електричної енергії № 4 від 07.05.2004 р., яка згідно з довідкою АК «Харківобленерго» станом на 01.01.2017 р. складає 1 242 132 772,44 грн., в т.ч. 764 617 996,70 грн. безпосередньо за електроенергію.
Матеріали справи також свідчать про те, що стягнення заборгованості за поставлену електроенергію за договорами про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 р. та № 4 від 07.05.2004 р. було предметом розгляду господарського суду Харківської області в межах справ № 922/4928/15 та № 922/2192/17.
Зокрема, Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 р. по справі № 922/4928/15, яка набрала законної сили, стягнуто з Комунального підприємства «Харківводоканал» на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» заборгованості за договором № 1.01 від 03.01.2008 р. за період з травня 2015 року по липень 2015 року у розмірі 80099060,20 грн., з якої: вартість електричної енергії в розмірі 79520208,72 грн., плата з компенсації перетікання електричної енергії у розмірі 578851,47 грн., а також судовий збір в сумі 73050,81 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.09.2017 р. по справі № 922/2192/17 стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 7351661,74 грн. вартості електричної енергії за договором № 4 від 07.05.2004 р. період червень 2017р., пені в сумі 135604,48 грн. за період травень червень 2017, 3% річних в сумі 16272,54 грн. за період травень червень 2017 р., 148550,10 грн. витрат з оплати судового збору.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, іншим рішенням господарського суду Харківської області від 31.10.2016 р. по справі № 922/470/16 зобовязано Акціонерну компанію "Харківобленерго" припинити зловживання правом на відключення від енергопостачання відносно обєктів єдиної технологічної системи Комунального підприємства Харківводоканал, як такого, що може порушити права інших осіб та завдавати шкоди довкіллю.
Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з неналежним виконанням позивачем умов договорів про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 р. та № 4 від 07.05.2004 р. щодо повної оплати заборгованості за спожиту електроенергію, відповідач за попереднім повідомленням позивача про припинення подачі електроенергії здійснив відключення наступних об'єктів підприємства позивача від електропостачання:
1) пр. Ювілейний, 28-А, відключено 18.08.2016 р.;
2) пер. Осипенко, 10, відключено 02.11.2015 р.;
3) пр. Тракторобудівників, 87-г, відключено 11.08.2016 р.
4) вул. Диканівська, 40, відключено 11.08.2016 р.
5) вул. Університетська, 37/39, відключено 10.04.2012 р.
Як зазначає позивач в позовній заяві, зазначені об'єкти входять до єдиної технологічної системи водопостачання м. Харкова, і здійснивши їх відключення відповідач порушив вимоги п. 7.1, 6.42 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (далі - ПКЕЕ), та умови укладених між сторонами договорів, які зобов'язують відповідача здійснювати безперервну подачу електричної енергії на об'єкти підприємства позивача.
Позивач вказує, що відключаючи об'єкти відповідач також грубо порушив вимоги п. 6.42 ПКЕЕ які забороняють відключення споживача від електричної енергії на період розгляду спірних питань щодо порушення споживачем ПКЕЕ, тоді як заборгованість за договорами про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 р. та № 4 від 07.05.2004 р. була спірною оскільки була предметом розгляд судових справ господарського суду Харківської області, зокрема в межах справи № 922/4928/15.
Позивач вказує, що здійснюючи відповідне відключення відповідач порушив вимоги ухвал господарського суду Харківської області від 19.08.2016 р. по справі № 922/2763/16, та від 05.01.2017 р. по справі № 922/182/17 якими було задоволено заяви про забезпечення позову та до вирішення спору по суті заборонено Акціонерній компанії «Харківобленерго» вчиняти дії по припиненню, обмеженню енергопостачання усіх об'єктів Комунального підприємства «Харківводоканал».
Позивач зазначає, що в результаті вищевказаних дій відповідача стосовно незаконного відключення об'єктів позивача які входять до єдиної технологічної системи водопостачання, від електроенергії в період з листопада 2016 року по січень 2017 року він зазнав збитків на суму 589 638,05 грн., які були понесені в зв'язку з необхідністю придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів для дизелів-генераторів, за допомогою яких він забезпечував самостійну подачу електричної енергії на відключені від електропостачання об'єкти.
Обставини щодо стягнення з відповідача збитків у вказаній сумі стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
Крім того, позивач з посиланням на ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» просить суд стягнути з відповідача 325427,72 грн. двократної вартості недопоставленої електричної енергії за період з листопада 2016 р. по січень 2017 р.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.
Відповідно до п. 7.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (далі - ПКЕЕ) електрична енергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами. Відповідно до п.п.13 п.8.1 ПКЕЕ постачальник електричної енергії має право припиняти постачання електричної енергії споживачу у випадках та порядку, передбачених положеннями законодавства України та цих Правил.
Відповідно до п. 7.5 ПКЕЕ, Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, зокрема у разі несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами
Згідно п. 6.42 ПКЕЕ, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку. Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) під час вручення протоколу споживачу зобов'язаний ознайомити споживача з його правом щодо можливості оскарження рішення комісії. У разі звернення споживача до суду щодо оскарження рішення комісії споживач впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу повідомляє про це постачальника електричної енергії (до прийняття постачальником електричної енергії рішення про обмеження або відключення електропостачання) та надає копію зареєстрованої в канцелярії суду позовної заяви. У разі неотримання постачальником електричної енергії ухвали про відкриття провадження у справі впродовж 20 робочих днів з дня реєстрації позовної заяви канцелярією суду постачальник електричної енергії може звернутись до суду щодо встановлення факту порушення провадження у справі. На період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил обмеження та відключення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється. У разі задоволення судом скарги споживача постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення. Оплачені споживачем за рішенням комісії кошти постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення (який не перевищує трьох років), у разі відсутності заборгованості - зараховує ці кошти в рахунок майбутніх розрахункових періодів або, за заявою споживача, повертає оплачені ним кошти.
Згідно з приписами частини першої статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України: особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зобов'язанням із заподіяння шкоди є цивільно-правове зобов'язання, за якого потерпілий має право вимагати від особи, що заподіяла шкоду, відшкодування протиправно заподіяної шкоди.
Отже, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013р. № 3-72гс12 у справі № 5011-71/2684-2012, прийнятої на підставі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за результатом перегляду судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювана збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Разом з тим, позивач наполягаючи на тому, що внаслідок відповідних дій відповідача щодо відключення від електропостачання певних об'єктів він зазнав певних збитків, при цьому не надав суду доказів наявності вини відповідача в їх можливому заподіянні.
Законодавство України, що регулює постачання електричної енергії, передбачає право енергопостачальної організації обмежити/припинити електропостачання споживача, не встановлюючи виключення для об'єктів питного водопостачання та водовідведення.
Так, згідно ст. 24 Закону України “Про електроенергетику”, енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу.
Зобов'язання постачальника електричної енергії припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії у разі несплати рахунків відповідно до умов договорів, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, передбачено і п.7.5. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 року № 93 затверджено Порядок обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання.
Укладені між сторонами договори на постачання електричної енергії у п. 6.1.3. також передбачають право на обмеження та припинення електропостачання КП “Харківводоканал”, зокрема, у разі несплати спожитої електричної енергії у терміни, встановлені Додатком №2 “Порядок розрахунків”.
Наведені положення чинного законодавства та укладених між сторонами договорів, дають підстави Суду для висновку про наявність права відповідача у даній справі - АК “Харківобленерго” на обмеження/припинення електропостачання КП “Харківводоканал”.
Викладена вище позиція Суду щодо наявності у АК “Харківобленерго” суб'єктивного права припинення/обмеження електропостачання КП “Харківовдоканал” спростовує твердження позивача про наявність встановлених договором обмежень такого права, виходячи з тлумачення п. 6.1.3. договорів про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 р. та № 4 від 07.05.2004 р. в їх системному зв'язку з положеннями пункту 8 додатку №2 “Порядок розрахунків”.
Аналогічна правова позиція викладена і в рішенні господарського суду Харківської області від 31.10.2016 р. по справі № 922/470/16, яке було переглянуто судами апеляційної та касаційної інстанцій (Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 р. та Постанова Вищого господарського суду України від 18.04.2016 р. по зазначеній справі), та за наслідками перегляду було залишено без змін, тобто у передбачено законом порядку набрало законної сили.
Як вже було зазначено вище, згідно з залученою до матеріалів справи довідкою АК «Харківобленерго» про розмір заборгованості КП «Харківводоканал» за договорами про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 р. та № 4 від 07.05.2004 р., загальний розмір заборгованості позивача перед відповідачем станом на 01.08.2016 р. становив 616858738,12 грн., станом на 01.06.2017 р. становив 840557884,49 грн.
Позивач в процесі розгляду даної справи не довів факт відсутності в нього заборгованості за зазначеними договорами станом на момент відключення його об'єктів від електропостачання.
Вимоги п. 7.5. ПКЕЕ щодо попереднього повідомлення позивача про відключення об'єктів підприємства позивача від електропостачання відповідачем також виконані.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність у відповідача права на відключення вищевказаних об'єктів підприємства позивача в зв'язку з наявність у останнього заборгованості зі сплати спожитої електроенергії.
Посилання позивача на нібито порушення відповідачем при здійсненні відключення положень п. 6.42 ПКЕЕ суд вважає безпідставними, оскільки системний аналіз даного пункту ПКЕЕ свідчить про те, що він стосується виключно розгляду спорів за відповідними зверненнями споживачів до суду щодо оскарження рішень комісії постачальника електричної енергії за наслідками розгляду актів порушення споживачами вимог ПКЕЕ.
Матеріали даної справи не містять доказів наявності в провадженні судів спорів за спорів за скаргами КП «Харківводоканал» на рішення комісії АК «Харківобленерго» щодо розгляду актів про порушення КП «Харківводоканал» вимог ПКЕЕ станом на момент відключення об'єктів останнього від електропостачання.
Посилання позивача на розгляд судових справи про стягнення з КП «Харківводоканал» на користь АК «Харківобленерго» заборгованості, зокрема справи № 922/4928/15, в контексті вищевказаного є також безпідставними.
Крім того, в межах зазначених справ саме АК «Харківобленерго» з метою захисту своїх право та охоронюваних законом інтересів був змушений звернутися до судів з позовами про стягнення з КП «Харківводоканал» заборгованості за договорами про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 р. та № 4 від 07.05.2004 р., з огляду на тривале та систематичне порушення останнім своїх зобов'язань за зазначеними договорами щодо сплати вартості спожитої електричної енергії.
Судовими рішеннями, зокрема від 19.08.2016 р. по справі № 922/2763/16, та від 05.01.2017 р. по справі № 922/182/17 лише констатовано факт невиконання КП «Харківводоканал» своїх зобов'язань за зазначеними договорами, встановлено розмір та стягнуто існуючий борг за певний період, проте такий борг у КП «Харківводоканал» перед АК «Харківобленерго» на момент здійснення відключення існував, що надавало КП «Харківводоканал» право вчиняти відповідні дії, передбачені як укладеними між сторонами договорами, так і ПКЕЕ.
Суд також враховує, що після здійснення відповідачем відключень об'єктів підприємства позивача від електропостачання, позивач направив на адресу відповідача лист № 6994 від 05.12.2016 р. в якому зазначив що він не має претензій до відповідача щодо відключення об'єктів підприємства від електропостачання станом на 05.12.2016 р.
Посилання позивача на висновки, викладені у судовому рішенні по справі № 922/470/16 не доводять незаконності дій відповідача щодо відключення об'єктів підприємства позивача від електропостачання.
Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що відключення мало місце в період дії ухвал господарського суду Харківської області від 19.08.2016 р. по справі № 922/2763/16, та від 05.01.2017 р. по справі № 922/182/17 якими було задоволено заяви про забезпечення позову та до вирішення спору по суті заборонено Акціонерній компанії «Харківобленерго» вчиняти дії по припиненню, обмеженню енергопостачання усіх об'єктів Комунального підприємства «Харківводоканал».
По-перше, як свідчать матеріали справи, зазначені ухвали були в подальшому скасовані судами апеляційної та касаційної інстанцій; по-друге, всі спірні об'єкти були відключені відповідачем до набрання чинності зазначеними ухвалами; по-третє, такі обставини могли бути підставами для притягнення винних осіб до відповідальності за невиконання судового рішення, проте, доказів зазначеного матеріали даної справи не містять.
За таких обставини, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем наявності в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків. Зокрема, позивачем не доведено факту наявності в діях відповідача щодо відключення об'єктів позивача від електропостачання ознак протиправної поведінки (дії та бездіяльності), та як наслідок, вини в можливому заподіянні збитків, що виключає можливість покладення на нього відповідальності у вигляді їх відшкодування.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази вжиття позивачем заходів з метою запобігання понесення додаткових витрат, які останній вважає своїми збитками. Зокрема, позивач з моменту відключення своїх об'єктів від електропостачання знав про підстави такого відключення. Однак, останній не вжив заходів з метою належного виконання власних договірних зобов'язань за договорами про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 р. та № 4 від 07.05.2004 р. щодо сплати існуючої заборгованості, хоча за таких обставин він мав можливість звернутися до відповідача з приводу негайного відновлення електропостачання на власних об'єктах та в подальшому не нести додаткові витрати.
З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 589638,05 грн. збитків недоведеними належними та допустимими доказами, позбавленими фактичного та правового обґрунтування, та побудованими на вільному тлумаченні окремих положень договорів та Закону, що зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову про їх стягнення.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача двократної вартості недопоставленої електричної енергії в сумі 325427,72 грн. суд зазначає наступне.
Діючою на момент відключення об'єктів позивача від електропостачання редакцією частини 13 статті 24 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на постачання електричної енергії).
З огляду на викладене, двократна вартість недовідпущеної електричної енергії є наслідком (відповідальністю) порушення енергопостачальником зобов'язання, передбаченого у договорі, а відтак має правову природу штрафної санкції за порушення договірного зобов'язання, та застосовується виключно за наявності вини енергопостачальника у перериванні електропостачання споживача.
Тобто, вина є обов'язковою умовою притягнення до відповідальності енергопостачальника.
Однак, як вже було зазначено вище, позивачем в межах даної справи не доведено факту наявності в діях відповідача щодо відключення об'єктів позивача від електропостачання ознак протиправної поведінки (дії та бездіяльності), та як наслідок, вини. Таке відключення відбувалося в рамках діючого законодавства України, на підставі умов укладених між сторонами договорів та за відсутності претензій та заперечень з боку позивача.
Крім того, як свідчать матеріали справи станом на момент винесення даного рішення частина 13 статті 24 Закону України "Про електроенергетику" втратила чинність.
Згідно з п. 2 ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Таким чином, в контексті вказаного положення ЦК України дана норма Закону України "Про електроенергетику" не може бути застосована до спірних правовідносин.
Зазначене також свідчить про безпідставність вимог позивача про покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування 325427,72 грн. двократної вартості недопоставленої електроенергії, та зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову в даній частині.
З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати у даній справі підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 32-34, 43-44, 49, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.10.2017 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7