ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.10.2017Справа № 910/15301/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт
"Дніпропетровськ"
до 1. Національного банку України
2. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивачa: Левченко О.В.,довіреність № 1.40-48 від 30.12.15;
від відповідача-1: Омельчук В.М. , довіреність № 18-0009/75433 від 08.09.16;
від відповідача-2: Наконечна А.В., довіреність № 8277-К-О від 29.12.16.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ" (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (надалі по тексту - відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (надалі по тексту - відповідач-2) про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2017 року порушено провадження у справі № 910/15301/17, розгляд справи призначено на 04.10.2017 року.
02.10.2017 року представник відповідача-1 через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду, клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
У судовому засіданні 04.10.2017 року судом задоволено клопотання відповідача-1 про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
Частиною 1 статті 4-4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.
Забезпечення відкритості судового розгляду становить основоположний принцип, закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Такий публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності.
Водночас, як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Шагін проти України, no. 20437/05, від 10.12.2009, існують винятки з вимоги забезпечення відкритості судового розгляду. Це випливає з тексту самого пункту 1 статті 6 Конвенції, який передбачає, що «преса і громадськість можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах... національної безпеки в демократичному суспільстві, ... або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя». Отже, за статтею 6 Конвенції іноді може виявитися необхідним обмежити відкритість і публічність процесу для того, щоб, наприклад, забезпечити безпеку свідків чи нерозголошення відомостей про них або сприяти вільному обміну інформацією та думками при здійсненні судочинства.
Виняткові обставини, що стосуються природи питань, які розглядає суд у відповідному провадженні, можуть виправдати відмову від публічного розгляду (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, no. 22330/05, від 05.02.2009).
Щодо вимоги про публічне проголошення рішень Суд постановив, що у кожному випадку форма публічності, що надається «рішенню» згідно з національним законодавством держави-відповідача, повинна визначатися з огляду на особливості відповідного провадження, враховуючи його повноту, та згідно з предметом та метою пункту 1 статті 6 Конвенції (див. рішення Суду у справі Шмушкович проти України, no. 3276/10, від 14.11.2013).
Відповідач 1 в обґрунтування клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні, яке було подане до початку розгляду справи по суті, посилається на необхідність захисту інформації, яка містить банківську таємницю.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди.
За приписами частини 3 статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які при виконанні своїх функцій, визначених законом, або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, що містить банківську таємницю, зобов'язані забезпечити збереження такої інформації, не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.
За таких обставин, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, враховуючи викладені вище приписи законодавства, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Національного банку України про розгляд справи № 910/15301/17 в закритому судовому засіданні.
Згідно з ч. 3 ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала.
Керуючись ст. ст. 4-4, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Розгляд справи № 910/15301/17 здійснювати у закритому судовому засіданні.
Суддя М.Є. Літвінова