ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.10.2017Справа №910/13064/17
За позовом Національного банку України
до 1) уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича; 2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
про про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Перетятько С.М. - представник за довіреністю;
від відповідача-1: від відповідача-2:Таболін О.С. - представник за довіреністю; Сидоренко Ю.А. - представник за довіреністю.
Національний банк України (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (надалі - відповідач-1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач-2) про зобов'язання додатково акцептувати (визнати) кредиторські вимоги у розмірі 23 944 916, 68 грн., внесення зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку та зобов'язання затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.
Позов мотивований тим, що відповідачем-1 не було акцептовано кредиторські вимоги Національного банку України на загальну суму 23 944 916, 68 грн., з яких: 22 444 916, 68 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за кредитом; 1 500 000, 00 грн. - штрафи за неналежне виконання умов кредитних договорів у зв'язку з тим, що вказані зобов'язання публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (надалі - ПАТ "Дельта Банк") були відсутні в балансі банку станом на 05.10.2015, тобто на дату запровадження ліквідаційної процедури в ПAT "Дельта Банк".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 порушено провадження у справі.
18.09.2017 відповідачем-2 через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки у ПАТ "Дельта Банк" розпочато процедуру ліквідації та порядок задоволення вимог кредиторів встановлено приписами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також вказує на те, що акцептування вимог кредиторів банку здійснюється у відповідності до вимог Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку.
22.09.2017 відповідачем-1 через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вимоги позивача щодо акцептування штрафних санкцій не можуть бути прийняті в силу положень статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Окрім того, 22.09.2017 відповідачем-1 через канцелярію суду подано заяву про припинення провадження у справі, з тих підстав, що дана справа виходячи з характеру спірних правовідносин не підлягає вирішенню в господарському суді, оскільки відноситься до справ адміністративної юрисдикції, а також заяву про припинення провадження у справі у зв'язку із дефектом суб'єктного складу сторін, оскільки позов подано до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.
Між тим, як вбачається з предмету позову, даний позов заявлено до відповідача юридичної особи, повноваження якої здійснює, на підставі Закону, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, саме як орган управління юридичної особи і в даних правовідносинах уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Дельта Банк" виступає не як суб'єкт владних повноважень.
За таких обставин, правові підстави для припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відсутні, і тому в задоволенні вищезазначених заяв відповідача-1 про припинення провадження у справі судом відмовлено.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Судом, з урахуванням клопотання відповідача-1, відповідно до вимог статті 129 Конституції України та статті 4-4 ГПК України забезпечено гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання згідно вимог статті 81-1 ГПК України
Суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для вирішення спору по суті.
У судовому засіданні 04.10.2017 відповідно до ст. 85 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Положеннями п. 3 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк України виконує ряд функцій, зокрема, виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування.
Згідно п. 1 ст. 42 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції, а саме надає кредити банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком.
Так, на підставі вищезазначених положень Закону України «Національний банк України», Національним банком України (Кредитор, НБУ) було надано публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (Позичальник) кредитні кошти на підставі наступних кредитних договорів: кредитний договір № 41/09/3 від 06.05.2009, № 41/09/4 від 06.05.2009, № 41/09/5 від 06.05.2009, № 41/09/6 від 10.06.2009, № 51 від 22.10.2008, № 64 від 05.11.2008, № 39/09-08/СТ від 11.09.2008, №86/11-08/СТ від 11.11.2008, № 144/1 від 29.12.2008, № 144/2 від 30.12.2008, № 144/3 від 31.12.2008, № 144/4 від 05.01.2009, № 144/5 від 12.01.2009, № 144/6 від 29.01.2009, № 144/7 від 06.02.2009, №144/8 від 11.02.2009, № 144/9 від 13.02.2009, № 144/10від 16.02.2009, №144/11 від 27.02.2009, № 144/12 від 04.03.2009, №144/13 від 05.03.2009, №144/14 від 13.03.2009, № 144/15 від 20.03.2009, № 144/16 від 06.04.2009, № 144/17 від 15.04.2009, № 144/18 від 17.04.2009, № 144/19 від 30.04.2009, № 144/20 від 03.06.2009, №144 від 29.12.2008, № 66/11-08/СТ від 06.11.2008, № 01/1 від 19.01.2009, № 01/8 від 05.03.2009, № 01/9 від 11.03.2009, № 01/11 від 03.04.2009, № 01/15 від 18.06.2009, № 1 від 18.02.2009, № 90 від 12.11.2008, № 09/09 від 10.02.2009, № 42 від 12.09.2014, № 08 від 04.03.2014, № 06 від 26.02.2014, № 37 від 11.04.2014, № 132/04- 14/КТ від 23.04.2014, № 147/05-14/КТ від 19.05.2014 (надалі разом - Кредитні договори).
Відповідно до умов вищезазначених Кредитних договорів, Кредитор надав Позичальнику кредит в сумі, обумовленій у відповідному кредитному договорі, для підтримання ліквідності, а Позичальник, в свою чергу, взяв на себе наступні зобов'язання (згідно п. 2.3. вказаних Кредитних договорів):
- повернути суму кредиту та нараховані за ним проценти, згідно графіку, зазначеному у відповідному Кредитному договорі;
- сплачувати відсотки за користування кредитом, у порядку та на умовах, обумовлених у відповідному кредитному договорі;
- у разі несплати або несвоєчасної сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом, сплатити пеню в розмірі 0,5 процента від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення виконання зобов'язань. Базовою кількістю днів для нарахування пені є фактична кількість днів у місяці/році;
- у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, сплатити Кредитору штраф у розмірі 30 000,00 грн.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
Вказана інформація розміщена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у мережі інтернет (www.fg.gov.ua) та є загальновідомою, а тому відповідно до норм статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно з ч. 6 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.
З дня призначення уповноваженої особи Фонду:
1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;
2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;
5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;
6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;
7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів").
Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Так, як вбачається з наявної в матеріалах справи заяви №18-02012/81701 про кредиторські вимоги Національного банку України до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", 28.10.2015 позивач звернувся з заявою, в якій були заявлені вимоги за вищезазначеними кредитними договорами в сумі, що станом на 02.10.2015 склала 9 367 016 223, 89 грн., а саме:
- заборгованості за кредитами у сумі 8 557 712 172, 17 грн.;
- процентів за користування кредитами у сумі 770 844 944, 62 грн.;
- пені за кредитами у сумі 29 808 615, 28 грн.;
- пені за процентами у сумі 8 650 491, 82 грн.
Крім того, в заяві про кредиторські вимоги позивача до ПАТ "Дельта Банк" були включені вимоги щодо сплати штрафів за неналежне виконання умов вищезазначених кредитних договорів в загальній сумі 1 500 000, 00 грн.
Позивач вказує на те, що 04.04.2016 до нього надійшло електронне повідомлення №3032 від відповідача-1, яким надана інформація про акцептування його вимог як кредитора ПАТ "Дельта Банк" в сумі 9 344 571 307, 23 грн., а саме:
- заборгованість за кредитами у сумі 8 557 712 172, 17 грн.;
- заборгованість за процентами у сумі 770 844 944, 62 грн.;
- пеня 16 014 190, 43 грн.
Водночас позивач зазначає, що про акцептування решти сум, які були заявлені позивачем у заяві про кредиторські вимоги №18-02012/81701 від 28.10.2015, від відповідача-1 жодної інформації не надійшло, як і інформації щодо причини відхилення частини кредиторських вимог позивача.
Між тим, як вбачається з наявного в матеріалах справи акту звірки наявної заборгованості ПАТ "Дельта Банк" за кредитними договорами, укладеними з Національним банком України від 17 листопада 2016 року, відповідачем-1 не було акцептовано кредиторські вимоги позивача на загальну суму 23 944 916,68 грн., з яких: 22 444 916, 68 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за кредитом; 1 500 000, 00 грн. - штрафи за неналежне виконання умов кредитних договорів з огляду на те, що вказані зобов'язання АТ "Дельта Банк" були відсутні в балансі банку на 05.10.2015, тобто на дату запровадження ліквідаційної процедури в ПAT "Дельта Банк".
Мотивуючи свої вимоги про зобов'язання відповідачів додатково акцептувати (визнати) зазначені кредиторські вимоги, внесення зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку та зобов'язання затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, позивач посилається на приписи статей 525, 526, 530, 1049 Цивільного кодексу України, а також положення 193 Господарського кодексу України, вказуючи на те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а отже - чинне законодавство встановлює презумпцію обов'язковості умов договору та відповідальності за його невиконання.
Окрім того, позивач зазначає, що відсутність в балансі Банку зобов'язання щодо сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплату відсотків, а також сплати штрафу за неналежне виконання умов кредитних договорів, не можна розглядати як підставу для відмови в акцептування кредиторських вимог Національного банку України в ній частині, оскільки, положення ст. 629 Цивільного кодексу України передбачають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 р. прийнято Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку (далі - Положення), яке встановлює порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України (п. 1.1 Положення).
Відповідно до п. п. 4.21, 4.22 цього Положення уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів за формою, визначеною в додатку 3 до цього Положення, на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Вимога, заявлена в іноземній валюті, включається до реєстру вимог у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, установленим НБУ на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Вимоги кредиторів зі сплати процентів (відсотків) за кредитами, депозитами, за незавершеними розрахунковими операціями тощо переносяться на відповідний рахунок кредитора.
Отже, з наведених норм вбачається, що під час формування реєстру вимог кредиторів уповноважена особа не визначає та не розраховує для кожного кредитора суму заборгованості, а формує реєстр вимог кредиторів виключно на підставі даних балансу банку станом на 05.10.2015 (дату відкликання банківської ліцензії ПАТ "Дельта Банк" та введення у ньому процедури ліквідації).
Позивач не надав суду доказів того, що станом на 05.10.2015 на балансі ПАТ "Дельта Банк" обліковувалась заборгованість по пені та штрафам за вказаними вище кредитними договорами у заявленому ним розмірі 23 944 916, 68 грн.
У свою чергу, відсутність обліку пені та штрафу на балансі банку підтверджує відсутність підстав для нарахування зазначеної суми пені та штрафу, а, отже, і відсутність підстав для включення цієї пені до реєстру кредиторів.
Частиною 4 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Отже, з огляду на вищевикладене, та враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», спірні правовідносини сторін не регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, оскільки визначаються спеціальним законом - Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Таким чином, посилання позивача на положення Цивільного кодексу України та положення Господарського кодексу України, які визначають загальний порядок виконання зобов'язань за договорами є необґрунтованими.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача-1 додатково акцептувати (визнати) кредиторські вимоги у розмірі 23 944 916, 68 грн., внесення зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку в частині збільшення акцептованих вимог позивача на суму 23 944 916, 68 грн. та подання змін на затвердження відповідачем-2, а також про зобов'язання відповідача-2 затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку на суму 23 944 916, 68 грн. є необґрунтованими та позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог Національного банку України відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 09.10.2017 р.
Суддя Ю.О. Підченко