ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.09.2017Справа №910/12152/17
За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт"
про зобов'язання припинити дії
Суддя Якименко М.М
Представники сторін:
від позивача: Немирська І.А. - за довіреністю №343 від 29.08.2016 року;
від відповідача: не з'явилися.
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт" про зобов'язання припинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дії ТОВ "Укрконцепт" спрямовані на стягнення з АБ «УКРГАЗБАНК» збитків у розмірі 144 063 813,18 грн., які є предметом розгляду справи №910/16631/14, є такими, що порушують права АБ «УКРГАЗБАНК», оскільки відсутня вина АБ «УКРГАЗБАНК» у порушенні процедури скликання загальних зборів ЗАТ «Сіті Нет», що стало наслідком визнання недійсним кредитного договору №65-V/2008 від 28.11.2008, укладеного між АБ «УКРГАЗБАНК» та ЗАТ «Сіті Нет» та Договору відступлення, укладеного між АБ «УКРГАЗБАНК» та ТОВ "Укрконцепт.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов та зобов'язати ТОВ "Укрконцепт" припинити дії ТОВ "Укрконцепт", спрямовані на стягнення з АБ «УКРГАЗБАНК» збитків у розмірі 144 063 813,18 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 29.08.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2017 року відкладено розгляд справи на 13.09.2017 року.
В судове засідання 13.09.2017 року представник відповідача вдруге не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Провадження у справі порушено ухвалою від 27.07.2017 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 13.09.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 13.09.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
28.11.2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (перейменовано в Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"; далі по тексту - Банк, ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК») та Закритим акціонерним товариством "Сіті Нет" (далі по тексту - позичальник, ЗАТ "Сіті Нет") укладено Кредитний договір № 65-V/2008 (далі по тексту - Кредитний договір №65-V/2008), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у сумі 100 000 000,00 грн. зі строком повернення до 27.11.2009 року та сплатою 20 % річних.
17.02.2009 року, в забезпечення належного виконання Кредитного договору №65-V/2008, між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вант" (далі по тексту - ТОВ «Вант») укладено Договір іпотеки без оформлення заставної, відповідно до якого даний Договір забезпечує всі вимоги банку, які випливають з Кредитного договору №65-V/2008 від 28.11.2008, (а також будь-якими додатковими угодами до нього).
02.04.2010 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт" (далі по тексту - відповідач, Новий кредитор, ТОВ "Укрконцепт") укладено Договір відступлення права вимоги (далі по тексту - Договір відступлення права вимоги за кредитним договором), відповідно до якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору своє право вимоги за Кредитним договором №65-V/2008 від 28.11.2008 з усіма додатковими угодами, додатками до нього, що є його невід'ємною частиною, укладеним між Первісним кредитором та Закритим акціонерним товариством "Сіті Нет" (Боржник), і зокрема, заборгованості по кредиту в сумі 100000000 грн., у порядку та у строки, передбачені основним договором; сплати заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в сумі 27557002,82 грн., загальна сума вимоги до Боржника по основному договору складає 127557002,82 грн. (п. п. 1.1. - 1.3. Договору відступлення права вимоги).
02.04.2010 між ПАТ АБ "Укргазбанк" (Первісний кредитор) та ТОВ "Укрконцепт" (Новий кредитор) укладено Договір відступлення прав за договором іпотеки (далі по тексту - Договір відступлення прав за договором іпотеки), відповідно до якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає всі права за Договором іпотеки (без оформлення заставної), посвідченим 17.02.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 354, що був укладений 17.02.2009 між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вант".
Згідно з пунктом 1.2. Договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки, зазначеним у п. 1.1 цього Договору, Договором іпотеки забезпечується виконання зобов'язань, що випливають з Кредитного договору № 65-V/2008 від 28.11.2008 (а також будь-якими додатковими угодами до нього), укладеного між Первісним кредитором та Позичальником - Закритим акціонерним товариством "Сіті Нет". При цьому Новий кредитор повідомлений про те, що основний договір є предметом судового розгляду господарським судом міста Києва у справі № 34/711 за позовом АБ "Укргазбанк" до ЗАТ "Сіті Нет" та ТОВ "Вант" про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ЗАТ "Сіті Нет" до АБ "Укргазбанк", третя особа - ТОВ "Вант" про визнання Кредитного договору № 65-V/2008 від 28.11.2008 недійсним (п. 2.3. Договору відступлення права вимоги).
Відповідно до пункту 2.4. Договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошову суму в розмірі 127 557 002,82 грн.
На виконання Договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, ТОВ "Укрконцепт" сплачено ПАТ "Укргазбанк" 127 557 002,82 грн. платежами у розмірі 100 000 000,00 грн. та 27 557 002,82 грн. із зазначенням призначення платежу - оплата згідно Договору відступлення прав вимоги від 02.04.2010 року.
Крім цього, 02.04.2010 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" (Банк) та ТОВ "Укрконцепт" (Позичальник) укладений Кредитний договір №3/2010 (далі по тексту - Кредитний договір №3/2010), відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 100 000 000,00 грн., а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого у пункті 1.3. цього Договору, у розмірі 20 % річних.
Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. Кредитного договору №3/2010 цільове використання (мета) кредиту - на поповнення обігових коштів; строк кредитування з 02.04.2010 до 27.11.2014; Позичальник в будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в строки (терміни), зазначені у графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору).
За умовами кредитного договору №3/2010 кредит забезпечується іпотекою нежилого будинку (літ. "А"), загальною площею 3700,9 кв. м., який належить Позичальнику та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кожум'яцька 12-Б (п. 2.1.).
Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором №3/2010, перерахувавши на рахунок ТОВ "Укрконцепт" грошові кошти у сумі 100 000 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 02.04.2010. Проте, ТОВ "Укрконцепт" свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2011 у справі № 22/352, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011, стягнуто з ТОВ "Укрконцепт" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" 90 196 078,40 грн. строкової заборгованості по кредиту; 9803921,60 грн. простроченої заборгованості по кредиту; 1935535,85 грн. - заборгованості по процентам, 13518997,65 грн. - простроченої заборгованості по процентах, 265619,13 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту; 786 657,73 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів, 2550,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 02.04.2010, укладеним з ТОВ "Укрконцепт", а саме: нерухоме майно - нежилий будинок, загальною площею 3700,90 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кожум'яцька 12-Б, та належить ТОВ "Укрконцепт" на праві власності; в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ АБ "Укргазбанк" за Кредитним договором № 3/2010 від 02.04.2010 в сумі 102 862 648,15 грн., шляхом надання ПАТ АБ "Укргазбанк" права на реалізацію предмета іпотеки шляхом прилюдних торгів згідно зі ст. 39 Закону України "Про іпотеку", з визначенням початкової ціни продажу предмета іпотеки в розмірі 90 % вартості вказаної нерухомості, визначеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент реалізації на прилюдних торгах.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.12.2010 у справі №34/711-55/377, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2011, визнано недійсним з моменту укладення Кредитний договір №65-V/2008 від 28.11.2008, укладений між ПАТ АБ "Укргазбанк" та Закритим акціонерним товариством "Сіті Нет", та Договір іпотеки без оформлення заставної від 17.02.2009, укладений між ПАТ АБ "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вант".
Крім цього, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 у справі №27/306, визнано недійсними з моменту укладення Договір відступлення права вимоги від 02.04.2010 та Договір відступлення прав за договором іпотеки від 02.04.2010, укладені між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Укрконцепт". Судові рішення мотивовані тим, що оскільки Кредитний договір №65-V/2008 від 28.11.2008, укладений між ПАТ "Укргазбанк" та ЗАТ "Сіті Нет", а також Договір іпотеки без оформлення заставної від 17.02.2009, визнано недійсними з моменту їх укладення, то ПАТ "Укргазбанк" на момент укладення договорів про відступлення прав за кредитним договором та договором іпотеки не мало відповідних прав, які воно могло передати ТОВ "Укрконцепт". Таким чином, сторонами не було дотримано, під час укладення Договорів відступлення прав від 02.04.2010, вимог закону щодо наявності у суб'єкта прав, які він передає за договором. ПАТ АБ "Укргазбанк" не могло передати іншій особі більше прав, ніж мало на момент передачі.
З огляду зазначених вище фактичних обставин, ТОВ "Укрконцепт" звернулось до Господарського суду з позовом до ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" та просило стягнути з ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" реальні збитки (144 063 813,18 грн.) у розмірі сплаченої вартості відступленого права вимоги у сумі 127557002,82 грн. за Кредитним договором №65-V-/2008, укладеним між ПАТ АБ "Укргазбанк" та Закритим акціонерним товариством "Сіті Нет", який в подальному визнаний недійсним у судовому порядку та 16506810,36 грн. упущеної вигоди, що складає суму стягнутих за рішенням суду з позивача відсотків за користування кредитом та пені, нарахованої за порушення умов Кредитного договору №3/2010 від 02.04.2010, укладеного ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Укрконцепт".
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що дії ТОВ "Укрконцепт" (відповідач) спрямовані на стягнення з АБ «УКРГАЗБАНК» (позивач) збитків у розмірі 144 063 813,18 грн., які є предметом розгляду справи №910/16631/14, є такими, що порушують права АБ «УКРГАЗБАНК», оскільки відсутня вина АБ «УКРГАЗБАНК» у порушенні процедури скликання загальних зборів ЗАТ «Сіті Нет», що стало наслідком визнання недійсним кредитного договору №65-V/2008 від 28.11.2008, укладеного між АБ «УКРГАЗБАНК» та ЗАТ «Сіті Нет» та Договору відступлення, укладеного між АБ «УКРГАЗБАНК» та ТОВ "Укрконцепт.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.
У свою чергу, згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 Цивільного кодексу України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором.
При цьому, слід враховувати, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, а також те, чи може відповідний спосіб захисту бути реалізованим у спірних правовідносинах між сторонами.
Як вбачається з матеріалів поданої заяви, позивач звернувся до суду з матеріально-правовою вимогою про зобов'язати ТОВ "Укрконцепт" припинити дії ТОВ "Укрконцепт", спрямовані на стягнення з АБ «УКРГАЗБАНК» збитків у розмірі 144 063 813,18 грн.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" 3 передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов'язків забезпечується і конкретизується через:
1) право на судовий захист або доступ до суду;
2) право на рівні процесуальні можливості сторін;
3) право на публічний судовий розгляд;
4) право на проведення судового розгляду у розумний строк;
5) право на розгляд незалежним судом;
6) право на розгляд безстороннім судом;
7) право на розгляд судом, створеним на підставі закону;
8) право мати достатній час і можливість подання доказів для обґрунтування своєї позиції;
9) право на мотивоване судове рішення;
10) право на виконання судового рішення 4.
Праву на судовий захист або доступ до суду кореспондує положення частини 1 статті 1 ГПК України, яке є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої права і свободи людини і громадянина захищаються судом, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Конституційний Суд України в Рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. N9-зп 5 дав офіційне тлумачення такого змісту: "частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене; частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі".
Окрім того, Конституційний Суд України в мотивувальній частині цього рішення зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.
Забезпечення справедливого судового розгляду кожній особі, право якої порушено, - це вихідне, засадниче підґрунтя, висловлене в праві, яке характеризує ефективність права, тобто принципу «право на розгляд безстороннім судом».
У п. 3 Рішення у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа ОСОБА_8) від 30 жовтня 1997 року N 5-зп 8 Конституційний Суд України також визначив, що безпосереднє звернення до суду є конституційним правом кожного. А згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року N 9-рп/2012 9, ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
Отже, через положення ч. 1 ст. 1 ГПК України реалізується принцип доступності правосуддя.
У рішенні у справі "Науменко проти України" (заява N 41984/98) від 9 листопада 2004 року 10 Європейський Суд з прав людини, спираючись на свою прецедентну практику, зокрема справу "Рябих проти Росії" 11 (заява N 52854/99, рішення від 24.07.2003 р.), повторює, що ст. 6 § 1 кожному гарантує право подавати позови до суду щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, це реалізує "право на суд", складовим аспектом якого є право доступу до суду - право почати судовий процес щодо цивільних питань.
До господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Суд звертає увагу на правову позицію, висловлену у ч. 3 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п'ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційними зверненнями громадян ОСОБА_6 і ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (справа щодо конституційності статті 24-3 ЦПК України) від 23 травня 2001 року N 6-рп/2001: "Відповідно до положення частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв'язку з положеннями частин першої, другої статті 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод".
Суд зазначає, що позовні вимоги про зобов'язання ТОВ "Укрконцепт" припинити дії ТОВ "Укрконцепт", спрямовані на стягнення з АБ «УКРГАЗБАНК» збитків у розмірі 144 063 813,18 грн. - по своїй суті є вимогами про обмеження та заборону відповідачу користуватися наданими йому Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України та ГПК України правом звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" надано в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 р. N 18-рп/2004 24. "Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам".
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суддя -
1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 05.10.2017 року.