Провадження № 2/760/3965/17
В справі № 760/7381/17-ц
/заочне /
28 вересня 2017 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.
за участю секретаря- Хілюк І.О.
представника позивача- ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судового засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди, суд
Позивач у квітні 2017 року звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 600 000, 00 гр. боргу, 16 421, 92 гр. річних та 50 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.
Посилається в позові на те, що 20 квітня 2015 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, за яким він надав відповідачу в борг 600 000, 00 гр.
Строк повернення боргу ними за договором був обумовлений не пізніше 21 квітня 2016 року.
В зв»язку з тим, що після спливу обумовленого ними строку повернення коштів відповідач борг не повернув, на його вимоги повернути кошти не реагує, просить задовольнити позов.
Крім того, просить стягнути з відповідача 50 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що неповернення відповідачем коштів завдало йому сильних душевних страждань.
Представник позивача вимоги останнього в судовому засіданні підтримав.
Відповідач у судове засідання неодноразово не з»являвся, про час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Судові повістки, що направлялися на його адресу за зареєстрованим місцем проживання, поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв»язку з закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п.п.4,5 ч.5 ст.74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою направляється поштою рекомендованим листом за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.
Фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Виходячи з цих обставин, суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За правилами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Встановлено, що 20 квітня 2015 року між сторонами був укладений договір позики, за яким позивач передав відповідачу в борг 600 000, 00 гр.
Строк повернення боргу ними за договором був обумовлений 21 квітня 2016 року.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що борг відповідачем не повернутий до цього часу.
З точки зору закону в разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.
Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
На підтвердження укладеного з відповідачем договору позики та передачу йому грошових коштів представник позивача в судовому засіданні надав суду оригінал розписки, наявність якої у позивача є свідченням невиконання відповідачем умов договору позики.
Виходячи з викладеного вище, невиконання відповідачем зобов"язань за договором позики, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Представник позивача суду поясив і це підтверджується борговою розпискою предметом договору позики була національна валюта.
З розрахунку позивача, перевіреного судом, вбачається, що сума річних від простроченої суми становить 16 421, 92 гр.
Відповідач, не з»явивишись до суду, даних розрахунків не спростовував.
Враховуючи викладене вище, невиконання відповідачем умов укладеного з позивачем Договору позики, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.
Відповідач, належно повідомлений про час розгляду справи, своїм правом не скористався, проти вимог позивача заперечень не подав і наявність боргових зобов"язань перед позивачем не спростував.
Суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.
Порядок та підстави відшкодування моральної шкоди визначені ст.ст.23, 1167 ЦК України.
Стаття 1167 ЦК України регулює відшкодування моральної шкоди в позадоговірних відносинах сторін.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суду необхідно в кожній справі з»ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.
Між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, а умовами укладеного між сторонами договору відшкодування моральної шкоди не передбачено, як і не передбачено і ЦК України відшкодування моральної шкоди в зв»язку з невиконанням договірних зобов»язань.
Виходячи з цього, підстави для задоволення вимог позивача в цій частині відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Виходячи з цього суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 6 664, 23 гр. судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст.15,16, 526, ч.2 ст.625,1046, 1047, ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1051 ЦК України, ст.ст.3-4, 10-11, 57-60, 79, ч.1 ст.88,209, 212-215, 218, 224ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 600 000, 00 гр. боргу, 16 421, 92 гр. річних та 6 664, 23 гр. судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Суддя: Л.А.Шереметьєва