№ 2-3542/09
30 листопада 2009 року. Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області
у складі:
головуючого судді Янюка Ю. Б.
при секретарі Бочарової Т.В.
за участю :
представника позивача Боєвої А.В.
відповідачів -
третьої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка справу за позовом Комунального підприємства “Компанія «Вода Донбасу» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_5, Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, про стягнення заборгованості за послуги водопостачання, -
30 липня 2009 року Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" звернулось в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вони проживають та користуються житлом - квартирою АДРЕСА_1, яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_5, і відокремлений підрозділ Костянтинівського виробничого управляння водопровідно-каналізаційного господарства, що входить до складу позивача, оказує їм послуги з водопостачання. За відповідачами утворилась заборгованість за надані послуги водопостачання за період часу з 1липня 2006 року по 1 липня 2009 року в розмірі 1823грн.63коп. і цю заборгованість позивач просив стягнути на його користь з відповідачів.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з водопостачання, вказавши, що відповідачі є відповідно сином та донькою ОСОБА_2, який має статус інваліда війни і якому надається 100% пільга по сплаті вартості комунальних послуг. Така ж пільга розповсюджується на його дружину, ОСОБА_5 Що стосується відповідачів, то згідно наданих Управлінням праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради відомостей, на останніх ця пільга не розповсюджується і нарахування плати за послуги з водопостачання цим особам зроблена пропорційно до споживання води всіма членами сім'ї.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не явились, хоча належним чином були повідомлені про розгляд справи судом.
Третя особа ОСОБА_2 вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки відповідачі є його дітьми і у відповідності до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" їм надається 100% пільга по сплаті вартості комунальних послуг. Будь які інші нормативні акти, які скасовують цю пільгу, є незаконними.
Представник третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, в судове засідання не явився, подав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності. В попередньому судовому засіданні вказував, що позов підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_2 дійсно є інвалідом війни і має право на пільги по сплаті комунальних послуг. Підставою для надання пільг є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закони України "Про державний бюджет України» на відповідний рік, які є домінуючими на відповідний час та визначають коло осіб, на яких поширюється пільга. Так, статтею 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що до членів сім'ї пільговика при наданні пільг належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни I групи та доглядає за ним за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним. В даному випадку виникли спеціальні правовідносини, щодо надання пільг і Законом про бюджет, тобто спеціальним Законом, визначено коло осіб які належать до членів сім'ї пільговика. Згідно чинного законодавства України 100% знижка плати на житлово-комунальні послуги надається ОСОБА_2 та його дружині. На його повнолітніх дітей пільга не поширюється.
Заслухавши пояснення вказаних учасників судового розгляду справи, дослідивши письмові докази, які є у справі, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають в квартирі АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної сумісної власності їхнім батькам, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.5,28). Їхній батько, ОСОБА_2, є інвалідом 2 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії і його захворювання пов'язане з виконанням військового обов'язку по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що сторонами не оспорюється.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ОСОБА_2, який є третьою особою по справі, користується правом на 100% знижку плати за комунальні послуги в межах середніх норм споживання. Цією ж нормою закону встановлено, що пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються інвалідам війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у рішенні Конституційного суду України від 3 червня 1999 року №5-рп/99, до членів сім'ї військовослужбовця відносяться дружина, їх діти і батьки. Діти є членами сім'ї незалежно від того, що це діти кого-небудь з подружжя, сумісні або усиновлені, народжені в шлюбі або поза шлюбом. Право на отримання знижки на оплату комунальних послуг для дружини, дітей та батьків військовослужбовця, який став інвалідом під час проходження військової служби, виникає за наявності лише однієї умови - належності до сім'ї суб'єкта права на зазначені пільги. При цьому не має значення вік дитини суб'єкта права на пільги.
Таким чином, відповідачі, які є повнолітніми дітьми суб'єкта права на пільги - ОСОБА_2 та проживають разом з ним, мають право на 100% знижку плати за комунальні послуги в межах середніх норм споживання, і вимоги позивача по сплаті ними послуг з водопостачання є безпідставними.
Посилання представника позивача та представника третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, на яке покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг по сплаті комунальних послуг інвалідам війни, на відповідні Закони України «Про державний бюджет України», які обмежують право відповідачів на вказані пільги, є безпідставними.
Такий висновок витікає з наступного.
Згідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Норми Конституції України та повинні відповідати їй. Конституції - є нормами прямої дії.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституції та законами України. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Відповідно до принципу верховенства права та законності - суд, при вирішені справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" передбачено, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
Рішенням Конституційного суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 визначено, що не відповідають Конституцією України дії положень закону, що зупиняє дію положень законодавчих актів України в частині надання пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Відповідно до рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 закон про Державний бюджет України, як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміні, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Законом про Держбюджет не можна вносити змін до інших законів, зупиняти дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, Конституцією України, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст.69 ЖК України, -
Відмовити у задоволенні позову Комунального підприємства “Компанія «Вода Донбасу» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Костянтинівського міськрайонного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя