ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
04.10.2017Справа № 910/16975/17
Суддя Гумега О.В., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентех Мастер"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про зобов'язання вчинити дії
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява б/н, б/д (вх. № 16975/17 від 02.10.2017) і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження (для юридичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) сторін.
Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.
У позовній заяві зазначено місцезнаходження позивача за адресою 29000, м. Хмельницький, вул. Купріна, 54/5.
Проте, відповідно до доданої до позовної заяви в якості додатку виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осбі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що вірною адресою місцезнаходження юридичної особи позивача є 29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Кобилянської, буд. 25.
Крім того, у позовній заяві не зазначені ідентифікаційні коди позивача та відповідача.
Наведене свідчить про недодержання позивачем вимог статті 54 ГПК України, що, в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду згідно з п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної суми.
Відповідно до ст. 33, ст. 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування
З наведеного випливає, що чинним законодавством України на позивача покладено обов'язок доказування наявності обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та подання суду відповідних доказів, необхідних для всебічного розгляду справи.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПУ України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на укладений між ним та Публічним акціонерним товариством комерційнй банк "Приватбанк" договір поруки № 4А10152И/П від 10.11.2016, за яким останній зазначений кредитором.
Однак, до позовної заяви додано засвідчену позивачем копію зазначеного договору поруки, який не містить підписів сторін як власноручних, так і електронних. При цьому жодні пояснення та обгрунтування з цього приводу у позовній заяві відсутні.
Водночас, у п. 17 зазначеного договору поруки міститься посилання на укладену між цими сторонами угоду про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 20.10.2015, проте така угода до позовної заяви не додана.
Натомість, у суду відсутні підстави додатково витребовувати у позивача зазначену угоду, оскільки відомостей про її наявність перелік додатків до позовної заяви не містить, та у позовній заяві про її наявність також не згадується.
Крім того, в абз. 3 стор. 1 позовної заяви позивачем зазначено, що "листом від 14.11.2016р. за № 2 ТОВ "Сантех Матсер" звернулося до ПАТ КБ "Приватбанк" (Первинний кредитор) із вимогою про надання підприємству, як Новому кредитору, листа від імені ПАТ КБ "Приватбанк" про виконання товариством своїх зобов'язань за договором поруки та перехід до товариства, як поручителя, ... всіх прав кредитора за кредитним договором, догворами застави (іпотеки) ... також позивач вимагав від відповідача надати йому належним чином засвідчені договори застави, кредитних договорів, права за якими перейшли до товариства". Однак при цьому позивачем не вказано на докази, які мають такі зазначення підтверджувати, зокрема, докази направлення (вручення) зазначеного листа відповідачу.
Зважаючи на наведене, у позовній заяві не вказано всіх обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не зазначенно доказів, що підтверджують позов, що, в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 5 п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких грунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Пунктом 3 частини 1 ст. 57 ГПК України встановлено, що на позивача покладається обов'язок додати до позовної заяви документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частиною 2 статті 44 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір"судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2017 встановлено у розмірі 1600,00 грн.
Відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600,00 грн.).
Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач завив наступні позовні вимоги:
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Сентех Мастер" оригінали кредитних договорів №4А13380И від 18.06.2013, №4А14176И від 19.02.2014, №4А10152И від 02.08.2010, №4А13324И від 27.05.2013, №4А14175И від 17.02.2014, укладених між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Амадорас".
Незважаючи на те, що позивач об'єднав всі вимоги в один пункт прохальної частини позову, заявлені позивачем вимоги не випливають одна із одної та не є похідними, оскільки позивач просить зобов'язати передати оригінали 5 (п'яти) кредитних договорів. А отже, позивачем заявлено 5 (п'ять) вимог немайнового характеру.
Враховуючи викладене та наведені приписи Закону України "Про судовий збір", при зверненні до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, яка містить п'ять вимог немайнового характеру, позивач повинен був сплатити судовий збір в загальній сумі 8000,00 грн. (1600,00 грн. х 5 = 8000,00 грн.), натомість до вказаної позовної заяви позивачем додано платіжні доручення № 45 від 11.08.2017 на загальну суму 1600,00 грн., що свідчить про сплату позивачем судового збору в меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Сума недоплаченого судового збору складає 6400,00 грн. (8000,00 грн. - 1600,00 грн.).
Зважаючи на викладене, позивач не дотримався приписів Закону України "Про судовий збір", п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, що в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Як роз'яснено господарським судам у п. 2.22. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК, зокрема пунктом 4 частини першої статті 63. При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв'язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору, то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.
За таких обставин, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні матеріали повернути без розгляду.
Суддя О.В.Гумега