ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.09.2017Справа №910/13508/17
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островська О.С.
розглянувши справу № 910/13508/17
за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового
фонду Деснянського району м. Києва";
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
про стягнення 1588,50 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Максимова Я.С., довіреність № 46-4891 від 17.10.2016р.;
від відповідача: не з'явився.
обставини справи:
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (надалі - позивач ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення 1588,50 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором № 0108/К/З від 17.12.2015р. про відшкодування витрат балансоутримувача в частині сплати наданих послуг за у період з 01.05.2016р. по 01.09.2016р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1468,17 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 92,49 грн., 3% річних - 8,75 грн. та інфляційні втрати в розмірі 19,09 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2017р. порушено провадження у справі № 910/13508/17 та розгляд справи призначений на 28.09.2017р.
Присутній у судовому засіданні 28.09.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 14.08.2017р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 14.08.2017 р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштове відправлення повернуто на адресу суду без вручення з відповідною відміткою поштової установи.
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
17.12.2015р. між комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (за договором - балансоутримувач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за договором - орендар) було укладено Договір № 1911/К/З про відшкодування витрат балансоутримувача (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого балансоутримувач забезпечує надання послуг, які зазначені в додатку № 1 та № 2 до Договору, нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а орендар бере участь у витратах, понесених балансоутримувачем при наданні послуг, пропорційно до займаної ним площі в будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за Договором та відшкодовує плату за земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оренди. Орендар займає приміщення загальною площею 17,40 кв.м на підставі договору оренди.
Згідно п. 2.2.3. Договору, Орендар щомісяця з 12 по 15 число зобов'язується отримати у відділі управління нежитловим фондом балансоутримувача під розпис в журналі видачі документацій рахунок на оплату за отримані послуги (перелік послуг зазначений в Додатку № 1).
Згідно з додатком № 1 до Договору, позивач та відповідач погодили перелік послуг.
З додатку № 1 до Договору вбачається, що вартість з утримання будинків і споруд та прибудинкової території становить 68,37 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 2.2.4 Договору, відповідач зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за надані послуги та відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об'єкт оренди.
З п. 5.1 Договору вбачається, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє з 01.05.2015р. по 31.07.2016 включно, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України. Якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії цього Договору не повідомила іншу сторону про намір припинити дію цього договору, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 5.3 Договору, останній може бути достроково розірвано на підставі рішення суду; за згодою обох сторін (про намір розірвання Договору сторони повинні повідомити одна-одну за 30 (тридцять) днів; у разі невиконання сторонами умов Договору.
Так, між позивачем та відповідачем 30.09.2016р. укладено Додаткову угоду № 1 про розірвання Договору № 0108/К/З з 30.09.2016р.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідач у період з 01.05.2016р. по 01.09.2016р. не сплатив на користь балансоутримувача вартість з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості у розмірі 1468,17 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, відповідачем за період з травня 2016 року по вересень 2016 року зобов'язання з оплати послуг позивача за спірним договором не в виконувались належним чином, у зв'язку з чим утворився борг у загальній сумі 1468,17 грн.
Зокрема, відповідачем не надано суду доказів належного виконання умов Договору, передбачених у п. 2.2.4, тобто своєчасної та повної сплати наданих позивачем послуг за спірний період у розмірі 14668,17 грн.
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Факт наявності заявленого до стягнення боргу підтверджується матеріалами справи. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором в сумі 1468,17 грн. за період з травня 2016 по вересень 2017.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 92,49 грн., 3% річних - 8,75 грн. та інфляційні втрати в розмірі 19,09 грн., розраховані окремо за кожний місяць, в якому виникла заборгованість.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
При несвоєчасному внесенні плати, орендар зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки (п. 2.2.4 Договору).
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, та задовольняє зазначену вимогу у повному обсязі в сумі 92,49 грн.
Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3%, визнав його обґрунтованим, та задовольняє зазначену вимогу у повному обсязі в сумі 8,75 грн.
Збитки від інфляції підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до уточненого розрахунку суду у розмірі 18,83 грн. (з урахуванням того, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з урахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця, то розрахунок починається з наступного місяця (лист ВСУ від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15; ідентифікаційний код 39605452) основний борг у сумі 1468 грн. 17 коп., пеню - 92 грн. 49 коп., 3% річних - 8 грн. 75 коп., 18 грн. 83 коп. - інфляційних втрат та 1599 грн. 74 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 03.10.2017р.
Суддя А.І. Привалов