Кіровоградської області
"30" листопада 2009 р. Справа № 17/109
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С. В., розглянувши матеріали справи №17/109
за позовом: приватного підприємства "Калина-Каскад", м. Олександрія Кіровоградської області
до відповідача: закритого акціонерного товариства "Каскадтранс", м. Олександрія Кіровоградської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- ОСОБА_1, м.Олександрія Кіровоградської області
про визнання договору дійсним
від позивача - директор Каліначенко С.І. (а.с.85);
від відповідача - директор Каліначенко С.І. (а.с.39);
від третьої особи- Каліначенко С.І., довіреність б/н від 22.08.08 р. (а.с.99).
Приватним підприємством "Калина-Каскад" (далі- ПП "Калина-Каскад") подано позов до закритого акціонерного товариства "Каскадтранс" (далі- ЗАТ "Каскадтранс") про визнання дійсним договору управління майном №1/2007 від 21.02.2007 р., укладеного між ПП "Калина-Каскад" та ЗАТ "Каскадтранс", щодо передачі в управління майнового комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: адміністративної будівлі (літера "В"), моторного цеху (літера "К"), складу (літера "Щ"), мийки (літера "Щ"), побутових приміщень (літера "С"), майстерні (літера "О"), нарядної (літера "Ж"), боксу профілакторію (літера "Р"), складу лакофарб (літера "Х") 1/3 частини, котельної (літера "П").
Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі (а.с.54).
Ухвалою суду від 16.11.2009 р. залучено до участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (а.с.105-106).
Представник третьої особи в судовому засіданні 30.11.2009 р. також просить задовольнити позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.
21.02.2007 р. між ЗАТ "Каскадтранс" ("установник управління") та ПП "Калина-Каскад" ("управитель") було укладено договір №1/2007 (далі- договір №1/2007 від 21.02.2007 р.), за умовами якого установник управління передає, а управитель приймає майновий комплекс ЗАТ "Каскадтранс", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в управління для виконання статутних завдань та зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління майновим комплексом в інтересах установника управління (а.с.10-12).
На виконання умов зазначеного договору установником управління було передано управителю майновий комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається із адміністративної будівлі (літера "В"), моторного цеху (літера "К"), складу (літера "Щ"), мийки (літера "Щ"), побутових приміщень (літера "С"), майстерні (літера "О"), нарядної (літера "Ж"), боксу профілакторію (літера "Р"), складу лакофарб (літера "Х") 1/3 частини, котельної (літера "П"), про що свідчить акт передачі майнового комплексу від 21.02.2007 р. (а.с.13).
На підтвердження проведення розрахунків, пов'язаних з управлінням майном, позивачем надано прибуткові касові ордери (а.с.20-34).
З посиланням на статтю 220 Цивільного кодексу України ПП "Калина-Каскад" просить визнати дійсним договір №1/2007 від 21.02.2007 р., мотивуючи тим, що ЗАТ "Каскадтранс" ухилився від нотаріального посвідчення даного договору.
Із матеріалів справи вбачається, що 05.03.2007 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про нотаріальне посвідчення договору управління майном №1/2007 від 21.02.2007 р. (а.с.41).
Листом від 14.03.2007 року відповідач повідомив позивача про те, що не має можливості здійснити нотаріальне посвідчення договору управління майном №1/2007 від 21.02.2007 р., у зв'язку з відсутністю на це коштів (а.с. 42). В той же час листом №10 від 05.03.2007 р. ПП "Каскадтранс" поставило ПП "Калина-каскад" до відома, що витрати по нотаріальному посвідченню та державній реєстрації зазначеного договору покладає на себе (а.с.94).
При вирішенні даного спору господарський суд виходить із наступного.
За своєю правовою природою договір №1/2007 від 21.02.2007 р. є договором управління майном.
Згідно статті 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
В силу статті 1031 Цивільного кодексу України договір управління майном укладається у письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Зі змісту частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Отже, за частиною першою статті 210 Цивільного кодексу України договір №1/2007 від 21.02.2007 р. є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно з частиною другою статті 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання цього договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір укладеним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Між тим зазначена норма не застосовується до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Аналогічну правову позицію викладено в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
Враховуючи те, що чинним Цивільним кодексом України не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину в разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкову державну реєстрацію, позовні вимоги заявлені необґрунтовано і задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволені позовних вимог відмовити.
Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя С.В.Таран