ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 11/38104.12.09
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл"
простягнення 739 975,21 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачаСторчук С.В. -представник
від відповідачане з'явились
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (далі - позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (далі - відповідач) заборгованості по орендній платі у розмірі 177 188,11 грн., пені у розмірі 339 060,47 грн., 3% річних у розмірі 1 660,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 19 047,43 грн. та збитків в сумі 203 018,40 грн. (з урахуванням уточнення до позовної заяви).
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 3838 суборенди від 19.09.2007 відповідач з жовтня 2008 року порушує умови Договору щодо своєчасної та повної сплати орендної плати передбаченої Договором. Також позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 203 018,40грн., пов'язані з відновленням первісного стану нежитлового приміщення.
Відповідач відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез'явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд
19.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (орендар) було укладено Договір № 3838 суборенди (далі - Договір).
За умовами вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне володіння і користування нежилі торговельні приміщення загальною площею 1 226,7кв.м., розташовані за адресою: м. Суми, вул. Новорічна, 8 (далі -майно, об'єкт оренди) та обладнання, перелік якого визначений в Додатку 2.
Передача майна здійснюється уповноваженими представниками сторін і оформлюється актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.2 Договору).
20.09.2007 позивачем було передано відповідачу об'єкт оренди та обладнання за Актами № 1 та № 2 прийому-передачі.
Відповідно до п. 9.1 Договору даний Договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 29.07.2010 включно.
25.12.2008 позивач отримав лист відповідача, в якому останній повідомив про розірвання Договору № 3838 з 01.01.2009.
Позивач, листом № 1097 від 27.12.2008 повідомив відповідачу, що згідно з п. 9.2 Договору вказаний договір може бути розірваний лише за взаємною згодою сторін з 25.02.2009.
Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України).
У відповідності з п. 9.2 Договору даний Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін, за умови повідомлення однією зі сторін другої сторони не пізніше, ніж за 60 календарних днів до дати його розірвання.
Як свідчать матеріали справи сторони не дійшли згоди щодо розірвання Договору № 3838 суборенди, відповідна угода, додаткова угода сторонами не підписувалась, а також об'єкт оренди орендар за актом прийому-передачі орендодавцю не повернув.
Згідно з п. 3.1 Договору за отримане в суборенду майно орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату. Розмір орендної плати в місяць складає 25 000,00 грн., у тому числі ПДВ.
Відповідно до п. 3.4.2 Договору орендна плата сплачується орендарем орендодавцю щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця, в якому орендар користується майном.
У відповідності з п. 5.1.2 Орендар зобов'язаний своєчасно, в розмірі та строки, вказані в даному Договорі, вносити орендну плату.
Як свідчать матеріали справи, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплатив орендну плату за жовтень 2008 року та з січня 2009 року не сплачує орендну плату в повному обсязі.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за жовтень 2008 року та з січня по липень 2009 року не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 177 188,11 грн.
Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання свої обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 177 188,11 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 339 060,47 грн., 3% річних у розмірі 1 660,80 грн. та інфляційні втрати у розмірі 19 047,43 грн.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 7.2 Договору у випадку несвоєчасної сплати орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки передбачений умовами договору розмір пені перевищує розмір пені, встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.
Згідно Постанови Національного банку України від 21.04.2008 № 107 з 30.04.2008 встановлено розмір облікової ставки на рівні 12,0 % річних.
Згідно Листа Національного банку України від 16.02.2009 № 14-011/778-2395 з 16.02.2009 встановлено розмір облікової ставки на рівні 12,0 % річних.
Відповідно до Постанови Національного банку України від 12.06.2009 № 343 з 15.06.2009 встановлено розмір облікової ставки на рівні 11,0 % річних.
У зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати відповідач виконав неналежним чином, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.2 Договору, ст. 611 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та з урахуванням того, що у 2008 році було 366 днів, розмір якої, за розрахунком суду становить 16 195,82 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки факт невиконання відповідачем зобов'язання що сплати орендної плати встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача у розмірі 1 660,80 грн.
Згідно з п. 3.4.2 Договору прострочення відповідача зі сплати орендної плати настає після 10 числа поточного місяця оренди, тобто за січень 2009 року з 11.01.2009, за лютий 2009 року з 11.02.2009 і т.д., у зв'язку з чим суд вважає неправомірним нарахування позивачем інфляційних втрат на загальну суму заборгованості починаючи з грудня 2008 року.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме на суму 6 122,66 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків, пов'язаних з відновленням первісного стану нежитлового приміщення, у розмірі 203 018,40 грн.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).
У відповідності з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.
Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення яких-небудь майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань та яке ґрунтується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання кредитором доходів у разі, якщо зобов'язання було би виконано.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку, це стосувалося Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", яке мало довести факт понесення заявленої до стягнення суми збитків.
Позивач, обґрунтовуючи суму заявлених збитків, посилається на звіт незалежної будівельно-технічної експертизи від 30.03.2009, Локальний кошторис № 2-1-1 на ремонтні роботи, Підсумкову відомість ресурсів на будівництво у м. Суми вул. Новорічна, 8, Договірну ціну на будівництво у м. Суми вул. Новорічна, 8.
Доказів на підтвердження понесення позивачем заявленого розміру збитків (зокрема, актів приймання-передачі виконаних робіт, платіжних доручень про перерахування коштів) суду не надано.
Наведена сума витрат на відновлення приміщення не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують понесення позивачем витрат на відновлення приміщення, оскільки вимоги ґрунтуються на припущеннях, що позивач в майбутньому понесе витрати на відновлення приміщення, що не дає підстав вважати обґрунтованими доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" про достовірний розмір заявленої суми збитків.
Крім того, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає не доведеним факт понесення позивачем збитків у розмірі 203 018,40 грн., а тому, позовні вимоги в частині стягнення збитків задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 739 975,21 грн., тобто заявлено позовні вимоги майнового характеру.
Згідно п.п. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із заяв, майнового характеру що подаються до господарських судів, ставка державного мита становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно платіжного доручення № 44292 від 01.04.2009 позивачем сплачено 7 876,98 грн. державного мита, тобто в розмірі, більшому ніж передбачено чинним законодавством (відповідно до розміру суми, заявленої до стягнення). За таких обставин, зайво сплачене державне мито в розмірі 477,23 грн. підлягає поверненню позивачу.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 № 693 скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 № 361 "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ" та відновити дію постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 № 361.
Відповідно до вказаної постанови, у господарських справах встановлено розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Як вбачається з платіжного доручення № 44293 від 01.04.2009 та квитанції № 6291\з41 від 02.07.2009 позивачем сплачено 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви. Постанову № 693 вперше опубліковано в газеті “Урядовий кур'єр” від 14.07.2009 № 124.
За таких обставин, зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197,00 грн. підлягають поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (04080, м. Київ, вул. Турівська, 29, ідентифікаційний код 34482413, п/р 2600544452001 в АКБ "Київська Русь", МФО 319092, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (52005, Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 76, ідентифікаційний код 30487219 р/р 26006208770100 в ДОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 305653) заборгованість по орендній платі у розмірі 177 188 (сто сімдесят сім тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 11 коп., пеню у розмірі 16 195 (шістнадцять тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 82 коп., 3% річних у розмірі 1 660 (одна тисяча шістсот шістдесят) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 122 (шість тисяч сто двадцять дві) грн. 66 коп., державне мито у розмірі 2 011 (дві тисячі одинадцять) грн. 67 коп. та 32 (тридцять дві) грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В інший частині позову відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (52005, Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 76, ідентифікаційний код 30487219 р/р 26006208770100 в ДОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 305653) зайво сплачені державне мито в розмірі 477 (чотириста сімдесят сім) грн. 23 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197 (сто дев'яносто сім) грн. 00 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржено в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Ю.М. Смирнова