Справа № 2-а-3566/09/0523
25 листопада 2009 року м.Донецьк
Київський районний суд м.Донецька у складі
Головуючого судді - Л.М.ПАВЛЕНКО
При секретарі - О.Г. МАЛАХОВОЙ
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Київського районного суду м.Донецька справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м.Донецька про визнання неправомірною бездіяльність посадових осіб та забов»язання них виконати певні дії та стягнення моральної шкоди
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уточнюючи свої позовні вимоги, звернулася до Київського районного суду м.Донецька з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м.Донецька. В позові вказала, що вона перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Київському районі м.Донецька, як пенсіонер за віком та отримує пенсію, тобто досягла пенсійного віку та має певний трудовий стаж.
18.11.2004 року був прийнятий Закон України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з яким вона підпадає під його дію, як «дитина війни», та має право на щомісячну допомогу, тобто доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач не нараховує та не виплачує їй вказану допомогу, у тому розмірі на яку вона має право, без законних підстав. А тому позивач вимушена звернутися до суду та просить визнати протиправною бездіяльність посадових осіб відповідача в наслідок чого він не нараховує їй щомісячну допомогу, забов»язати його нарахувати та виплатити їй допомогу за період з 2006р. по теперішній час згідно з вказаним законом. Зобов*язати відповідача нараховувати та виплачувати щомісячно встановлену ст.. 6 ЗУ №2195 надбавку до пенсії у розмірі, встановленому законодавством. Крім того позивач просить стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди за навмисну невиплату надбавки до пенсії у розмірі 30000 гр., так як вона є важкохворою людиною, якій протипоказані нервові стреси, хвилювання. Невиплата відповідачем належній їй надбавки до пенсії, надання недостовірної інформації та завідомо брехливих свідчень приносить їй моральні страждання, які відображаються на її стані здоров*я. Із за неправомірних дій відповідача вона позбавлена можливості на якісне лікування, що доставляє їй дуже великі моральні страждання.
Представник позивача позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача-Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька про час розгляду справи сповіщений належним чином. До суду не прибув. Просив про розгляд справи за його відсутністі.
Судом встановлено, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 народилася 01.11.1937 року, є пенсіонером за віком та перебуває на пенсійному обліку в Управління пенсійного фонду України у Київському районі м.Донецька, що підтверджується її паспортом, виданим 06.06.2002 року Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій обл. та пенсійним посвідченням виданим їй УПФУ у Київському районі м.Донецька 12.01.1993 року.
ОСОБА_1 підпадає під дію ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», тобто має право на щомісячну допомогу, тобто доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно з Положенням «Про районне управління пенсійного фонду» відповідач зобов»язаний нарахувати та виплачувати позивачці щомісячну допомогу на підставі ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», тобто доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач не надав суду доказів, що не виконуючи ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не нараховуючи та не виплачуючи позивачці належну їй по вказаному Закону України допомогу, він діяв у межах своїх повноважень та на законних підставах. За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії посадових осіб Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька щодо не нарахування та не виплати позивачці ОСОБА_1 щомісячної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року є неправомірними та забов»язує відповідача-посадових осіб Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька нарахувати та сплатити ОСОБА_2 вказану допомогу з січня 2006 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Щодо ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік», «Про державний бюджет на 2007 рік», Про державний бюджет на 2008 рік», Про державний бюджет на 2009 рік», суд при розв»язанні цього спору не бере їх до першочергового керівництва, тому, що згідно зі ст.3, 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Закони та інші нормативні -правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов»язком держави. Виходячи з вказаних застав Конституції, суд дійшов висновку, що вказані ЗУ, щодо державного бюджету на певний рік, мають тимчасовий характер та не можуть вплинути на нарахування та виплату допомоги позивачці як такої на яку поширюється ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, оскільки звужують права позивачки. Оскільки суд керується безпосередньо нормами Конституції, то на думку суду рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 року тільки підтверджує застави Конституції України, а не визначає новий порядок виконання вказаного Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року. Згідно зі ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Виходячи з вказаних засад Конституції, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був скерувати свою діяльність на своєчасне виконання ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року в межах своїх повноважень, тобто нарахувати та виплатити позивачці допомогу як «Дитині війни», однак він цього не зробив, чим порушив права позивачки. Оскільки відповідач не виконав своїх конституційних обов»язків перед позивачкою, тобто з моменту появи у позивачки права на вказану допомогу та до цих пір, не виконав ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давнини, а тому нема потреби його поновлювати.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 30000гр.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, «що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних наслідків, заподіяних фізичній особі.
Відповідно до діючого законодавства моральна шкода може заключатися, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні громадського життя, порушенні спілкування з оточуючими людьми, у настанні інших негативних наслідків». Отже, з урахуванням положень пункту 3 вищевказаної Постанови, позивач повинний був надати докази про моральні переживання в зв'язку з ушкодженням здоров'я, про порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, дані про порушення спілкування з оточуючими людьми, дані про настання інших негативних наслідків».
Однак, пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику по справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» повинно бути зазначено, зокрема, у чому вбачається ця шкода, з яких міркувань виходить позивач, визначаючи розмір шкоди і якими доказами це підтверджується.
Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягає, зокрема, наявність такої шкоди, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, у якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду і з чого він при цьому виходить.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не надано ніяких доказів, які б підтверджували наявність моральної шкоди, заподіяної Управлінням ПФУКиївського району у м. Донецьку.
Керуючись ст.2,4,8,11,17,158-163 КАСУ, ст.3,8 Конституції України від 28.06.1996 року, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року , суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії посадових осіб УПФУ у Київському районі м. Донецька неправомірними.
Забов»язати посадових осіб УПФУ в Київському районі м. Донецька нарахувати та сплачувати з 01.01.2006 року, щомісячно, ОСОБА_1, як дитині війни, соціальну допомогу у розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, згідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до УПФУ в Київському районі м. Донецька про стягнення моральної шкоди у розмірі 30000гр.
Заява на апеляційне оскарження постанови може бути подана у 10 денний строк.
Апеляція на постанову суду може бути подана у 20 денний строк після подачі заяви.
СУДДЯ Л.М.ПАВЛЕНКО
Справа № 2-а-3566/09/0523
(вступна та резолютивна частини постанови)
25 листопада 2009 року м.Донецьк
Київський районний суд м.Донецька у складі
Головуючого судді - Л.М.ПАВЛЕНКО
При секретарі - О.Г. МАЛАХОВОЙ
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Київського районного суду м.Донецька справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м.Донецька про визнання неправомірною бездіяльність посадових осіб та забов»язання них виконати певні дії та стягнення моральної шкоди
Керуючись ст.160 КАСУ, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії посадових осіб УПФУ у Київському районі м. Донецька неправомірними.
Забов»язати посадових осіб УПФУ в Київському районі м. Донецька нарахувати та сплачувати з 01.01.2006 року, щомісячно, ОСОБА_1, як дитині війни, соціальну допомогу у розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, згідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до УПФУ в Київському районі м. Донецька про стягнення моральної шкоди у розмірі 30000гр.
Заява на апеляційне оскарження постанови може бути подана у 10 денний строк.
Апеляція на постанову суду може бути подана у 20 денний строк після подачі заяви.
СУДДЯ Л.М.ПАВЛЕНКО
Справа № 2-а-3566/09/0523
25 листопада 2009 року м.Донецьк
Київський районний суд м.Донецька у складі
Головуючого судді - Л.М.ПАВЛЕНКО
При секретарі - О.Г. МАЛАХОВОЙ
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Київського районного суду м.Донецька клопотання ОСОБА_2 про відвід судді Павленко Л.М.
ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Донецька із позовом до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м.Донецька про визнання неправомірними дій посадових .
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - Поздякова заявила клопотання про відвід судді Павленко Л.М., оскільки порушені строки розгляду справи, тобто позов заявлений 22.07.09, а призначений на 25.11.09, тобто у строк більш ніж 2 місяця.
Данний відвід не підлягає задоволенню, оскільки підстави вказані у відводі, не основані на законі, ст.. 27 КАСУ, та не свідчать про упередженість судді.
Керуючись ст.27,31 КАСУ, суд
Заявлений ОСОБА_2 відвід судді Павленко Л.М. залишити без задоволення.
СУДДЯ Л.М.ПАВЛЕНКО