ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/68904.12.09
За позовомВідкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»
ДоФірми «Т.М.М»- товариства з обмеженою відповідальністю
Простягнення 2 529 932, 98 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
Від позивача: Свириденко О.С., Рибачук О.О.
Від відповідача: Марценюк Л.А.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми «Т.М.М.»- товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 1 670 931, 40 грн. суми боргу за договорами № 51-08 та № 62-08; 368 047, 50 грн. -за зберігання продукції за договором № 51-08, 108 354, 06 грн. пені за договором № 51-08, 297 863, 52 грн. -за зберігання продукції за договором № 62-08, 84 736, 50 грн. пені за договором № 62-08.
Ухвалою суду від 21.09.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/689 та призначено її розгляд на 14.10.2009 року, зобов'язано сторін надати певні документи.
Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем було порушено строки поставки товару, у зв'язку з чим Фірмою «Т.М.М.»- товариством з обмеженою відповідальністю договори № 51-08 та № 62-08 було в односторонньому порядку розірвано. У зв'язку з наведеним вважає, що предмет позову відсутній, тому просить припинити провадження у даній справі.
У судовому засіданні 14.10.2009 р. представник відповідача заявив клопотання про технічну фіксацію судового процесу, яке судом було задоволено, у зв'язку з чим, для надання можливості секретарю судового засідання налаштувати систему технічної фіксації, розгляд справи було перенесено на 26.10.2009 р. о 9 год. 00 хв., про що представники сторін повідомлені під розписку.
У судове засідання 26.10.2009 р. представник позивача не з'явився, витребуваних судом документів не надав. Через службу діловодства надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його представника бути присутнім у судовому засіданні.
Ухвалою суду від 26.10.2009 р. розгляд справи був відкладений до 09.11.2009 р. у зв'язку з неявкою представника позивача та невиконанням ним вимог суду.
У зв'язку з необхідністю витребувати у сторін додаткові докази у справі у судових засіданнях 09.11.2009 р., 16.11.2009 р. та 25.11.2009 р. Господарським судом міста Києва оголошувалися перерви.
У судовому засіданні 27.11.2009 р. було оголошено перерву до 04.12.2009 р. для прийняття рішення у даній справі та виготовлення його повного тексту.
У судовому засіданні 04.12.2009 р. Господарським судом міста Києва оголошено повний текст рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між Відкритим акціонерним товариством «Завод «Ленінська кузня»(постачальник) та Фірмою «Т.М.М.»- товариством з обмеженою відповідальністю (замовник) був укладений договір № 51-08 від 26.02.2008 р., згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язувався виготовити та відвантажити, а замовник прийняти та оплатити металоконструкції загальною вагою 96,540 тон в номенклатурі та кількості, що вказуються у специфікації (додаток № 1 до цього договору), в подальшому продукцію, на умовах, викладених в цьому договорі.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Порядок оплати продукції за договором № 51-08 від 26.02.2008 р. сторони узгодили в пункті 3.1. договору.
Зокрема, згідно з підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. зазначеного договору, попередня оплата у розмірі 65% від загальної вартості продукції за цим договором має бути проведена замовником шляхом прямого банківського переводу на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення постачальником рахунку на оплату цієї продукції.
Остаточний розрахунок, у відповідності до підпункту 3.1.2. пункту 3.1. договору № 51-08 від 26.02.2008 р., у розмірі, що відповідає 35% загальної вартості продукції за цим договором, має бути проведений замовником шляхом прямого банківського переводу на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання замовником повідомлення про готовність партії продукції за відвантаження, оформленого у відповідності з пунктом 4.3. цього договору.
На виконання умов договору № 51-08 від 26.02.2008 р. відповідач сплатив позивачу попередню плату за продукцію у розмірі 1 732 292, 64 грн., про що свідчить копія банківської виписки № 502178 від 06.03.2008 р.
У відповідності до пункту 4.3. договору № 51-08 від 26.02.2008 р., постачальник зобов'язався відправити замовнику повідомлення про готовність партії продукції до відвантаження, а замовник зобов'язався протягом 5 (п'яти) календарних днів проінформувати постачальника про дату надання транспорту для завантаження продукції.
При цьому замовник зобов'язався, згідно з пунктом 4.4. договору, протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання повідомлення про готовність партії продукції до відвантаження вивезти цю партію продукції з території постачальника.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом № 163/441 від 10.06.2008 р. повідомив відповідачу про готовність продукції до відвантаження 15.06.2008 р., а після цього 12.06.2008 р. уточнив, що 15.06.2008 р. буде готова до відвантаження силосна башта, креслення 98320307_10, а металоконструкція, креслення 983207_41, буде готова до відвантаження у строк до 30.06.2008 р. Враховуючи наведене, позивач просив перерахувати відповідача кошти у розмірі 685 314, 00 грн. -лише за силосну башту.
Проте відповідач 01.07.2008 р. перерахував позивачу 93 985, 92 грн., про що свідчить копія банківської виписки № 507985 від 01.07.2008 р., та 10.07.2008 р. суму в розмірі 154 880, 96 грн., про що свідчить копія банківської виписки № 508548 від 10.07.2008 р.
Таким чином, відповідач у порядку, передбаченому підпунктом 3.1.2. договору № 51-08 від 26.02.2008 р., сплатив позивачу 248 866, 88 грн., а всього за зазначеним договором -суму у розмірі 1 757 179, 52 грн.
У відповідності до пункту 4.1. договору № 51-08 від 26.02.2008 р., умови поставки продукції за цим договором FCA -Україна, м. Київ, вул. Електриків, 26, у відповідності з правилами «Інкотермс-2000».
Строк поставки продукції за цим договором передбачений у пункті 4.2. договору, згідно з яким він відраховується з дати надходження попередньої оплати на поточний рахунок постачальника згідно з пунктом 3.1.1. цього договору і складає 90 (дев'яносто) календарних днів.
Згідно з пунктами 4.6., 5.1. договору № 51-08 від 26.02.2008 р., датою поставки кожної партії продукції за цим договором вважається дата, яка вказана у відвантажувальних документах на цю партію продукції (товарно-транспортних накладних). Продукція за цим договором вважається поставленою постачальником та прийнятою замовником кількісно -у відповідності з відвантажувальними документами (товарно-транспортними накладними) на продукцію та якісно -у відповідності з кресленнями на продукцію та відміткою відділу технічного контролю підприємства-постачальника.
За товарно-транспортними накладними від 31.07.2008 р. № 000159, № 000163 та № 000164, а також за накладною № 000154 від 31.08.2008 р. позивач поставив відповідачу продукцію загальною вагою 50, 972 тон на загальну суму 1 421 057, 52 грн. Факти отримання відповідачем вказаної продукції підтверджується наданими суду довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (копії в матеріалах справи).
Також між Відкритим акціонерним товариством «Завод «Ленінська кузня»(постачальник) та Фірмою «Т.М.М.»- товариством з обмеженою відповідальністю (замовник) був укладений договір № 62-08 від 06.03.2008 р., згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язувався виготовити та відвантажити, а замовник прийняти та оплатити металоконструкції загальною вагою 104,000 тон в номенклатурі та кількості, що вказуються у специфікації (додаток № 1 до цього договору), в подальшому продукцію, на умовах, викладених в цьому договорі.
Порядок розрахунків відповідачем за продукцію у договорі № 62-08 є аналогічним порядку, встановленому у договорі № 51-08, і передбачає наступне.
Згідно з підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. договору № 62-08, попередня оплата у розмірі 65% від загальної вартості продукції за цим договором має бути проведена замовником шляхом прямого банківського переводу на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення постачальником рахунку на оплату цієї продукції.
Остаточний розрахунок, у відповідності до підпункту 3.1.2. пункту 3.1. договору № 62-08 від 26.02.2008 р., у розмірі, що відповідає 35% загальної вартості продукції за цим договором, має бути проведений замовником шляхом прямого банківського переводу на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання замовником повідомлення про готовність партії продукції за відвантаження, оформленого у відповідності з пунктом 4.3. цього договору.
На виконання умов договору № 62-08 від 06.03.2008 р. відповідач перерахував позивачу попередню оплату у розмірі 1 800 864, 00 грн., про що свідчить копія банківської виписки № 502931 від 25.03.2008 р.
У відповідності до пункту 4.3. договору № 62-08 від 06.03.2008 р., постачальник зобов'язався відправити замовнику повідомлення про готовність партії продукції до відвантаження, а замовник зобов'язався протягом 5 (п'яти) календарних днів проінформувати постачальника про дату надання транспорту для завантаження продукції.
При цьому замовник зобов'язався, згідно з пунктом 4.4. договору, протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання повідомлення про готовність партії продукції до відвантаження вивезти цю партію продукції з території постачальника.
Позивач листом № 030/441 від 05.02.2009 р. повідомив відповідачу про готовність продукції за договором № 62-08 до відвантаження, зазначивши, що силосні башти виготовлені загальною вагою 98,8 тон, тому вартість виготовленої продукції складає 2 578 752, 00 грн., з яких позивачу залишилось сплатити 777 888, 00 грн. Цим же листом позивач в черговий раз нагадав відповідачу про заборгованість за договором № 51-08, уточнивши при цьому, що вага виготовленої продукції становить 104, 022 тон, а тому її вартість складає 2 874 202, 92 грн., у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за договором № 51-08 у розмірі 893 043, 40 грн.
10.04.2009 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 1/90 з проханням погасити заборгованість за договорами № 51-08 та № 62-08.
Листом № 509/04-д від 23.04.2009 р. відповідач запропонував позивачу розглянути можливість погашення заборгованості шляхом передачі у власність нерухомості у місті Києві по вул. Комарова, 22-28, проте позивача ця пропозиція не зацікавила.
Виходячи з вищевикладеного, станом на день розгляду справи в суді Фірма «Т.М.М.»- товариство з обмеженою відповідальністю заборгувала Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська кузня» 893 043, 40 грн. за продукцію за договором № 51-08 та 777 888, 00 грн. за продукцію за договором № 62-08, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарське зобов'язання -це зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В ході розгляду даної справи судом було встановлено, що сторони у договорах № 51-08 та № 62-08 визначили строк виконання відповідачем зобов'язання щодо остаточного розрахунку за продукцію - протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання замовником повідомлення про готовність партії продукції до відвантаження, оформленого у відповідності з пунктом 4.3. цього договору.
Господарським судом міста Києва встановлено, що за договором № 51-08 позивач направив повідомлення № 163/441 про готовність партії продукції до відвантаження 10.06.2008 р., і на цьому повідомленні вже 11.06.2008 р. генеральним директором Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю було вчинено резолюцію «организовать перевозку, прийомку и оплату по договору».
12.06.2008 р. позивач листом уточнив, що 15.06.2008 р. буде готова до відвантаження силосна башта, креслення 98320307_10, а металоконструкція, креслення 983207_41, буде готова до відвантаження у строк до 30.06.2008 р.
Враховуючи наведене, відповідач зобов'язаний був здійснити остаточний розрахунок за продукцію за договором № 51-08 у строк до 11.07.2008 р.
За договором № 62-08 позивач листом № 030/441 від 05.02.2009 р. повідомив відповідачу про готовність продукції до відвантаження, зазначивши, що силосні башти виготовлені загальною вагою 98,8 тон, тому вартість виготовленої продукції складає 2 578 752, 00 грн., з яких позивачу залишилось сплатити 777 888, 00 грн.
Враховуючи наведене, за договором № 62-08 відповідач зобов'язаний був здійснити остаточний розрахунок у строк до 16.02.2009 р.
Проте відповідач у встановлений строк розрахунок за продукцію належним чином не здійснив, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем становить 893 043, 40 грн. за продукцію за договором № 51-08 та 777 888, 00 грн. за продукцію за договором № 62-08.
Посилання представника відповідача на те, що Фірмою «Т.М.М.»- товариством з обмеженою відповідальністю не було отримано від позивача листів про готовність продукції до відвантаження, не приймається судом до уваги, оскільки спростовується наданими позивачем доказами, зокрема, довідкою Київської міської філії ВАТ «Укртелеком»по телефону 4289372, який належить відповідачу, про отримання факсом листів від 10.06.2008 р. та від 12.06.2008 р. (який було направлено 13.06.2008 р.), а також копією відповіді Фірми «Т.М.М.»- товариства з обмеженою відповідальністю від 18.02.2009 р. № 100/02-д.
Доказів того, що відповідач не отримував від позивача листів про готовність продукції до відвантаження, відповідач суду не надав.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував та розміру боргу не оспорив.
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»про стягнення з Фірми «Т.М.М.»- товариства з обмеженою відповідальністю заборгованості у розмірі 893 043, 40 грн. за продукцію за договором № 51-08 та 777 888, 00 грн. за продукцію за договором № 62-08 визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 10.2. договору № 51-08 від 26.02.2008 р., замовник зобов'язаний у десятиденний строк дати згоду прийняти продукцію або партію продукції після отримання повідомлення від постачальника про готовність продукції (партії продукції) до відвантаження. Зберігання продукції більше 10-ти (десяти) календарних днів оплачується замовником у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування вартості зберігання, від вартості продукції, що зберігається на території постачальника за кожен день зберігання.
Господарським судом міста Києва встановлено, що станом на день розгляду справи в суді позивачем було виготовлено на виконання умов договору № 51-08 від 26.02.2008 р. продукцію на загальну суму 2 874 202, 92 грн., тоді як поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 1 421 057, 52 грн. Таким чином, у позивача на зберіганні залишилась продукція на суму 1 453 145, 40 грн.
За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача 368 047, 50 грн. плати за зберігання продукції на суму 1 453 145, 40 грн. за період з 11.07.2008 р. до 05.08.2009 р.
Суд визнає період, за який підлягає оплаті зберігання продукції, вірним, оскільки позивач 10.06.2008 р. повідомив відповідачу про готовність до відвантаження продукції за договором № 51-08 у строк до 15.06.2008 р., а 12.06.2008 р. уточнив, що повністю продукція буде готова до відвантаження у строк до 30.06.2008 р., то підстави стягувати плату за зберігання продукції за період до 30.06.2008 р. відсутні. Крім того, також відсутні підстави стягувати плату за зберігання продукції і за період до 10.07.2008 р., оскільки пунктом 10.2. договору № 51-08 встановлено здійснення такої оплати за зберігання більше 10 (десяти) календарних днів.
За таких обставин, відповідно до розрахунку позивача, перевіреного Господарським судом міста Києва, стягненню з відповідача підлягає плата за зберігання продукції за договором № 51-08 за період з 11.07.2008 р. до 05.08.2009 р. у розмірі 368 047, 50 грн.
Відповідно до пункту 10.2. договору № 62-08 від 06.03.2008 р., замовник зобов'язаний у десятиденний строк дати згоду прийняти продукцію або партію продукції після отримання повідомлення від постачальника про готовність продукції (партії продукції) до відвантаження. Зберігання продукції більше 10-ти (десяти) календарних днів оплачується замовником у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування вартості зберігання, від вартості продукції, що зберігається на території постачальника за кожен день зберігання.
Господарським судом міста Києва встановлено, що станом на день розгляду справи в суді позивачем було виготовлено на виконання умов договору № 62-08 від 06.03.2008 р. продукцію на загальну суму 2 578 752, 00 грн., тоді як відповідач не дав згоду прийняти цю продукцію та не з'явився для вивезення цієї продукції. За таких обставин у позивача на зберіганні залишилась продукція на суму 2 578 752, 00 грн.
Відповідно до розрахунку позивача, перевіреного Господарським судом міста Києва, стягненню з відповідача підлягає плата за зберігання продукції за договором № 62-08 за період з 16.02.2009 р. до 05.08.2009 р. у розмірі 297 863, 52 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день затримки, як це передбачено пунктом 10.3. договору № 51-08 та пунктом 10.3. договору № 62-08.
Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до розрахунків, наданих позивачем і перевірених Господарським судом міста Києва, з відповідача підлягає стягненню за договором № 51-08 пеня у розмірі 108 354, 06 грн. за період з 11.07.2008 р. до 11.01.2009 р. та за договором № 62-08 пеня у розмірі 84 736, 50 грн. за період з 16.02.2009 р. до 05.08.2009 р.
Посилання відповідача на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем порушено умови договорів щодо поставки продукції і тому ці договори відповідачем розірвано в односторонньому порядку, судом визнається помилковим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до частини 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Господарський суд міста Києва вважає за необхідне відзначити, що розірвання в односторонньому порядку господарського договору поставки нормами чинного законодавства України заборонено, права розривати ці договори замовником в односторонньому порядку цими договорами відповідачу не надано, а доказів розірвання договорів № 51-08 та № 62-08 за згодою сторін або за рішенням суду відповідачем не представлено.
Крім того, варто звернути увагу на те, що у відповідності до пункту 4.5. договору № 51-08 та договору № 62-08, укладеного між сторонами, поставка продукції може бути здійснена у строки, вказані в пункті 4.2. цього договору, лиш за умови повного та своєчасного виконання замовником умов п.3.1.1, 3.1.2. цього договору. У випадку невиконання замовником умов п. 3.1.2. цього договору постачальник має право не відвантажувати продукцію до моменту проведення розрахунків згідно з п. 3.1.2.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушено умови підпунктів 3.1.1. та 3.1.2. пункту 3.1. договорів № 51-08 від 26.02.2008 р. та № 62-08 від 06.03.2008 р., що дає право позивачу не відвантажувати непоставлену продукцію до моменту проведення розрахунків згідно з підпунктом 3.1.2. пункту 3.1. зазначених договорів.
За таких обставин Господарський суд міста Києва вважає помилковими заперечення відповідача проти позовних вимог, а позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» - обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 536, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 198, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фірми «Т.М.М.»- товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Петра Чаадаєва, 2Б, м. Київ, 03146, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»(вул. Електриків, 26, м. Київ, 04176, код ЄДРПОУ 14312364) 893 043 (вісімсот дев'яносто три тисячі сорок три) грн. 40 коп. боргу за продукцію за договором № 51-08; 777 888 (сімсот сімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. боргу за продукцію за договором № 62-08; 368 047 (триста шістдесят вісім тисяч сорок сім) грн. 50 коп. плати за зберігання продукції за договором № 51-08; 297 863 (двісті дев'яносто сім тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 52 коп. плати за зберігання продукції за договором № 62-08; 108 354 (сто вісім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 06 коп. пені за договором № 51-08; 84 736 (вісімдесят чотири тисячі сімсот тридцять шість) грн. 50 коп. пені за договором № 62-08; 25 299 (двадцять п'ять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 33 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.