ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 8/368 26.11.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства
«Ібоя»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний»
про стягнення 1 656 316,86 грн.
Суддя В.С. Катрич
Представники:
Від позивача представник -Гайбатов М.Е (дов. № б/н від 25.05.09)
Від відповідача не з'явились
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 1 200 053,47 грн., що становить заборгованість за договором № 90/06-08 Р4 від 16.07.2008р. та 147 281,33 грн. збитків від інфляції, 20 969,23 грн. трьох відсотків річних, 288 012,83 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2009р. порушено провадження у справі № 8/368, розгляд справи призначений на 10.09.2009р.
Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 10.09.2009р. подав власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між цими ж сторонами про цей же предмет і з цих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи позивача, довідку з ЄДРПОУ позивача; статут позивача та довідку про відкриття поточного рахунку у ПАО КБ ПриватБанку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2009р. розгляд справи відкладений на 24.09.2009р., у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням сторонами усіх витребуваних доказів.
У судовому засіданні, яке відбулося 24.09.209р. представник позивача подав довідку з обслуговуючого позивача банку, про те, що кошти від відповідача не надходили; довідку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача, а також заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 1 200 053,47 грн. основного боргу, 177 282,66 грн. збитків від інфляції, 36 849,38 грн. трьох відсотків річних, 288 012,83 грн. пені.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача вимоги ухвали суду не виконав, витребувані судом документи не надав, у судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
Представники сторін у судовому засіданні, яке відбулося 24.09.2009р. подали клопотання про продовження строку розгляду даної справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2009р. розгляд справи відкладений на 26.11.2009р., у зв'язку неподанням сторонами усіх витребуваних доказів та необхідністю витребувати нові докази; продовжено строк розгляду даної справи; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
У судове засідання, призначене на 26.11.2009р. з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Від відповідача клопотань та заяв не надходило.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз'яснені положення ст.81-1 ГПК України.
Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
16.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “СП “Ібоя” -«постачальник»та Товариством з обмеженою відповідальністю “Караван будівельний” - «покупець» був укладений договір № 90/06-08 Р4 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «постачальник» зобов'язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію (надалі - товар) у власність «покупця», а «покупець» зобов'язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.
Згідно з п. 1.3. договору, товар за цим договором поставляється з метою продажу «покупцем» товару споживачам через торгівельну мережу з дотриманням вимог чинного законодавства України щодо захисту прав споживачів та інших вимог Закону.
Пунктом 18.1 договору строк його дії встановлено до 31.12.2008 р.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 2.1. договору, «постачальник» зобов'язується поставляти товар на умовах DDP (пункту поставки - визначений у Замовленні) відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС»в редакції 2000 року, якщо інші умови не передбачені договором.
Зобов'язання «постачальника» з поставки товару вважається виконаним з моменту передачі «покупцю» товару, його приналежностей, супровідних документів та підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної та (або) товарно-транспортної накладної та передачі «покупцю» податкової накладної (п.2.11 договору).
Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. договору, передача та прийняття товару здійснюється у пункті поставки, визначеному в замовленні «покупця». «Постачальник» зобов'язується передати «покупцеві» у пункті поставки разом із товаром документи на товар, а саме: супровідні документи, видаткову накладну та (або) товарно-транспортну накладну, податкову накладну, рахунок.
Ціна товару погоджується сторонами у специфікації (додаток № 2 до договору) у національній валюті України -гривні (п.8.1 договору).
На виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором позивач поставив відповідачу товар на суму 1 200 053,47 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін та засвідченими печаткою позивача та печаткою (або штампами) відповідача: № 731о від 21.07.2008р. на суму 144 587,34 грн., № 733о від 22.07.2008р. на суму 345 932,65 грн., № 709о від 15.07.2008р. на суму 301 415,94 грн., № 731/1о від 21.07.2008р. на суму 36 605,35 грн., № 702о від 10.07.2008р. на суму 336 793,79 грн., № 702/1о від 11.07.2008р. на суму 34 718,40 грн. (копії зазначених видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи).
Факт отримання відповідачем товару згідно вищевказаних накладних підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯПЗ № 372360 від 15.07.2008р., № 372316 від 11.07.2008р., № 372268 від 06.07.2008р., виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»на його уповноважених осіб (копії зазначених довіреностей в матеріалах справи).
Відповідно до пункту 7.1. договору (згідно з протоколом № 1 погодження розбіжностей по договору), строк оплати (далі за текстом -“строк платежу”) визначається в п. 2 Угоди про умови (додаток № 1 до цього договору) і відраховується з дати поставки товару на склад «покупця».
Пунктом 2 Угоди про умови встановлено строк платежу -60 днів.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.
Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Відповідач власні зобов'язання не виконав належним чином, за поставлений позивачем товар не розрахувався.
Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 1 200 053,47 грн., відповідачем не доведено протилежне.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами погоджений строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 2 Угоди про умови (додаток № 1 до договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар не розрахувався.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою сплати кошти за отриманий згідно договору № 90/06-08 Р4 товар, про що свідчить фіскальний чек № 1268 від 10.07.2009р. та опис вкладення у цінний лист від 10.07.2009р., але відповіді від відповідача не отримав, відповідач кошти не перерахував.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 1 200 053,47 грн. основного боргу, відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 200 053,47 грн. основного боргу за договором № 90/06-08 Р4 від 16.07.2008р. правомірна та підлягає задоволенню.
Крім основного боргу, позивач також просив суд з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, прийнятою судом до розгляду, стягнути з відповідача 177 282,66 грн. збитків від інфляції, 36 849,38 грн. трьох відсотків річних, 288 012,83 грн. пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).
Пунктом 17.4 договору передбачено, що за порушення строків оплати товару згідно з даним договором «покупець» на вимогу «постачальника» сплачує неустойку в розмірі 1 відсотка від простроченої суми за кожний день прострочення, якщо розмір такої неустойки не обмежений Законом.
Згідно зі ст.. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений ст.. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З урахуванням вищевикладеного вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 143 278,57 грн. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.
При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті товару виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 90/06-08 Р4 від 16.07.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість отриманого товару, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 36 849,38 грн. та збитків від інфляції в розмірі 177 282,66 грн. зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 36 849,38 грн. та збитків від інфляції в розмірі 177 282,66 грн. правомірні та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 200 053,47 грн. основного боргу, 177 282,66 грн. збитків від інфляції, 36 849,38 грн. трьох відсотків річних, 143 278,57 грн. пені, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 1 557 464,08 грн. В іншій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 547, 611, 612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван-будівельний” (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12; код 34344491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство “Ібоя” (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 74; код 14367833) 1 200 053 (один мільйон двісті тисяч п'ятдесят три) грн. 47 коп. основного боргу, 177 282 (сто сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 66 коп. збитків від інфляції, 36 849 (тридцять шість тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 38 коп. трьох відсотків річних, 143 278 (сто сорок три тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 57 коп. пені, 15 574 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 64 коп. державного мита, 107 (сто сім) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Спільне підприємство “Ібоя” (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 74; код 14367833) з Державного бюджету України витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу зайво сплачених платіжним дорученням № 216 від 17.07.2009р. в сумі 197 (сто дев'яносто сім) грн. Оригінал платіжного доручення № 216 від 17.07.2009р. на суму 315,00 грн. знаходиться в матеріалах справи № 8/368.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя В.С. Катрич
Дата підписання: 03.12.2009р.