ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 16/494 10.11.09
За позовом Приватного підприємства «Ілтекс», м. Київ
До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «TS FASCINATION»,
м. Київ
2. Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м. Київ
Про визнання договору недійсним та стягнення 5400,00 грн.
Суддя Ярмак О.М.
Представники:
Від позивача Петрик С.А. за дов.
Від відповідача 1 не з'явився
Від відповідача 2 Цимбаліст В.В. за дов.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «TS FASCINATION»(далі -відповідач 1) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(далі -відповідач 2), недійсним та стягнення з відповідачів в рівних частках на користь позивача судових витрат у розмірі 5400,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що питання оренди підвального приміщення відповідачем 2 не було узгоджено із співвласниками нежитлового будинку, в результаті чого було порушено право спільної сумісної власності співвласників нежитлової будівлі № 5-А по вул. Пулюя у м. Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2009 р. порушено провадження у справі № 16/494 та призначено її розгляд на 13.10.2009 р.
Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2009 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.08.2009 р. не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
За таких обставин, виникла потреба відкласти розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 р. розгляд справи було відкладено на 27.10.2009 р.
Під час судового засідання 27.10.2009 р. сторони подали клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2009 р. продовжено строк розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував в повному обсязі.
У зв'язку з неподанням сторонами по справі всіх витребовуваних доказів, розгляд справи було відкладено на 10.11.2009 р.
Представник позивача в судовому засіданні 10.11.2009 р. уточнив позовні вимоги, відповідно до яких просив суд: 1) визнати договір оренди, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2, про оренду підвального приміщення, розташованого в будинку за адресою: м. Київ, вул. Пулюя, 5-А, недійсним; 2) зобов'язати відповідача 1 звільнити підвальне приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пулюя, 5-А.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані по справі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
10 вересня 2005 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва з обладнанням, інвентарем та комунальними послугами (далі -Договір), відповідно до умов якого відповідач 2 на підставі рішень Київської міської ради від 26.05.2005 № 406/2982 додаток 1 пункт 12 та від 19.07.2005 № 813/3388 пункт 8 протокольної частини передав, а відповідач 1 прийняв в оренду нежиле приміщення за адресою: вул. Пулюя, 5-А для побутового обслуговування.
Відповідно до п. 2.1. Договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 378,40 кв. м, в т.ч. на 1 поверсі -18,40 кв. м, у підвалі -360,00 кв. м, згідно з викопіюванням з по поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток № 1).
В цій же будівлі на 1 поверсі знаходиться приміщення, яке належить на праві приватної власності позивачу. У вказаному приміщенні розміщується продуктивний магазин.
Балансоутримувачем будинку № 5-А по вул. Пулюя у м. Києві, в якому розташоване приміщення позивача та орендоване відповідачем 1 приміщення, є відповідач 2.
Позивач вважає, що договір оренди, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2, є недійсним, оскільки питання оренди підвального приміщення відповідачем 2 не було узгоджено із співвласниками нежитлового будинку, в результаті чого було порушено право спільної сумісної власності співвласників нежитлової будівлі № 5-А по вул. Пулюя у м. Києві.
Розглянувши позовні вимоги суд вважає їх необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи із наступного.
У статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 215 ЦК України містить вичерпний перелік вимог, дотримання яких є необхідним для чинності правочину.
Позивач вважає, що оскаржуваний договір оренди укладений з порушенням норм, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до якого власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (комори, сараї, таке інше) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»допоміжні приміщення - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
Згідно ч. 2 ст. 369 Цивільного кодексу України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Враховуючи вищевикладене, на думку позивача, питання оренди підвального приміщення відповідачем 2 не було узгоджено із співвласниками нежитлового будинку.
Суд вважає таке твердження позивача хибним, оскільки норми, на які посилається позивач у позові, а саме: Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»та Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»відносяться до сфери регулювання житлового фонду.
Будівля № 5-А по вул. Пулюя у м. Києві не належить до житлового фонду, а є адміністративною будівлею, в якій знаходяться нежитлові приміщення, тому у разі купівлі-продажу або приватизації приміщень у даному будинку власники не набувають права власності на допоміжні приміщення. У зв'язку з цим відповідач 2 не повинен узгоджувати з усіма співвласниками питання передачі в оренду нежитлових приміщень в будівлі № 5-А по вул. Пулюя у м. Києві, яка належить до об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та закріплена на праві господарського відання за відповідачем 2.
Відповідно до п 2.2.5. статуту відповідача 2 предметом його діяльності є ведення обліку нежитлового фонду, що знаходиться в повному господарському віданні підприємства, передача його в користування на договірних засадах з дозволу власника або уповноваженого ним органу, здійснення контролю за виконанням договорів оренди нежилих приміщень.
Згідно з п. 3.1. статуту відповідача 2 «підприємство має право здавати в оренду…закріплене за ним майно, в т.ч. будівлі і споруди, тільки за згодою власника або органу, уповноваженого управляти майном».
У п. 7.1. Положення про порядок надання майна територіальної громади міста Києва у користування або управління, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 24.06.1999 № 309/410, передбачено, що право розпорядження, володіння і користування комунальним майном від імені територіальної громади міста Києва здійснює Київська міська рада.
Оскаржуваний договір оренди укладено на підставі рішень Київської міської ради, тобто за згодою власника (уповноваженого органу), отримання згоди від інших суб'єктів чинним законодавством не вимагається.
Таким чином, в момент укладання даного договору сторонами були дотримані усі вимоги, необхідні для чинності даного договору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Виходячи вищенаведене, керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 4, 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя О.М. Ярмак
Рішення підписане 03.12.2009 р.