ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/31823.11.09
За позовом Закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія «Бліц -Інформ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Паблішер»
про стягнення 25 339,97 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники :
Від позивача Пшеничний С.І. (довіреність № 23/17 від 23.06.2009 р.)
Від відповідача не з"явилися
Закрите акціонерне товариство "Холдингова компанія «Бліц -Інформ»(позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Паблішер»про стягнення заборгованості в розмірі 25 339,97 грн. відповідно до Договору підряду на виготовлення поліграфічної продукції № 6 від 01.02.2008 р., з яких: 20 000,00 грн. основний борг, 1 944,52 грн. інфляційні втрати, 383,01 з% річних та 3 012,44 грн. пені за період з 10.12.2008 р. по 31.07.2009 р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2009 р. порушено провадження у справі № 39/318 та призначено справу до розгляду на 02.11.2009 р. о 10:30 год.
30.10.2009 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав пояснення по справі та документи на виконання вимоги ухвали суду від 07.10.2009 р., зокрема, витяг з ЄДРПОУ № 21-10/7293 від 19.10.2009 р., наданий Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві, стосовно відповідача станом на 01.10.2009 р. З наведеного витягу судом встановлено місцезнаходження відповідача за іншою адресою, ніж зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 76.
Представник відповідача в судове засідання 02.11.2009 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 07.10.2009 р. не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009 р., відповідно до ст.77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 23.11.2009 р. о 12:10 год.
11.11.2009 р. представником позивача через відділ діловодства суду подано Уточнення (зменшення) позовних вимог № 157/17 від 11.11.2009 р., відповідно до якого відповідач зменшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2367,00 грн. за період з 10.12.2008 р. по 07.06.2009 р. (180 днів), в іншій частині позовні вимоги залишив без змін.
Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 23.11.2009 р. вищезазначену заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.
Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його Уточненнях (зменшенні) позовних вимог № 157/17 від 11.11.2009 р., прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 24 694,53 грн., з яких: 20 000,00 грн. -основний борг, 2 367,00 грн. -пеня за період з 10.12.2008 р. по 07.06.2009 р., 1 944,00 грн. - інфляційні втрати та 383,01 грн. - три відсотки річних за період з 10.12.2009 р. по 31.07.2009 р.
Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2009 р. також надав усні пояснення, відповідно позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 23.11.2009 р. повторно не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/318 від 02.11.2009 р. було направлене відповідачу за адресою його місцезнаходження, яка відповідає даним витягу з ЄДРПОУ № 21-10/7293 від 19.10.2009 р., наданого Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві, стосовно відповідача станом на 01.10.2009 р. Підтвердженням надсилання відповідачу названої ухвали суду є відповідна відмітка на її зворотньому боці.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/318 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 23.11.2009 р. від останнього до суду не надходило.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
В судовому засіданні 23.11.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
01.02.2008 р. між Закритим акціонерним товариством "Холдингова компанія «Бліц -Інформ»(позивач), визначеним як виконавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелті Паблішер»(відповідач), визначеним як замовник, було укладено Договір підряду на виготовлення поліграфічної продукції № 6 (надалі -Договір), відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язувався виконати роботи по виготовленню поліграфічної продукції (надалі -Продукція) у відповідності до Специфікації на виготовлення Продукції (надалі -Специфікація), яка є невід»ємною частиною цього Договору, а відповідач зобов»язувався прийняти та оплатити Продукцію згідно умов цього Договору.
Пунктом 2.2 Договору встановлено, що ціни та вартість Продукції вказуються у відповідній Специфікації на виготовлення Продукції.
Згідно п. 2.3 Договору сторони узгодили, що оплата здійснюється в національній валюті України, платежі здійснюються замовником (відповідачем) у вигляді 100% передоплати на протязі 2 банківських днів з моменту підписання сторонами Специфікації на виготовлення Продукції.
На виконання умов Договору 05.12.2008 р. сторони підписали Специфікацію на виготовлення Продукції (додаток № 38 до Договору) (надалі -Специфікація № 38), відповідно до якої домовились про виготовлення позивачем газети «Столичная недвижимость»№ 41/2008, накладом 3000 примірників загальною вартістю 30 099,88 грн. (з ПДВ).
На замовлення відповідача та у відповідності до Договору, Специфікації № 38, надповідачем оригінал-макету, позивачем було виготовлено та відвантажено відповідачеві поліграфічну продукцію - газету «Столичная Недвижимость»№ 41/2008, накладом 3000 примірників на суму 30099,88 грн. (в т.ч. ПДВ).
Зазначену Продукцію передано відповідачеві на підставі Довіреності ЯОТ № 975317 від 05.12.2008 р. згідно наступних накладних:
- № 4000/80167181 від 08.12.08 р., 2420 шт., на суму 24280,57 грн. (в т.ч. ПДВ);
- № 4000/80167308 від 09.12.08 р., 580 шт., на суму 5819,31 грн. (в т.ч. ПДВ).
Для оплати вартості виготовленої та поставленої Продукції відповідачеві було надано рахунок-фактуру № 4000/90243597 від 05.12.08 р. на суму 30099,88 грн. (в т.ч. ПДВ).
Враховуючи п. 2.3 Договору, відповідно до якого платежі здійснюються замовником (відповідачем) у вигляді 100% передоплати на протязі 2 банківських днів з моменту підписання сторонами Специфікації на виготовлення Продукції, а також підписання сторонами Специфікації № 38 05.12.2008 р., строк повного розрахунку відповідача за спірну Продукцію у сумі 30099,88 грн. сплинув 10.12.2008 р. (05.12.2008 р., дата підписання сторонами Специфікації № 38 + 2 банківські дні = 09.12.2008 р., а з 10.12.2008 р. -початок прострочки грошового зобов»язання по оплаті спірної Продукції).
Проте, відповідач лише частково оплатив виготовлену і поставлену позивачем Продукцію у сумі 10 099,88 грн. згідно платіжного доручення № 849 від 09.12.2009 р., що підтверджується відповідною банківською випискою (копія знаходиться в матеріалах справи).
З огляду на наведене, позивач звернувся до відповідача з Претензією № 153/17 від 25.05.2009 р., відповідно до якої вимагав у місячний термін сплатити заборгованість за Договором підряду № 6 від 01.02.2008 р. та Специфікацією № 38 до нього у сумі 20 000,00 грн., а також суми інфляції, 3% річних та пені внаслідок невиконання вказаного грошового зобов»язання. Направлення відповідачу зазначеної претензії підтверджується фіскальним чеком № 3447 від 28.05.2009 р. зі списком відправлених листів через 139 відділення поштового зв»язку м. Києва (знаходяться в матеріалах справи).
У зв'язку з вищенаведеним у відповідача виникла заборгованість за виготовлену і поставлену позивачем Продукцію у сумі 20 000,00 грн. (основний борг) (30 099,88 грн. -10 099,88 грн. = 20 000,00 грн.), яка станом на час подання позову до суду відповідачем оплачена не була.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Наведене свідчить, що між сторонами по справі фактично укладений договір підряду (№ 6 від 01.02.2008 р.), а тому саме він та відповідні положення статей глави 61 ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовЧязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Судом встановлено, що накладні № 4000/80167181 від 08.12.08 р., № 4000/80167308 від 09.12.08 р. на загальну суму 30 099,88 грн., підписані уповноваженим представником відповідача на підставі довіреності ЯОТ № 975317 від 05.12.2008 р., свідчать про отримання Продукції відповідачем, а тому приймаються судом у якості належного доказу по справі, а рівно, у якості доказу наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 20 000,00 грн. з огляду на частковість розрахунків відповідача за Договором та Специфікацією № 38 (30 099,88 грн., загальна сума поставленої Продукції за накладними -10 099,88 грн., сума часткових розрахунків за поставлену Продукцію = 20 000,00 грн.).
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Отже, зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав Продукцію, але зобов'язання по її оплаті виконав лише частково та з порушенням строків, погоджених у Специфікації, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 20 000,00 грн.
З огляду на зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 20 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.
Позивачем з урахуванням Уточнення (зменшення) позовних вимог № 157/17 від 11.11.2009 р. заявлені також вимоги про стягнення з відповідача 2 367,00 грн. пені за період з 10.12.2008 р. по 07.06.2009 р. (180 днів), 1 944,00 грн. інфляційних втрат та 383,01 грн. трьох відсотків річних за період з 10.12.2009 р. по 31.07.2009 р.
Згідно ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом п. 5.2 Договору передбачено, що при порушенні строків здійснення платежів, відповідно до п. 2.3 Договору, замовник (відповідач) сплачує виконавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочки.
Згідно статті 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»(надалі -Закон України) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Фактично позивач відповідно ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України.здійснив розрахунок пені за період з 10.12.2008 р. по 07.06..2009 р. (за 180 днів), т.т. за період, що не перевищує шість місяців та з урахуванням строку, в який повинна була бути здійснена оплата спірної Продукції згідно п. 2.3 Договору (до 09.12.2008 р., а з 10.12.2008 р. -початок прострочки грошового зобов»язання).
Враховуючи вищенаведене, а також, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 2367,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 383,01 грн. та 1944,52 грн. інфляційних втрат за період з 10.12.2008 р. по 31.07.2009 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вказану норму ЦК України, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 383,01 грн. трьох відсотків річних та 1944,52 грн. інфляційних втрат за період з 10.12.2008 р. по 31.07.2009 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач в судові засідання не з»явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Крім того, відповідно абзацу 7 пункту 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15) при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.
Згідно положення пункту 13 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ»(затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258), повернення коштів, внесених для оплати вищевказаних витрат, здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).
А тому, сплачене позивачем державне мито, а рівно і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині зменшення ним на 645,44 грн. вимог щодо стягнення пені, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають (3012,44 грн., сума пені за позовною заявою -2367,00 грн., сума пені згідно Уточнення (зменшення) позовних вимог № 157/17 від 11.11.2009 р. = 645,44 грн.).
За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті позивачем державного мита лише в розмірі 246,95 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 229,99 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 549, 611, 625, 837 ЦК України, ст. 230, 232 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Паблішер»(01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 76, ідентифікаційний код 33442263, р/р 2600914993 Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія «Бліц -Інформ» (02156, м. Київ, вул. Кіото, 25; ідентифікаційний код 20050164; рахунок № 260000134218 у ВАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», МФО 320627) 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 1944,52 грн. (одну тисячу дев»ятсот сорок чотири гривні 52 коп.) інфляції, 383,01 грн. (триста вісімдесят три гривні 01 коп.) 3% річних, 2367,00 грн. (дві тисячі триста шістдесят сім гривень 00 коп.) пені, 246,95 грн. (двісті сорок шість гривень 95 коп.) держмита та 229,99 грн. (двісті двадцять дев»ять гривень 99 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О.В.
Дата підписання
повного тексту рішення: 27.11.2009 р.