ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
справа № 28/348 29.10.09
за позовом приватного підприємства „Київ Інвест Трейд”, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «О'Кей Україна», м. Київ
про стягнення 23 680,50 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін :
від позивача : Скок Д.П. за дов. №21-07/09 від 21.07.2009
від відповідача : не з'явився
Приватне підприємство „Київ Інвест Трейд” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «О'Кей Україна»про стягнення 23 680,50 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір поставки №256/08/07-ПТ від 31.08.2007 року, в порушення умов якого відповідач не розрахувався за товар, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 23 680,50 грн.
Ухвалою господарського суду від 05.10.2009 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.10.2009 року.
Також, з метою забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих відповідачем у фінансово -кредитних установах, а при їх недостатності -на майно відповідача..
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п.1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимог ухвали суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.
Справа розглядається, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 29.10.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -
31.08.2007 року між приватним підприємством „Київ Інвест Трейд” (Продавець) (надалі по тексту позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «О'Кей Україна»(Покупець) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір №256/08/07-ПТ (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, та відповідно до замовлень покупця поставляти товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти товар і оплатити його вартість.
Пунктом 6.2 Договору визначено, що товари приймаються за кількістю та якістю у місці, куди поставляються товари на підставі ТТН/ТН та інших супровідних документів, які підтверджують якість та повноту Товарів. Приймання товарів фіксується підписом уповноваженої особи Покупця в ТТН/ТН.
Відповідно до п.8.1 Договору оплата за товар здійснюється шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця.
Згідно п 8.2 Договору Покупець зобов'язався оплатити поставлений товар в строк не більше 7 календарних днів з моменту поставки продукції, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше ніж 500,00 грн.
Відповідно до пояснень позивача та згідно матеріалів справи, на виконання умов договору №256/08/07-ПТ від 31.08.2007 року відповідачу було поставлено товар загальною вартістю 23 680,50 грн.
Поставка товару підтверджується:
- товарною накладною №00333 від 07.02.2009 року на суму 4 404,84 грн., видатковою накладною №КІ-0000033 від 07.02.2009 року на суму 4 404,84 грн.
- товарною накладною №00434 від 07.02.2009 року на суму 2 581,56 грн., видатковою накладною №КІ-0000034 від 07.02.2009 року на суму 2 581,56 грн.
- товарною накладною №00142 від 12.02.2009 року на суму 5 234,34 грн., видатковою накладною №КІ-0000042 від 12.02.2009 року на суму 5 234,34 грн.
- товарною накладною №001 від 18.02.2009 року, видатковою накладною №КІ-0000048 від 18.02.2009 року на суму 1 608,00 грн.
- товарною накладною №001/1 від 19.02.2009 року на суму 6 532,20 грн., видатковою накладною №КІ-0000049 від 19.02.2009 року на суму 6 532,20 грн.
- товарною накладною №00166 від 05.03.2009 року на суму 4 293,35 грн., видатковою накладною №КІ-0000066 від 05.03.2009 року на суму 4 293,36 грн.
- товарною накладною №00173 від 11.03.2009 року, видатковою накладною №КІ-0000073 від 11.03.2009 року на суму 3 425,04 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за поставлений товар у встановлені договором строки не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 23 680,50 грн.
На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, що підтверджується довідкою позивача за підписом директора та головного бухгалтера та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов'язався оплатити поставлену продукцію згідно виставлених Продавцем рахунків на кожну поставку в строк не більше 7 календарних днів з моменту поставки продукції.
Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач в судове засідання не з'явився, наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
При цьому судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в більшому ніж встановлено розмірі, ніж встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258», а саме замість 236 грн, сплачено 354,81 грн. Таким чином надмірно сплачена сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягає поверненню позивачу з бюджету.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „О'Кей Україна” (01032, м. Київ, б-р Т.Шевченка, 33, пов. 13, 04050, м. Київ, вул. Довнар - Запольського,9/10, р/р 26007201309185 в ЗАТ „ОТП Банк”, МФО 300528, код ЄДРПОУ 34356884, ІПН 343568826593 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного підприємства „Київ Інвест Трейд” (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення,1, оф.27, р/р 26007300003619 в ВАТ „Фенікс банк”, МФО 380311, код ЄДРПОУ 34771543) 23 680,50 грн. (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят гривень п'ятдесят копійок) основного боргу, а також 236,81 грн. (двісті тридцять шість гривень вісімдесят одну копійку) -державне мито та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) -витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Повернути приватному підприємству „Київ Інвест Трейд” (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення,1, оф.27, р/р 26007300003619 в ВАТ „Фенікс банк”, МФО 380311, код ЄДРПОУ 34771543) з державного бюджету надмірно сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118, 81 грн. ( сто вісімнадцять гривень вісімдесят одну копійку), сплаченого згідно квитанції № 143 від 23.07.2009 року. Оригінал квитанції залишити в матеріалах справи № 28/348.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова