ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 45/176-30/22803.12.09
За позовом Підприємства “НБС КО”
До Відкритого акціонерного товариства “Телевізійний завод “Славутич”
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд державного майна України
За участю прокуратури м. Києва
Про стягнення 13 850 152, 80 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
В засіданнях приймали участь:
Від позивача Троян О.В. -представник за довіреністю № б/н від 11.02.09.
Від відповідача Семеній В.І. -представник за довіреністю № 12/09 від 05.01.09.
Від третьої особи Уланов І.В. -представник за довіреністю № 11 від 10.01.09.
Від прокуратури м. Києва Некрасов О.М. -прокурор відділу, посвідчення № 180 від 07.12.04.; Бондарева А.М. -старший прокурор відділу, посвідчення № 284 від 12.11.08.
Рішення прийнято 03.12.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 19.11.09. по 03.12.09.
Обставини справи:
На новий розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Підприємства “НБС КО” до Відкритого акціонерного товариства “Телевізійний завод “Славутич” про стягнення 13 850 152,80 грн. збитків.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач своїми діями створив позивачу перешкоди вільного доступу до орендованого приміщення, в зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості вільно розпоряджатись своєю власністю, а саме продукцією та матеріальними цінностями, які знаходились в орендованому приміщенні.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.08. у справі № 45/176 позовні вимоги було задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.09. у справі № 45/176 рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.08. у справі № 45/176 було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.09. у справі № 45/176 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.09. та рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.08. у справі № 45/176 скасовано, праву передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу № 45/176 було передано на новий розгляд судді Ващенко Т.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.09. суддею Ващенко Т.М. було прийнято до свого провадження справу № 45/176 та присвоєно їй № 45/176-30/228; розгляд справи призначено на 02.06.09. о 12-15.
Ухвалою Верховного суду України від 11.06.09. відмовлено в порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 23.04.09. у справі № 45/176.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.09. розгляд справи призначено на 27.08.09. о 09-40.
Ухвалою Голови Господарського суду міста Києва від 24.07.09. у справі № 45/176-30/228 клопотання Фонду державного майна України про призначення колегіального розгляду справи № 45/176-30/228 залишено без задоволення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.09. на підставі ст. 89 Господарського процесуального кодексу України виправлено описки в ухвалах суду від 18.05.09. та 06.07.09.
В судовому засіданні 27.08.09. представником відповідача подано суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких Відкрите акціонерне товариство “Телевізійний завод “Славутич” проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог. Відповідач вказує на те, що між сторонами не укладався договір оренди № 4-а від 22.01.07., та про його існування відповідачу стало лише відомо з позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.09. розгляд справи відкладено на 24.09.09. о 11-00.
В судовому засіданні 24.09.09. сторонами подано суду спільну заяву про продовження строку вирішення спору у справі № 45/176-30/228.
В судовому засіданні 24.09.09. представником позивача подано суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь збитки в розмірі 13 850 152,80 грн.
В судовому засіданні представником відповідача подано суду клопотання про витребування оригіналів документів по справі; клопотання судом задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.09. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 45/176-30/228; розгляд справи відкладено на 15.10.09. о 15-15.
15.10.09. представник позивача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 24.09.09. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.09. розгляд справи № 45/176-30/228 відкладено на 19.11.09. о 11-00 та повторно зобов'язано позивача надати суду: оригінал додаткової угоди від 22.12.06. до договору оренди нежитлового приміщення № 4/А від 26.01.04.; оригінал договору нежилого приміщення № 04/А від 22.01.07.; оригінал договору оренди нежилого приміщення від 26.01.04. № 4/А; оригінал додаткової угоди № 88/ДУ від 01.10.04. до договору оренди нежилого приміщення № 4/А від 26.01.04.; оригінал додаткової угоди від 22.12.06. до договору оренди нежилого приміщення № 4/А від 26.01.04.
В судовому засіданні 19.11.09. позивачем подано суду письмові пояснення, відповідно до яких Підприємство “НБС КО” зазначає, що витребувані судом зазначені вище оригінали документів позивач не може надати, оскільки вони зникли після того, як відповідач здійснив вилучення належних позивачу товарно-матеріальних цінностей з наданого йому в оренду приміщення.
В судовому засіданні 19.11.09. представником відповідача подано суду клопотання про призначення у справі № 45/176-30/228 технічної експертизи Додаткової угоди від 22.12.06. до Договору оренди нежилого приміщення № 4/А від 26.01.04.
Представники третьої особи та прокуратури підтримують клопотання відповідача про призначення експертизи.
Представник позивача проти призначення експертизи заперечує.
Розглянувши в судовому засіданні 19.11.09. клопотання відповідача про призначення у справі № 45/176-30/228 технічної експертизи, суд відмовляє в його задоволенні, зв'язку з тим, що оригінал Додаткової угоди від 22.12.06. до Договору оренди нежилого приміщення № 4/А від 26.01.04. відсутній.
В судовому засіданні 19.11.09. судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.12.09. о 14-25 для виготовлення повного тексту рішення по справі № 45/176-30/228.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури м. Києва, Господарський суд міста Києва, -
26.01.04. між Відкритим акціонерним товариством „Телевізійний завод „Славутич” (Орендодавець) та Підприємством “НБС КО” (Орендар) було укладено Договір № 4-А оренди нежитлового приміщення (далі -Договір оренди від 26.01.04.).
Відповідно до умов Договору оренди від 26.01.04., ВАТ „Телевізійний завод „Славутич” передало, а Підприємство “НБС КО” прийняло в строкове платне користування виробниче приміщення в корпусі № 103-А загальною площею 505,8 кв. м, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, та знаходиться на балансі Орендодавця (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 10.1 Договору оренди від 26.01.04., сторонами було погоджено строк його дії з 01.04.04. по 28.07.04.
Відповідно до п. 9.6. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Позивач вказує на те, що в зв'язку з закінченням строку дії вказаного Договору оренди від 26.01.04., між тими ж сторонами 22.01.07. було укладено Договір оренди нежилого приміщення № 04/А (далі -Договір оренди від 22.01.07.), згідно з яким відповідач передав позивачу у строкове платне користування виробниче приміщення в корпусі № 103-А загальною площею 505,8 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 (п. 1.1 Договору оренди від 22.01.07.).
Строк дії Договору оренди від 22.01.07. був визначений з 01.02.07. до 01.02.10.
Позивач вказує на те, що на виконання умов Договору оренди від 22.01.07. Відкритим акціонерним товариством „Телевізійний завод „Славутич” у фактичне користування Підприємства “НБС КО” було передано виробниче приміщення в корпусі № 103-А.
У п. 2.2 Договору оренди від 22.01.07. передбачено, що повернення Орендодавцю приміщення оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами договору.
Згідно ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, акт приймання-передачі виробничого приміщення в корпусі № 103-А загальною площею 505,8 кв. м, що розташоване в м. Києві, по вул. Бориспільській, 9, у зв'язку із припиненням орендних правовідносин між сторонами підписаний не був.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем, Орендодавець - ВАТ „Телевізійний завод „Славутич” повідомив Орендаря - Підприємство “НБС КО” про односторонню відмову від Договору оренди вказаного приміщення через несплату Орендарем орендної плати протягом 2,5 років.
Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Таким чином, Договір оренди від 26.01.04. № 4/а було розірвано в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України у зв'язку з відмовою відповідача від договору з підстав невнесення Підприємством “НБС КО” плати за користування річчю протягом 2,5 років.
Повідомлення про розірвання Договору оренди від 26.01.04. № 4/а було здійснено у листах № 714/737 від 03.12.07., № 714/822 від 24.12.07., № 714/11 від 15.01.08. Крім того, у листі № 714/11 від 15.01.08. відповідач повідомив позивача про те, що приміщення корпусу № 103-а здано в оренду іншій особі.
Факт отримання позивачем вищевказаних листів ним не заперечується.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у листі № 714/12 від 15.01.08. повідомив позивача про те, що в приміщеннях корпусу № 103-а комісією знайдено майно, власник якого невідомий і Відкрите акціонерне товариство “Телевізійний завод “Славутич” несе збитки по зберіганню і охороні вказаного майна.
У матеріалах справи міститься Акт № 1 від 21.12.07., складений та підписаний комісією у складі головного інженера ВАТ „Телевізійний завод „Славутич” Климуся В.М., начальника юридичного відділу Семеній В.І., члена наглядової ради Глушко М.А., начальника дільниці № 4 Вербицької Н.М., помічника начальника дільниці № 2 Червінського, інженера з охорони праці Корпусенко О.Л. та затверджений Виконуючим обов'язки Голови правління ВАТ „Телевізійний завод „Славутич” Вашкевич Ю.С., у якому зазначається, що деякі кімнати в орендованому позивачем приміщенні не відремонтовані та у приміщенні виявлено матеріальні цінності.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Підприємство “НБС КО” вказує на те, що ВАТ „Телевізійний завод „Славутич” в односторонньому порядку без відому позивача було здійснено доступ у спірне приміщення корпусу № 103-а, яке орендувалось позивачем, а саме, виявлено нестачу наступної продукції, що зберігалась в орендованих позивачем приміщеннях корпусу № 103-а, розташованого в м. Києві по вул. Бориспільська, 9:
- горіхів (фісташки), одержаних Підприємством “НБС КО” за актами приймання-передачі № 1 від 05.11.07. та № 2 від 03.12.07., відповідно до умов договору комісії від 01.10.07., укладеного з ТОВ „Комітет СПОУ”;
- пластин ППС, одержаних за актом приймання-передачі № 1 від 17.12.07. відповідно до умов договору № 24/13-01-ПЛ про надання агентських послуг від 14.12.07., укладеного з ТОВ „Фірма „Флай”;
- килимів перських, одержаних за накладною № рн-0000006 від 26.04.04. на підставі договору комісії № 36-К від 17.03.04., укладеного з ТОВ „Шахбаз”.
Крім того, Підприємством “НБС КО” було складено акт інвентаризації складу від 09.02.08., проведеної комісією у складі Генерального директора Підприємства “НБС КО”, бухгалтера Обушиної Т.Л. та комірника Рубець Д.А., у якому зазначається, що в результаті інвентаризації було встановлено фактичну наявність товару на суму 2 523 577, 00 грн. При цьому в акті зазначається, що недостача товару з урахуванням ПДВ становить 13 850 152, 80 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Договору Комісії № 86111-07 від 01.10.07. (далі -Договір комісії від 01.10.07.), укладеного між ТОВ «Комітет СПОУ»(Комітент) та Підприємством «НБС Ко»(Комісіонер), позивач зобов'язався за дорученням Комітента від свого імені за плату (винагороду) за рахунок Комітента укласти договір щодо продажу товарів, передбачених договором.
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно ч. 3 ст. 1012 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Відповідно до п. 1.2 Договору комісії від 01.10.07., відповідач має право на реалізацію товарів, переданих йому на комісію за цим договором на території всієї України.
Відповідно до п. 2.1.2 Договору комісії від 01.10.07., відповідач зобов'язався прийняти у Комітента призначений для продажу товар у строки, кількості та асортименті, встановленому у Додатку № 1, а також зберігати їх у належних умовах до моменту реалізації (передачі) третім особам, або повернення Комітенту.
Відповідно до п. 4.1 Договору комісії від 01.10.07., передання товару позивачу для продажу відповідно до умов даного договору здійснюється за актом прийому-передачі на таких умовах:
- місце передання -склад Комітента у м. Києві;
- строк передання 5 робочих днів з моменту підписання даного договору.
Відповідно до п. 8.1 Договору комісії від 01.10.07., товари, передані Комісіонеру, є власністю Комітента до моменту їх продажу покупцю.
Відповідно до ч. 1 ст. 1018 Цивільного кодексу України, майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Додатку № 1 від 01.10.07. до Договору комісії № 128 від 01.10.07. ТОВ «Комітет СПОУ»зобов'язався передати Підприємству «НБС Ко» товари (фісташки, РОНД Фракція 20-22) на суму 1 848 000,00 грн.
Відповідно до п. 5 Додатку № 1 від 01.10.07. до Договору комісії № 128 від 01.10.07. передбачено, що позивач зобов'язується зберігати належним чином товари, які підлягають передачі на комісію по даному договору у складському приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корпус 103-А.
Відповідно до акту № 1 від 05.11.07. приймання-передачі товарів на комісію до Договору комісії № 86115-07 від 01.10.07. Комітент передав Комісіонеру (позивачу) товари (фісташки, РОНД Фракція 20-22) на суму 840 000,00 грн.
Відповідно до акту № 2 від 03.12.07. приймання-передачі товарів на комісію до Договору комісії № 86115-07 від 01.10.07. Комітент передав Комісіонеру (відповідачу) товари (фісташки, РОНД Фракція 20-22) на суму 1 008 000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, вбачається, що на виконання умов Договору комісії від 01.10.07. позивачу було передано товарів (фісташки, РОНД Фракція 20-22) на загальну суму 1 848 000,00 грн.
Відповідно до матеріалів справи, 17.03.04. між ТОВ «Шахбаз»(Комітент) та Підприємством «НБС Ко»(Комісіонер) було укладено Договір комісії № 36 К (далі -Договір комісії від 17.03.04.), відповідно до умов якого (п.1.1) Комітент зобов'язався поставляти товари, визначені в п. 2 даного договору Комісіонеру для їх продажу від свого імені третім особам, а Комісіонер зобов'язався в порядку та на умовах даного договору приймати товари на реалізацію та продавати цей товар протягом строку дії даного договору.
Відповідно до п. 2 Договору комісії від 17.03.04., предметом цього договору є килими перські ручної роботи.
Відповідно до п. 4.1 Договору комісії від 17.03.04. сторонами погоджено, що товари, передані Комісіонеру, є власністю Комітента до моменту їх продажу покупцю.
Відповідно до п. 4.2 Договору комісії від 17.03.04., ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження товару лежить на Комісіонерові з моменту фактичного отримання товарів на комісію.
У відповідності до накладної № рн-0000006 від 26.04.04. ТОВ «Шахбаз»передало, а представник позивача за дорученням Серії ЯЗП № 637073 від 26.04.04. -прийняв товар у кількості 363 штуки на загальну суму 2 473 885, 00 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 14.12.07. між Підприємством «НБС Ко»(Агент) та ТОВ «Фірма Флай»(Довіритель) було укладено Договір № 24/13-01-ПЛ про надання агентських послуг (далі -Договір про надання агентських послуг), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати Довірителю агентські послуги на умовах та в порядку, передбачених даним договором.
Згідно п. 2.4 Договору про надання агентських послуг, сторонами було погоджено, що при виконанні послуг по даному договору Агент (позивач) може за своїм вибором зберігати продукцію на своїх складах, які належать позивачу на праві власності або знаходяться у його в користуванні.
Відповідно до п. 2.6 Договору про надання агентських послуг, факт належного виконання позивачем послуг за даним договором оформлюється відповідним актом, який сторони підписують не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним.
Відповідно до п. 2.5 Договору про надання агентських послуг, кількість та асортимент продукції. Яка повинна бути передана на реалізацію Довірителем Агенту (позивачу) в наступному місяці, а також графік її поставки Агенту визначається Агентом в письмовій заявці, яка повинна бути вручена Довірителю не пізніше 5 числа місяця, попереднього місяцю реалізації за звітним.
Договір про надання агентських послуг вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 7.1).
У відповідності до акту приймання-передачі продукції № 1 до Договору № 24/13-01-ПЛ про надання агентських послуг від 14.12.07. позивач прийняв від ТОВ «Фірма Флай»продукцію (пластини ППС) на загальну суму 12 061 783,21 грн.
Таким чином, з наданих позивачем документів вбачається, що позивач відповідно до Договору комісії № 86111-07 від 01.10.07., Договору комісії № 36 К від 17.03.04. та Договору про надання агентських послуг № 24/13-01-ПЛ від 14.12.07. отримав на реалізацію товар на загальну суму 16 383 668, 21 грн.
При цьому слід зазначити, що за умовами вищезгаданих договорів позивач не набуває право власності на отримані ним товари, а лише зобов'язується реалізувати його у строки та на умовах, визначених цими договорами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що вищевказані докази є підробленими, що підтверджується порушенням кримінальної справи № 50-5453 Прокуратурою міста Києва.
Вказані заперечення не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, є лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили.
Доказів винесення судом відповідного вироку ВАТ „Телевізійний завод „Славутич” суду не надано.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний в листі витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
У процесі розгляду справи № 45/176-30/228, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, судом неодноразово витребовувались оригінали Договору комісії № 86111-07 від 01.10.07., Договору комісії № 36 К від 17.03.04., Договору про надання агентських послуг № 24/13-01-ПЛ від 14.12.07., додаткової угоди від 22.12.06. до Договору оренди нежитлового приміщення № 4/А від 26.01.04. та Договору оренди нежилого приміщення № 04/А від 22.01.07. для їх дослідження та надання їм оцінки відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Однак витребувані судом оригінали документів надано не було, а отже суд не приймає надані позивачем та засвідчені його печаткою копії Договору комісії № 86111-07 від 01.10.07., Договору Комісії № 36 К від 17.03.04., Договору про надання агентських послуг № 24/13-01-ПЛ від 14.12.07., додаткової угоди від 22.12.06. до Договору оренди нежитлового приміщення № 4/А від 26.01.04. та Договору оренди нежилого приміщення № 04/А від 22.01.07., як належні та допустимі докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги.
Крім того, слід зазначити, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що матеріальні цінності (товар), отримані позивачем за Договором комісії № 86111-07 від 01.10.07., Договором комісії № 36 К від 17.03.04., Договором про надання агентських послуг № 24/13-01-ПЛ від 14.12.07. знаходились саме у приміщенні, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, та переданого позивачу за Договором оренди від 26.01.04. № 4/А (договори про надання послуг з перевезення, товарно-транспортні накладні тощо, які б підтверджували завезення товарів саме на територію, де позивач орендує нежитлові приміщення).
Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 3 ст. 147 Господарського кодексу України, збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
При цьому слід зазначити, що застосування відповідальності у вигляді відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, збитків, що встановлена вказаною нормою можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, а також вина.
Отже, однією з необхідних умов настання відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою правопорушника та збитками потерпілої сторони. Мається на увазі, що протиправна дія або бездіяльність правопорушника є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої сторони, - наслідком протиправної поведінки правопорушника.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Таким чином, з наведеного вбачається, що між сторонами укладався договір оренди нежитлового приміщення на підставі якого у відповідача виникло зобов'язання щодо передачі приміщення, а позивач зобов'язався прийняти це приміщення та сплачувати за нього орендну плату.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач своє зобов'язання за договором виконав та визначене договором приміщення позивачу передав.
Як вже зазначалось вище, у зв'язку з невиконанням позивачем свого зобов'язання щодо сплати орендних платежів за Договору оренди від 26.01.04. № 4/а, відповідач на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України листами № 714/737 від 03.12.07., № 714/822 від 24.12.07. та № 714/11 від 15.01.08. повідомив позивача про відмову від договору оренди та просив позивача звільнити орендоване приміщення.
Враховуючи, що позивач не заперечив факту отримання ним зазначених листів та не надав ані суду, ані відповідачу доказів на підтвердження відсутності у нього заборгованості з орендної плати, Договір оренди № 4/А від 26.01.04. вважається розірваним на підставі ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України, а отже суд приходить до висновку, що позивач неправомірно займав приміщення в корпусі № 103/А, загальною площею 503, 8 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9.
Таким чином враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги посилання позивача, що відповідачем було створено Підприємству «НБС КО»перешкоди у користуванні приміщень, орендованих ним за Договором оренди № 4/А від 26.01.04.
За таких обставин, у даному випадку відсутній такий необхідний елемент цивільно-правового правопорушення, як протиправна поведінка відповідача.
Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження вини ВАТ „Телевізійний завод „Славутич” у тому, що позивач зазнав збитків на суму 13 850 125, 80 грн.
Відповідно до умов договорів комісії, укладених позивачем з третіми особами, у Підприємства «НБС КО»відповідно до ст. 1018 Цивільного кодексу України виник обов'язок перед третіми особами щодо зберігання отриманого ним товару, якою передбачено, що комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.
Слід зазначити, що між сторонами даного спору існували лише зобов'язання щодо передання в оренду нежитлового приміщення за Договором оренди № 4/А від 26.01.04. -відповідачем та сплати орендних платежів -позивачем.
При цьому із вказаного Договору оренди № 4/А від 26.01.04. не виплаває обов'язок відповідача щодо збереження майна, яке знаходиться в цьому приміщенні.
А тому суд приходить до висновку, що твердження позивача про те, що він зазнав збитки у зв'язку з неправомірною поведінкою відповідача визнаються судом необґрунтованими.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 77, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог Підприємства “НБС КО” відмовити повністю.
2. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко