Справа № 202/5766/17
Провадження № 2/202/2596/2017
21 вересня 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді: Мороза В.П.
при секретареві: Гев'юк М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку набувальної давності,-
У вересні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку набувальної давності та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві позивач просила суд визнати за нею право власності в порядку набувальної давності на домоволодіння №65, яке складається з: житлового будинку літ. А-1 загальною площею 108,7 кв.м., житловою площею 77,6 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року..
Позивач у судове засідання не з'явилась, суду надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про час і місце його проведення повідомлялась належним чином, причину неявки суду не повідомила.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на будівлю, виданого 01.06.1959 року Дніпропетровським міськкомунхозом за НОМЕР_2, зареєстрованого в Дніпропетровському інвентарбюро 10.07.1959 року за №2-89 діду позивачки, ОСОБА_3 належало на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1
Відповідно до договору дарування від 13.09.1979 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Смеюха Н.І. та зареєстровано в реєстрі за № 1-12204, ОСОБА_3, подарував позивачці 3/10 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2 з господарськими будівлями та спорудами, розташоване на земельній ділянці розміром 1214 кв.м.
З свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 травня 1986 року посвідченого державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Шибко Л.В, зареєстрованого в реєстрі за №2-1794, зареєстрованого КП «ДМБТІ» 28.07.1968 року за р. №2-89, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - за реєстраційним № 8563883 вбачається, що після смерті ОСОБА_3 все його майно успадкувала мати позивачки, ОСОБА_6, яка проживає в АДРЕСА_3. До складу спадкового майна входить 7/10 частин домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею - 1214кв.м.
Право власності на вказані 7/10 частин домоволодіння було зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.11.2004 року серія НОМЕР_3
В подальшому, у 2004 році, ОСОБА_6 подарувала позивачці 2/10 частини, а відповідачці 5/10 частин домоволодіння АДРЕСА_2 яке складається з житлового будинку житловою площею 77,6 кв.м., а також господарських будівель та споруд, розташованого на земельній ділянці 1214 кв.м., що підтверджується договором дарування 7/10 частин домоволодіння від 28.12.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Водолазською Н.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 8-2584.
Таким чином, сторони по справі є співвласниками зазначеного домоволодіння, по 5/10 частин кожна.
Починаючи з листопада 2004 року, позивач постійно проживає у домоволодінні АДРЕСА_2 підтримує його у належному стані, сплачує за комунальні послуги, проводить ремонтні роботи, господарює в ньому, продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном більше ніж десять років. За весь цей час, другий співвласник, ОСОБА_2 у вказаному домоволодінні не з'являється та не приймає участі у його утриманні, хоча позивач регулярно сплачувала ОСОБА_2 орендну плату за користування її частиною домоволодіння.
Фінансові витрати позивача на покращення зазначеного домоволодіння є значними, нею було знесено старі та аварійні споруди, а саме: сараїї літ. Б, В, И, Г, вбиральня літ. Д, душ літ. Л, споруди 1-8, замощення літ. 1, що підтверджується актом про знесення господарських будівель та споруд від 28.08.2017 року..
Нарікань та зауважень щодо користування даним домоволодінням з боку відповідача по справі та сусідів, до позивача не надходило.
Відповідно до технічного паспорту домоволодіння АДРЕСА_2 складається з: житлового будинку літ. А-1 загальною площею 108,7 кв.м., житловою площею 77,6 кв.м.
Частина 1 статті 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
В силу ч.ч. 1, 4 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014р.:
Відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частинатретястатті 344 ЦК).Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Набувальна давність є юридичним фактом. Рішення суду про встановлення факту спливу строку набувальної давності не замінюватиме собою державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а буде лише підставою для її проведення.
Набувальна давність (або давність володіння) відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача основані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов'язковій сукупності обставин, передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК України, до яких насамперед відносяться законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
Таким чином, у випадку, якщо є всі підстави вважати, що власник майна тривалий час не виявляє наміру визнати певну річ своєю, він погодився з її втратою - вона може бути визнана власністю фактичного добросовісного володільця.
Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.
Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.
Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання за позивачем права власності в порядку набувальної давності на домоволодіння АДРЕСА_2
Решта позовних вимог не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 328, 344, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) право власності на домоволодіння АДРЕСА_2
В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В.П. Мороз