ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/641 30.11.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»
про стягнення 14 369,36 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: Коваль О.А. -представник по довіреності від 28.11.2009р.
від відповідача: не з'явились
СуТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»заборгованості за Договорами поставки № 65 УКР 2008 від 02.11.2007р. та № 65 СМФ 2008 від 12.12.2007р. в розмірі 14 369,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеними договорами № 65 УКР 2008 від 02.11.2007р. та № 65 СМФ 2008 від 12.12.2007р. не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати переданого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2009р. порушено провадження по справі № 53/641, розгляд справи призначено на 30.11.2009р.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних документів суду не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 27.11.2009р.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 30.11.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
02.11.2007р. та 12.12.2007р. між сторонами у справі укладено договори поставки № 65 УКР 2008, № 65 СМФ 2008р. (далі Договір), відповідно до умов яких Постачальник (позивач) зобов'язується передати (поставити) у визначені строки (строк) іншій стороні - надалі Покупцю (відповідач) товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1 договорів).
Згідно з п. 2.1. договорів поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000р.) на склад покупця і/або в магазини, адреси яких зазначені покупцем у замовленні.
Відповідно до п. 8.2. договорів право власності на товар і ризик втрати товару переходить до покупця з моменту фактичного отримання ним товару -підписання уповноваженим представником покупця ТТН або товарної накладної.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 20 531,84 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № Ум-0005393 від 06.02.2009р., № Ум-0006477 від 13.02.2009р., № Ум-0008699 від 27.02.2009р., № Ум-064874 від 24.12.2008р., № Ум-063644 від 17.12.2008р., № Ум-064006 від 19.12.2008р., № Ум-059408 від 22.11.2008р., № Ум-058800 від 19.11.2008р., № Ум-064055 від 19.12.2008р., № № Ум-0001477 від 13.01.2009р., № Ум-0004078 від 29.01.2009р., №Ум-0011038 від 14.03.2009р., № Ум-0009221 від 03.03.2009р., № Ум-0005048 від 04.02.2009р., № Ум-0007031 від 17.02.2009р., № Ум-0006157 від 11.02.2009р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).
Оплата товару здійснюється шляхом безготівкового розрахунку протягом 15 банківських днів (п. 9.7. договору № 65 УКР 2008) та протягом 14 банківських днів (п. 9.7. договору № 65 СМФ 2008) з дня отримання товару Покупцем.
Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що товар отриманий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою відповідача.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково на суму 6 162,48 грн.
Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору поставки належним чином не виконав. У зв'язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 14 369,36 грн., що підтверджується актами звірки розрахунків: за період з 01.02.2009р. по 28.02.2009р. по філії ТОВ «Вестер Україна»в м. Хмельницькому, станом на 31.05.2009р. по філії ТОВ «Вестер Україна»в м. Тернополі, станом на 30.06.2009р. по філії ТОВ «Вестер Україна» в м. Сімферополі.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 14 369,36 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-А; ідентифікаційний код 35073676 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрморепродукт» (04080, м. Київ, вул.. Новокстянтинівська, 22/15; ідентифікаційний код 31466802) основний борг в сумі 14 369 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 36 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 143 (сто сорок три) грн. 70 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.