ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/31723.11.09
За позовом Приватного підприємства «Ленар»
до Головного управління соціального захисту населення Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення заборгованості 262 624,00 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники :
Від позивача Ядришнікова О.Ю. -директор
Від відповідача не з"явилися
Приватне підприємство «Ленар»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління соціального захисту населення Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідача) про стягнення 262 624,00 грн. заборгованості за Договором № 10 від 19.05.2008 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач надав замовлені відповідачем путівки для оздоровлення дітей інвалідів, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо оплати отриманих путівок повністю не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2009 р. порушено провадження у справі № 39/317 та призначено справу до розгляду на 02.11.2009 р. о 10:20 год.
Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2009 р. подав письмові пояснення по справі та усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема, довідок з ЄДРПОУ серії АГ № 948090 та серії АГ № 948091 щодо відповідача та позивача станом на 21.10.2009 р. Судом клопотання задоволено.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, вимоги ухвали суду від 07.10.2009 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 23.11.2009 р. о 12:00 год. зазначеною ухвалою суду від відповідача у якості доказів по справі був витребуваний звіт про надходження та використання бюджетних коштів (п. 4.3 Договору № 10 від 19.05.2008 р.).
Відповідач у судове засідання 23.11.2009 р. повторно не з'явився, відзив на позовну заяву з підтверджуючим документами, а також звіт про надходження та використання бюджетних коштів (п. 4.3 Договору № 10 від 19.05.2008 р.) на виконання вимог ухвал суду від 07.10.2009 р. та від 02.11.2009 р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.
Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Ухвали Господарського суду міста Києва від 07.10.2009 р. та від 02.11.2009 р. були направлені відповідачу за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві та відповідає місцезнаходженню відповідача згідно довідки з ЄДРПОУ серії АГ № 948090 станом на 21.10.2009 р. (довідка знаходиться в матеріалах справи), що підтверджується відмітками на звороті вказаних ухвал суду, здійснених у відповідності до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України (затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75).
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/317 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 02.11.2009 р. та 23.11.2009 р. від останнього до суду не надходило.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю позивача та відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2009 р. позовні вимоги підтримав повністю та пояснив з яких підстав заявлено позов.
В судовому засіданні, призначеному на 23.11.2009 р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
19.05.2008 року між Головним управлінням соціального захисту населення Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідачем), визначеним як Замовник, та Приватним підприємством «Ленар»(позивачем), визначеним як Виконавець укладено Договір № 10 (надалі -Договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 Договору є закупівля відповідачем 100 санаторно -курортних путівок у позивача для оздоровлення дітей -інвалідів, проживаючих в будинках інтернатах системи соціального захисту населення м. Києва в Євпаторійському Центральному дитячому клінічному санаторії Міністерства оборони України (м. Євпаторія, вул. Дуванівська, 21) на загальну суму 462 624,00 грн.
Згідно п. 3.1.2 Договору Замовник (відповідач) зобов»язався проводити оплату за надані путівки на умовах передбачених у розділі 4 цього договору.
Зокрема, у п. 4.3 Договору сторони узгодили, що розрахунки за надані послуги здійснюються відповідно до п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України, у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання Виконавцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
Відповідно до п. 7 ст. Бюджетного кодексу України після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.
Зібрані у справі докази свідчать, що позивачем на виконання п. 1.1 Договору були надані відповідачу 100 санаторно -курортних путівок до Євпаторійського Центральноого дитячого клінічного санаторію Міністерства оборони України (м. Євпаторія, вул. Дуванівська, 21) на загальну суму 462 624,00 грн., що підтверджується накладною № 9 від 19.05.2008 р. та довіреністю відповідача № 959697 від 19.05.2008 р. на отримання зазначених путівок (копії накладної та довіреності знаходяться в матеріалах справи).
Відповідач отримані путівки оплатив лише частково у сумі 200 000,00 грн., що підтверджується копією виписки АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції»від 11.07.2008 р. (знаходиться в матеріалах справи). В іншій частині вартості спірних путівок у сумі 262 624,00 грн. (462 624,00 грн. -200 000,00 грн. = 262 624,00 грн.) відповідач свої договірні зобов»язання не виконав.
Отже, внаслідок неналежного виконання взятих на себе договірних зобов'язань, а саме п.п. 1.1, 3.1.2 та 4.3 Договору, у відповідача - Головного управління соціального захисту населення Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - виникла заборгованість за отримані путівки у розмірі 262 624,00 грн. (основний борг).
Крім того, судом встановлено, що вищезазначена сума основного боргу відповідача підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків від 01.01.2009 р., відповідно до якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем у сумі 262 624,00 грн. за Договором № 10 від 19.05.2009 р., про що свідчить підпис його уповноваженої особи та печатка на цьому акті.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості у сумі 262 624,00 грн. на підставі Договору, що підтверджується, зокрема, листом - вимогою та фіскальним чеком № 2113 від 09.09.2009 р. (копії знаходяться в матеріалах справи).
Проте, відповідач відповіді не надав, грошові кошти у сумі 262 624,00 грн. за отримані згідно Договору путівки не оплатив.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Наведене свідчить, що між сторонами по справі фактично було укладено поставки путівок (№ 10 від 19.05.2008 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфу 1 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням п. 4.3 Договору судом встановлено, що строк виконання зобов'язання щодо оплати спірних путівок, поставлених відповідачу згідно накладної № 9 від 19.05.2008 р. та довіреності відповідача № 959697 від 19.05.2008 р. станом на час вирішення спору є таким, що настав.
При цьому суд враховує, що відповідач, витребуваний ухвалою суду від 02.11.2009 р., звіт про надходження та використання бюджетних коштів (п. 4.3 Договору № 10 від 19.05.2008 р.) суду не подав і не надіслав, тоді як відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 01.01.2009 р. заборгованість у сумі 262 624,00 грн. згідно Договору № 10 від 19.05.2008 р. визнав у беззаперечному порядку.
Надані позивачем вищезазначені накладна № 9 від 19.05.2008 р. та акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2009 р. підписані повноваженою особою та скріплені печаткою відповідача, а тому приймаються судом у якості належних доказів по справі, а рівно, у якості доказу наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 262 624,00 грн.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судове засідання не зЧявився, в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 262 624,00 грн. на підставі Договору № 10 від 19.05.2008 р. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд звертає увагу позивача на те, що звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 181 від 10.09.2009 року Приватним підприємством «Ленар» в якості доказу сплати державного мита було надано платіжне доручення № 277 від 10.09.2009 року на суму 2 630,00 грн. (позовна заява про стягнення 262 624,00 грн.).
Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів (не більше 25500 грн.).
За подачу вищезазначеної позовної заяви, відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, з урахуванням заявлених позовних вимог, позивач повинен був сплатити 1 відсоток від ціни позову, а саме 2 626,24 грн.
Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України зайво сплачене державне мито в розмірі 3,76 грн. (2 630,00 грн. -2 626,24 грн. = 3,76 грн.) підлягає поверненню позивачу з доходу Державного бюджету України.
За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 2 626,24 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 626, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 47, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Головного управління соціального захисту населення Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03165, м. Київ, проспект Комарова, 7, ідентифікаційний код 03193465; р/р 35410055000082 ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства «Ленар»(95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Рози Люксембург, буд. 11-А; ідентифікаційний код 20693229; рахунок № 26000000130001 в АКБ «ЧБРР», м. Сімферополь, МФО 384577) 262624,00 грн. (двісті шістдесят дві тисячі шістсот двадцять чотири гривні 00 коп.) основного боргу, 2626,24 грн. (дві тисячі шістсот двадцять шість гривень 24 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Повернути Приватному підприємству «Ленар»(95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Рози Люксембург, буд. 11-А; ідентифікаційний код 20693229; рахунок № 26000000130001 в АКБ «ЧБРР», м. Сімферополь, МФО 384577) з доходу Державного бюджету України 3,76 грн. (три гривні 76 коп.) державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 277 від 10.09.2009 року, оригінал якого залишити в матеріалах справи № 39/317.
2. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О.В.
Дата підписання
повного тексту рішення: 27.11.2009 р.