ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
справа № 28/25401.12.09
за позовом відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії
до відкритого акціонерного товариства „ХДІ страхування”, м. Київ
про стягнення 8 833,24 грн.
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Максименко В.І. за дов. №7890 від 08.11.2008 року
від відповідача: Білан В.Г. за дов.№108 від 17.08.2009 року
Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Алькона” про стягнення 8 833,24 грн., у тому числі 8 305,67 грн. заборгованості за телекомунікаційні послуги, 3% річних в сумі 27,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 263,31 грн., пеню у розмірі 236,69 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості телекомунікаційних послуг, які надавались позивачем у відповідності до умов Договору №K.U.-4395 про надання послуг бізнес-мережі від 04.09.2007 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.06.2009 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 04.08.2009 року.
Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Ухвалою Заступника Голови господарського суду міста Києва від 25.08.2009 року продовжено строк вирішення спору.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2009 року за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2009 року замінено відповідача -відкрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Алькона” на відкрите акціонерне товариство „ХДІ - Страхування”, в зв'язку зі зміною назви.
Відповідач проти позову заперечував, в відзиві на позовну заяву зазначив, що не отримував від позивача послуг згідно укладеного Договору, оскільки позивачем не було здійснено підключення другого об'єкту відповідача для можливості здійснення передачі даних. При цьому відповідач зазначав, що оплату рахунків позивача за надані послуги здійснив помилково.
Позивач подав заперечення на відзив, в яких зазначив, що надавав послуги згідно умов Договору належним чином, що підтверджується самим укладеним договором, отриманням та частковою оплатою відповідачем рахунків позивача, відсутністю офіційно поданих листів на протязі тривалого часу на адресу позивача стосовно не підключення замовленої послуги ВПМ, відсутністю письмового звернення щодо розірвання Договору, у зв'язку з ненаданням послуг, відсутністю офіційного листа з питання помилкової оплати рахунків та повернення коштів.
Під час судового розгляду справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги та станом на день прийняття рішення позивач просить стягнути відповідача 6 735,87 грн., з яких 5 403,22 грн. основного боргу, 412,78 грн. пені, 173,09 грн. 3% річних, 746,78 втрат від інфляції.
В судовому засіданні 01.12.2009 оголошено рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши оригінали документів копії яких знаходяться в матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
04.09.2007 року між позивачем (оператор) та відповідачем (Бізнес-абонент) укладено Договір №K.U.-4395 про надання послуг бізнес-мережі. Відповідно до п.1.1 Договору №K.U.-4395 оператор надає Бізнес-абоненту на території України телекомунікаційні послуги Бізнес-мережі Утел, а Бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість відповідно до діючих тарифів. Послуги замовляються Бізнес-абонентом шляхом укладання відповідних додаткових угод до цього Договору.
Пункт 1.2 Договору №K.U.-4395 визначає, що під Бізнес-мережею Утел слід розуміти систему комплексного обслуговування Бізнес-абонентів, що забезпечує надання повного спектру телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування.
Відповідно до п.2.1.1 Договору №K.U.-4395 Оператор зобов'язаний організувати лінію зв'язку та надавати послуги, як це визначено у відповідній додатковій угоді чи додатку до цього Договору. Організація лінії зв'язку та надання послуг здійснюються за наявності технічної можливості.
У разі відсутності технічної можливості Оператор зобов'язаний пропонувати Бізнес-абоненту інші варіанти підключення для утворення такої можливості (п.2.1.2 Договору №K.U.-4395).
Пункт 3.1 Договору №K.U.-4395 встановлює, що не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, Оператор виставляє Бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих послуг. Вартість послуг визначається на підставі встановлених Оператором тарифів, що діяли на момент надання послуг згідно з додатками до цього Договору (п.3.2 Договору №K.U.-4395).
Відповідно до п.3.3 Договору №K.U.-4395 Бізнес-абонент повинен оплатити рахунок за послуги протягом 10 робочих днів з моменту його отримання (але не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим) шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок Оператора.
Згідно з п.4.2. Договору №K.U.-4395 у разі затримки оплати за надані послуги Бізнес-абонентам нараховується пеня з 1-го числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.
На виконання умов Договору №K.U.-4395 сторонами було підписано Додаткову угоду №1 про надання послуг з організації віртуальної приватної мережі (ВПМ) до Договору №K.U.-4395.
Стаття 1 Додаткової угоди №1 встановлює, що Оператор надає Бізнес-абоненту на території України послуги з організації віртуальної приватної мережі, а Бізнес-абонент отримує зазначені послуги, користується ними на умовах Договору та цієї Додаткової угоди та сплачує їх вартість. При цьому віртуальна приватна мережа (ВПМ) -це мережа, яка забезпечує транспортування між офісами Бізнес-абонента інформації в форматі ІР-протоколу через мережу MPLS Оператора (ст. 2 Додаткової угоди №1).
Відповідно до п.3.5 Додаткової угоди №1 не пізніше 10 робочих днів після підписання цієї Додаткової угоди Бізнес-абонент передає Оператору заповнені замовлення на Послугу ВПМ на кожну точку підключення до мережі ВПМ.
Якщо Бізнес-абонент не має підключення до ТМЗК або до пакетної мережі Оператора у відповідній точці, Оператор, згідно з п.3.6 Додаткової угоди №1, за додаткову плату організовує лінію зв'язку до приміщення Бізнес-абонента та при необхідності встановлює у нього обладнання доступу для підключення обладнання, що належить Бізнес-абоненту, до мережі MPLS Оператора.
Використовуючи лінії зв'язку Оператор забезпечує об'єднання точок Бізнес-абонента в єдину приватну мережу (п.3.10 Додаткової угоди №1).
Відповідачем було надано позивачеві заповнені замовлення на Послугу ВПМ на точки підключення до мережі ВПМ, які знаходяться за адресами бул. Шевченко, 38/40 А та вул. Червоноармійська 102. Позивачем за організацію та підключення до ВПН 2-х точок було виставлено рахунок №09-0004395-000211М на суму 1 896 грн., який відповідачем було оплачено.
Протягом строку дії Договору №K.U.-4395 позивачем виставлялись відповідачеві рахунки для оплати послуг, які останній частково оплатив. Разом з тим, відповідачем було не оплачено рахунки за телекомунікаційні послуги за період з серпня 2008 року по червень 2009 року на загальну суму 7 299,22 грн.
12.12.2008 року позивач направив відповідачеві Претензію №144 якою вимагав від останнього сплатити заборгованість за надані телекомунікаційні послуги відповідно до Договору №K.U.-4395 у розмірі 4 681,67 грн.
Листом №3218-3633 від 02.02.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією №31, якою вимагав від останнього сплатити заборгованість за надані телекомунікаційні послуги відповідно до Договору №K.U.-4395 у розмірі 6 493,67 грн.
15.10.2009 року відповідач направив позивачеві претензію щодо повернення оплачених коштів, в якій з посиланням на невиконання Договору про надання послуг ВПМ просив повернути кошти в розмірі 19 971,85 грн. до 30.10.2009 року.
16.10.2009 року відповідач повернув позивачеві обладнання (модем) встановлене в офісі відповідача по вул. Червоноармійській, 102, про що складено акт (копія в матеріалах справи).
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Стаття 63 Закону України „Про телекомунікації” визначає, що умовами надання телекомунікаційних послуг є:
1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ;
2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Відповідно до п. 436 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005 року, оператором створюється організаційно-технічний підрозділ, який забезпечує надання споживачам якісних послуг з передавання даних.
Згідно з п. 442 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг послуги надаються споживачам у точках доступу до відповідної мережі передавання даних. Розміщення точки доступу на обладнанні, що обслуговується оператором, визначається договором.
Договором №K.U.-4395 та Додатковою угодою №1 до нього визначено, що позивач був зобов'язаний здійснити підключення до ВПМ двох приміщень відповідача згідно заповнених останнім замовлень. Враховуючи природу послуг, що мали надаватись позивачем за Договором №K.U.-4395 та Додатковою угодою №1 до нього, а саме послуги з організації віртуальної приватної мережі між приміщеннями відповідача та передавання даних в межах цієї мережі, суд вбачає, що встановлення факту виконання чи невиконання позивачем його зобов'язань з організації ВПМ мають важливе значення для вирішення справи.
Відповідно до умов Додаткової угоди №1 належним підтвердженням виконання позивачем обов'язку з підключення точок відповідача до ВПМ є акт приймання-передачі послуг. Зокрема, відповідно до п.4.1.3 Додаткової угоди №1 Оператор зобов'язується підготувати та надати Бізнес-абоненту акт здавання-приймання послуг з підключення точок Бізнес-абонента до ВПМ. В свою чергу Бізнес-абонент, згідно з п.4.2.1 Додаткової угоди №1 зобов'язаний підписати акт здавання-приймання послуги з підключення точок Бізнес-абонента до ВПМ протягом одного робочого дня після його отримання.
Позивачем не надано суду відповідних, належним чином оформлених, актів приймання-передачі послуг, які б підтверджували організацію ним ВПМ та підключення до неї точок відповідача. Так само, позивач не надав суду доказів того, що він направляв такі акті відповідачеві для підписання, згідно з умовами Додаткової угоди №1 до Договору №K.U.-4395. Більше того, позивач не навів будь-яких інших доказів, які б спростовували твердження відповідача про неналежне виконання позивачем послуг з підключення точок відповідача до ВПМ, або свідчили б про наявність вини відповідача у неможливості здійснити таке підключення.
Факт часткової оплати відповідачем виставлених рахунків не може вважатись достатнім доказом надання послуг за Договором №K.U.-4395.
В даному випадку, враховуючи специфіку послуги, що погоджувалась сторонами, господарський суд приходить до висновку, що відповідач не міг використовувати послуги ВПМ, які передбачають транспортування інформації між двома офісами, маючи підключеною тільки одну з двох точок в одному офісі відповідача.
Доказів того, що відповідачем було здійснено самостійне підключення іншого офісу та встановлено відповідне обладнання і передача інформації між офісами відбувалась, тобто фактичне отримання послуги мало місце, позивачем не надано. Таким чином, поданими доказами позивачем не доведено суду, що відповідач отримував послуги згідно умов договору. Доводи позивача, що відповідач будь-яким іншим чином використовував чи міг використовувати встановлене позивачем обладнання, а тому відповідно зобов'язаний сплачувати частину наданих послуг (за один об»єкт підключення) не приймаються судом, оскільки Додатковою угодою № 1 до Договору чітко визначено які саме послуги позивач повинен надавати відповідачеві та відповідно за які послуги відповідач зобов'язаний сплачувати позивачеві.
Крім того, суд не враховує доводи позивача, що ним не було підключено другий офіс відповідача до системи саме з вини відповідача, оскільки ним не було надано гарантійного листа від УЦОП на залізничному транспорті України. Суд не вбачає з матеріалів справи, що сторонами будь-яким чином погоджувалось надання такого листа та ставилась в залежність від його надання відповідачем можливість підключення позивачем до мережі іншого об'єкта відповідача для надання погоджених Договором послуг.
Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відтак, суд вбачає, що позивачем не доведено факт надання ним послуг відповідачеві згідно умов Договору №K.U.-4395 та Додаткової угоди №1 до нього. З огляду на це, суд дійшов висновку, що існування у відповідача заборгованості перед позивачем за отримані за Договором №K.U.-4395 телекомунікаційні послуги позивачем не доведено.
Таким чином суд приходить до висновку щодо наявності підстав для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О.С. Копитова