ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/41602.12.09
За позовом Регіонального відділення фонду державного майна України по
місту Києву
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська колегія
консультантів «Совєтнік»
Про стягнення 7 287,84 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача Мальцева Т.М. -по дов. №54 від 14.09.2009р.
Від відповідача не з»явились
В засіданні приймали участь
Обставини справи :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська колегія консультантів «Совєтнік»7 287,84 грн., віз яких:6 738,68 грн. заборгованості по орендній платі, 432,05 пеня за прострочку платежу, 117,11 грн. збитки від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2009р. порушено провадження у справі №36/46, розгляд справи призначено на 16.11.2009р.
В судовому засіданні представником позивача 16.11.2009р. подана заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути 7 609 грн. 28 коп. заборгованості з орендної плати, 491 грн. 06 коп. пені, 178 грн. 81 коп. витрат, пов'язаних з інфляційними процесами.
Відповідач письмовий відзив на позов не надав, в засідання суду не з'явився, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 29.10.2009р.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 16.11.2009р. представника відповідача та подання позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог, розгляд справи було відкладено на 02.12.2009р.
Відповідач письмовий відзив на позов не надав, в засідання суду не з'явився, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про відкладення розгляду справи від 16.11.2009р.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витязі із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
В судовому засіданні 16.11.2009р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
29.09.2006 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська колегія консультантів «Совєтнік» (далі відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3569 (далі договір).
Відповідно до п. 1.1. договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 20 кв. м., розміщене за адресою м. Київ, вул. Сім»ї Сосніних,11, восьмий поверх, кімната №820, що знаходиться на балансі Київського державного підприємства «Ізумруд». Майно передано в оренду з метою розміщення офісу адвокатської контори.
29.09.2006 року позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування обумовлене в договорі оренди нежитлове приміщення, що підтверджується актом прийому -передачі, підписаного повноважними представниками сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Сторонами погоджено термін дії даного договору з 29.09.2006 до 29.08.2007 (п. 10.1. договору).
Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) червень 2006 -545,08 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди -вересень 2006 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень, серпень, вересень 2006р. (п. 3.2 договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.3. сторони встановили, що орендна плата перераховується орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.
Згідно п. 5.6. договору орендар зобов»язався подавати Регіональному відділенню фонду державного майна України по місту Києву копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та, на вимогу орендодавця, на розрахунковий рахунок балансоутримувача до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним.
Оскільки після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявила про його припинення, тому відповідно до приписів ст.. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди був двічі пролонгований, останній раз до 29.06.2009р.
14 лютого 2007 року між сторонами був підписаний додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди №3569 від 29.09.2006р., відповідно до якого збільшився розмір орендної плати.
10.07.2009р. позивач направив на адресу відповідача лист за №30-04/9668 про припинення дії договору від 29.09.2006р. №3569 в зв'язку із закінченням строку його дії. В даному листі позивач просив відповідача повернути орендоване майно та сплатити орендну плату за час фактичного користування майном.
Відповідно до п. 5.14 договору відповідач зобов'язаний в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання) сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пеню та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі -приймання.
Відповідач доказів повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору позивачу суду не надав.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору, не виконав обов'язку орендаря, орендну плату повністю до державного бюджету не вніс, в результаті чого виникла заборгованість і яка, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, складає 7 609,28 грн. за період з лютого 2009р. по жовтень 2009р.
Свого контррозрахунку суми заборгованості по орендній платі відповідачем не надано.
16.07.2009р. позивач направив на адресу відповідача лист за №30-05/10021 про погашення заборгованості з орендної плати по договору №3569.
Даний лист позивача відповідач залишив без задоволення та відповіді.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.
Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобов'язаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.
З огляду на викладене, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати на день порушення провадження у справі та розгляду справи становить 6 738,68 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором №3569 від 29.09.2006р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі суду не надав.
З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 7 609,28 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з розрахунку позову, наданого позивачем і неоспореного відповідачем, розмір збитків від зміни індексу інфляції становить 178 грн.81 коп.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В п. 3.5 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати з відповідача сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення.
Оскільки відповідач припустився прострочки по орендним платежам з нього на підставі п. 3.5 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»підлягає стягненню пеня в сумі 491,06 грн. грн., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку суми пені.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.
Керуючись ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська колегія консультантів «Совєтнік»(м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, к.4, код 33692796) до Державного бюджету України (одержувач -ВДК у Шевченківському районі міста Києва, код 26077968, банк одержувача -ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕДК 22080300, назва -плата за оренду іншого державного майна) 7 609 грн. 28 коп. основного боргу, 491 грн. 06 коп. пені за прострочку платежу, 178 грн. 81 коп. інфляційні.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська колегія консультантів «Совєтнік»(м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, к.4, код 33692796) в доход Державного бюджету України 102 грн. державного мита.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська колегія консультантів «Совєтнік»(м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, к.4, код 33692796)
236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Суддя Т.Ю. Трофименко