Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" жовтня 2017 р.Справа № 922/2885/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Руденко О.О.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-1", с.Чистоводівка Ізюмського району Харківської області,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрейд Восток", м.Харків,
про стягнення 79411,73 грн.
за участю представників:
позивача - Савіна О.С. (довіреність б/н від 23.08.2017р.);
відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн-1", с.Чистоводівка Ізюмського району Харківської області, звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрейд Восток", м.Харків, у зв'язку з порушенням зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 101201 від 01.12.2015р., інфляційних втрат у розмірі 65443,73 грн. та 3% річних у розмірі 13968,00 грн. Позивач також просив стягнути з відповідача витрати з оплати судового збору.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі; на вимогу суду надав копію Статуту ТОВ "Сатурн-1", довідку про наявні рахунки; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо позивача; копію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2017р.
Надані представником позивача документи були долучені судом до матеріалів справи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився; витребувані судом документи не надав. Копії ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, надіслані на адресу відповідача: 61166, м.Харків, пр.Науки (Леніна), буд. 23 (згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), повернута до господарського суду за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання (за місцезнаходженням згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), проте не скористався наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правами на участь у судовому засіданні, а також не надав суду жодного доказу в обґрунтування заперечень проти позову або на підтвердження належного виконання договірних зобов'язань, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.02.2016р. по справі № 922/55/16 були повністю задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-1" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрейд Восток" (відповідач) про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу № 101201 від 01.12.2015р. в розмірі 305368,00 грн. та пені в розмірі 7729,90 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2017р. рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2016р. по справі № 922/55/16 було залишено без змін.
Вищевказаним рішенням господарського суду Харківської області від 09.02.2016р. по справі № 922/55/16, яке набрало законної сили 07.02.2017р., було встановлено факт порушення відповідачем положень укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 101201 від 01.12.2015р.
Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
26.02.2016р. на виконання вищевказаного рішення господарським судом Харківської області був виданий відповідний наказ, який неодноразово пред'являвся до виконання, про що свідчать заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження від 09.03.2016р. та 25.08.2016р., а також постанова Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 17.03.2016р., постанова Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста Харкова головного територіального управління юстиції у Харківській області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.07.2016р., постанова Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста Харкова головного територіального управління юстиції у Харківській області про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2016р.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Проте, станом на серпень 2017 року рішенням господарського суду Харківської області від 09.02.2016р. по справі № 922/55/16 про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу № 101201 від 01.12.2015р. в розмірі 305368,00 грн. та пені в розмірі 7729,90 грн. залишалося невиконаним боржником.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст. ст. 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Такого висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 01.11.2012р. по справі № 5011-32/5219-2012.
Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 13968,00 грн. - 3% річних та 65443,73 грн. інфляційних втрат за період прострочення грошового зобов'язання з 26.02.2016р. по 23.07.2017р. законними та обґрунтованими.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 79411,73 грн., у тому числі: 13968,00 грн. - 3% річних та 65443,73 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-1" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129-1 Конституції України, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрейд Восток" (61166, м.Харків, пр.Леніна (Науки), буд. 23; код ЄДРПОУ: 39153622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-1" (64324, Харківська область, Ізюмський район, с.Чистоводівка, вул.Радянська, буд. 11; код ЄДРПОУ: 32808602) - інфляційні втрати в розмірі 65443,73 грн.; 3% річних у розмірі 13968,00 грн.; витрати з оплати судового збору в розмірі 1600,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 04.10.2017 р.
Суддя Н.М. Кухар