04 жовтня 2017 рокуСправа № 921/515/17-г/14
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В. розглянув справу
за позовом Приватного підприємства "Щит" вул. Митроп. Шептицького, 23, м. Тернопіль, 46008
до відповідача Комунального закладу Тернопільської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" вул. Рєпіна, 11, м. Тернопіль, 46020
про cтягнення заборгованості в сумі 19 960,15 грн., в тому числі: 17588,08 грн. сума основного боргу за зобов'язанням, 1896,07 грн. - втрати від інфляції та 476 грн. - проценти за користування коштами.
За участю представників сторін:
позивача - не прибув
відповідача - Матвійчук В.П.
Суть справи:
Приватне підприємство "Щит" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Комунального закладу Тернопільської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" про cтягнення заборгованості в сумі 19 960,15 грн.
Ухвалою від 14.09.2017р. суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви і, як наслідок, порушив провадження по справі та розгляд останньої у судовому засіданні призначив на 04.10.2017 р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг із фізичної охорони об'єктів, зважаючи на що в останнього виникла заборгованість, сума якої, підлягає стягненню у судовому порядку.
У судове засідання 04.10.2017 р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, проте через канцелярію суду подав письмове клопотання без номера (вх.№18045), до якого долучив витребувані судом документи та просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Повноважним представником відповідача у судовому засіданні подано відзив на позов без номера (вх. №18100), відповідно до якого Комунальний заклад із заявленими вимогами повністю погоджується та не заперечує проти задоволення позову.
Учаснику судового процесу належні йому права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.
Технічна фіксація (звукозапис) судового засідання не здійснювалася за відсутності передбачених чинним законодавством підстав.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Так, 01 квітня 2016 р. між ПП "Щит" (надалі за текстом - Виконавець) та Комунальним закладом Тернопільської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (надалі за текстом - Власник) було укладено договір №07 про охорону об'єктів (надалі - Договір №07), згідно п.1.1 якого Власник передає, а Виконавець здійснює фізичну охорону об'єктів у порядку та у кількості, зазначених у дислокації-розрахунку, який є невід'ємною частиною угоди.
Відповідно до п.1.2 цього правочину, його сума складає 73 800 грн., що зафіксовано сторонами у дислокації-розрахунку, який додається до договору і є його невід'ємною частиною.
Об'єктом охорони, згідно додатку №1 є сам Комунальний заклад, що розташований за адресою: вул. Рєпіна, 11, м. Тернопіль, 46020.
Крім того, 01.01.2017 р. контрагентами було укладено додаткову угоду №1 до вказаного договору, згідно якої ними продовжено термін охорони об'єкта до 18.01.2017 р. та погоджено вартість його охорони за січень 2017 р. у розмірі 9 388,08 грн.
На підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань, позивачем долучено до матеріалів справи копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №16 від 29.04.2016 р. та №03 від 17.01.2017 р., які підписані представниками сторін та завірені печаткою відповідача. Згідно із поданими актами, виконавцем були проведені роботи (надані послуги) з охорони приміщень власника (відповідача по справі) на суму 8 200,00 грн. за квітень 2016 р. та на суму 9 388,08 грн. за січень 2017 р. При цьому зазначено, що роботи виконані якісно, фінансових і матеріальних претензій зі сторони замовника (власника) немає.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.
Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг за квітень 2016 р. та січень 2017 р. належним чином виконані не були, зважаючи на що в останнього існує заборгованість перед контрагентом в сумі 17 588,08 грн.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, умовами укладеного правочину передбачено оплату за охорону об'єкта, яка здійснюється власником щомісячно, до 28 числа поточного місяця, згідно дислокації-розрахунку та на підставі представленого виконавцем акту виконаних робіт (п.2.2 Договору №07).
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на день звернення із позовом та вирішення спору становить 17 588,08 грн., яка відповідачем визнана, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 896,07 грн. інфляційних втрат та 476,00 грн. 3% річних, нарахованих за період з 30.04.2016 р. по 27.01.2017р. (сума заборгованості 8 200,00 грн.) та за період з 28.01.2017 р. по 17.08.2017 р. (сума заборгованості 17 588,08 грн.)
Перевіривши відповідність здійснених позивачем обчислень з урахуванням дати виникнення зобов'язання та в межах періодів існування заборгованості, суд вважає, що до стягнення підлягають 1 895.55 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 474,78 грн., оскільки строк нарахування 3 % річних щодо 9 388,08 грн. суми боргу розпочинається з 29.01.2017 р., а не з 28.01.2017 р. (кінцева дата оплати наданих послуг) як визначив позивач. Як наслідок, у стягненні 3% річних, що нараховані за 28.01.2017 р. на суму 9 388,08 грн. суд відмовляє та констатує, що в цій частині заява про визнання позову суперечить закону, а відтак до уваги не приймається.
У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального закладу Тернопільської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (вул. Рєпіна, 11, м. Тернопіль, 46020, ід.номер 14054198) на користь Приватного підприємства "Щит" (вул. Митроп. Шептицького, 23, м. Тернопіль, 46008, ід.номер 32865545) - 17 588 (сімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 08 коп. основної заборгованості, 1 895 (одну тисячу вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 474 грн. (чотириста сімдесят чотири) 78 коп. 3% річних та 1 599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 86 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено 05.10.2017 р.
Суддя О.В. Руденко